Оперний співак GODO’: «Якщо заборонити фонограму, 90% нинішньої естради зникне»

Минулого тижня з концертною програмою до Луцька завітав тенор, неодноразовий переможець міжнародних конкурсів вокалістів, кращий голос класичної музики в Іспанії в 2004-2005 рр., найяскравіший оперний та естрадний співак сучасності — GODO’. Виконавці такого класу на нашій сцені рідкість, але не тільки на луцькій, а й загалом українській. Не дивно, що представники ЗМІ, які прийшли на зустріч із оперним співаком, мало що про нього знали. Тому розмову із журналістами GODO’ розпочав зі своєї біографії. Виявляється, родом він із Дніпропетровщини з багатодітної і незаможної сім'ї. На запитання про найважчі моменти, які довелося пережити, Юрій (справжнє його ім’я) відповів, що це — дитинство, коли на все не вистачало грошей, і момент розлуки з Батьківщиною. У 2000 році він виїхав вчитися і працювати в Іспанію, дружина та двоє дітей лишилися в Києві. Під час «Помаранчевої революції» повернувся в Україну і займається тут в основному благодійністю. З його слів, може собі таке дозволити, бо встиг підзаробити на Заході, крім того, його диски продаються тиражем більше 2 мільйонів копій.  А оперним співаком став завдяки гумору. У юності грав у складі КВК «Криворізька шпана» і був автором пародійних пісень на зірок сучасності того періоду, потім почав сам співати та копіювати голоси різних співаків, у тому числі Лучано Паваротті. Його помітили і запропонували здобути музичну освіту, на той момент Юрій уже мав професію вчителя історії. — Познайомився з Євгенією Мірошниченко. Вона послухала, як я співаю, і наполягла на вступі до лав студентів, — розповідає тенор. — Потім навчався у Володимира Тимохіна. Це дуже видатний оперний співак, він мені проклав великий шлях в оперу. Через три місяці потрапив до Америки, де гастролював півроку, потім — до Іспанії, де працював і жив. Там навчався у Плачідо Домінго, Монсерат Кабальє, Жозе Семпере та інших, бо один вчитель більше 2-3 років з тобою займатися не буде. Творчий псевдонім GODO’, за словами Юрія, означає «той, що дарує любов і достаток через музику». — Він був наданий мені двома священиками — отцем Миколою з церкви, в якій я служу (селище Коцюбинське, що біля Києва), бо маю ще звання архідиякона, в мене є свій хор, з яким я співаю, і другом з Італії Франческо. Обоє вони розповіли ту ж саму історію про видіння — стоїмо всі разом, і пливуть зверху наші імена та лишається одне — GODO’. Спілкувався з приводу такого псевдоніму з психологами та астрологами. Вони кажуть, що з ним буде пов’язано багато перешкод. Можливо, це і так. В нас в Україні мене можуть не сприйняти, сказати: неформатний співак, тому що попсу не співаю, на тусовки не ходжу. Але твори, які я виконую, цінуються у всьому світі, це відомі хіти Франсіско Синатри, Андре Боччелі, Елвіса Преслі. Поки що у містах, де виступав з концертами, глядачі дуже тепло приймали, проводжали зі сцени стоячи і просили на біс.  Щодо релігії, то артист вважає, що сьогодні «вона перетворилася на бізнес, а хочеться, щоб була вірою». GODO’ брав два рази участь у національному турі «Євробачення». — Мене ображає, коли кажуть: потрібне шоу. Про нас і так знають як про країну шоу. А ще не люблю, коли заганяють у певні рамки, наприклад, співати тільки англійською чи українською. Підхід до Євробачення має бути більш професійним, а участь співака у ньому дешевшою, бо це задорого для наших виконавців. Із претендентів мені дуже сподобалася Тетяна із «Гарячого шоколаду», у неї красивий вокал, їй треба робити сольну кар’єру. На запитання, чи виступає він зараз в оперних театрах України, артист відповів, що ні, це було в минулому. — Коли я жив в Іспанії, був посередником між країнами і возив наші театри в Іспанію, а їхні в Україну. Нема сенсу працювати у вітчизняних театрах, тому що треба сидіти на одному місці довго й нудно. На Заході запрошують на один спектакль, платять гонорар — і все. Саме так я зараз і працюю, здебільшого за кордоном. В Україні у консерваторії в мене було прізвисько Зірковий хлопець, а в театрах — Прем'єрний мальчік — той, що співає тільки прем'єри. Але це було ще й через те, що я співав найскладніші опери — «Кощія Безсмертного» вперше в Україні, «Мавру», «Ріголетто», «Травіату» та багато інших. Але наш оперний театр ім. Шевченка не хотів далі ставити вистави, тому що вони складні. Особливість нашої країни — щось зробили, прогриміли — і все заглохло.   GODO’ ніколи на сцені не співає під фонограму і каже, що добре було б взагалі заборонити таке виконання. Бо, наприклад, на Заході, якщо співаєш під фонограму, то на сцену виходиш без мікрофона. На його думку, якби таке правило ввести, 90% нашої естради взагалі б зникло, бо бездарі у нас багато.