Катерина Малікова: «Сподіваюся, доля подарує мені принца»

У серіалі «Чаклунська любов-2», що недавно йшов на «Інтері», красуні Катерині Маліковій («Застава Жиліна», «Мент у законі», «Тариф новорічний», «Ледяная страсть») дісталася роль... некрасивої дівчини Юлі. Проте Юля має особливий дар, завдяки якому всі чоловіки бачать її жінкою своєї мрії. Про незвичайний образ, про ставлення до містики й про те, чому вона навідріз відмовляється від романів з акторами, Катя розповіла в інтерв'ю.   — Катю, як ви сприйняли пропозицію зіграти Юлію? — Мені так рідко пропонують ролі некрасивих дівчат, що я погодилася відразу! (сміється) Проби із Володею Янощуком (режисер серіалу) пройшли дуже добре й весело. Правда, робити із себе страшненьку довелося самотужки. Я намагалася, як могла, за допомогою вмісту косметички. А Володя дивився на мене й усе говорив: «Ні, все одно гарна. Іди тональним кремом брови ще замаж і вії світлішими зроби». У підсумку стати некрасивою на пробах мені так і не вдалося, тому, коли подзвонили й повідомили, що я все-таки затверджена, я дуже здивувалася і зраділа водночас. Мені дуже сподобалося, що образ Юлі кардинально відрізняється від того, що я грала раніше. Не люблю штампи й однопланові типажі.  — Важко красуні грати негарну? — Негарну виявилося грати простіше. Але, за сюжетом, кожен герой-чоловік серіалу бачить мою героїню дівчиною своєї мрії, тому доводилося часто перегримовуватися й переодягатися. — Скажіть, а траплялися такі ситуації, що ви відмовлялися від проекту, а потім, коли він виходив у ефір, шкодували? — Ви знаєте, я ніколи не дивлюся проекти, у яких не знімалася. Тому й не жалкую. Мені навіть проекти з власною участю не завжди вдається побачити — часу немає. На щастя, багато роботи й у кіно, і в театрі. Якщо випадає вільна хвилинка, то я віддаю перевагу читанню книжок. Хоча, звичайно, варто дивитися свої роботи, хоча б заради того, щоб виправити помилки. — Але ваші мама й бабуся, напевно, дивляться всі фільми з вами! Хіба вони не вказують на промахи? — Мама й бабуся — це мій фан-клуб (сміється). Вони дійсно дивляться абсолютно все з моєю участю, але ніколи не критикують. Я їх розумію — для них щастя бачити мене по телевізору, тому що на екрані я з'являюся набагато частіше, ніж удома. Ми живемо окремо, і, на жаль, через великий об'єм роботи в мене немає можливості часто приїжджати в гості. Моїй бабусі 84 роки, вона живе в місті Коломна. Якось бабуля пішла в кінотеатр на прем'єру фільму, де я знімалася, і говорить на касі: «Дайте квиток на кіно, у якому моя внучка грає». А касирка їй відповідає: «Якщо внучка, то ідіть так, безкоштовно». Її провели, посадили в самому центрі залу, віднеслися надзвичайно шанобливо, бабуся була за мене горда. А мама збирає вирізки про мене з газет: різні замітки, інтерв’ю. А потім завжди розповідає, що пишуть — я сама пресу читаю вкрай рідко.   — В одному з інтерв'ю ви сказали, що не хочете, щоб майбутній чоловік або коханий був актором. Чому? — Не хочу нікого скривдити, але сама знаю, що таке акторський хліб. Тому впевнена, що актор — це не мій психоемоційний типаж. Такий чоловік не підходить на роль батька моїх дітей. Я хочу стандартної схеми — прийшов чоловік додому, приніс грошей. А взагалі сподіваюся, що доля зробить мені подарунок у вигляді такого прекрасного принца. — А ви вірите в долю? — Так, я по життю трохи фаталіст, вважаю, що від долі не втечеш! Я прислуховуюся до інтуїції, особливо, коли потрібно прийняти якесь рішення, і я не знаю, як вчинити. Життя багато разів зводило з людьми, які в потрібний момент давали мені пораду. Саме тому я багато в чому й покладаюся на свою інтуїцію, навіть більшою мірою, ніж на логіку. Приміром, бували випадки, коли не треба було йти саме туди, куди згодом, виявлялося, дійсно не треба було йти. Правда, мені не хотілося б зараз згадувати ці ситуації.