Джамала: Не хочу, щоб мене було забагато
Джамала покинула Київ майже нікому не відомою 20 липня і повернулася популярною з Риги 3 серпня. За три дні конкурсу лише "History repeating" у її виконанні на Youtube подивилися понад 100 тисяч користувачів. Ще вдалішим виявилася рідкісна лемківська пісня "Ой верше між верше". Зараз її переглянули майже 200 тисяч користувачів.У Юрмалі киянка Джамала, кажуть, зірвала дах у глядачів і журі конкурсу. Вона не любить порівнянь з іншими артистами, але лише до одного з них ставиться з повагою. Минулого року в Перу померла діва з унікальним голосовим діапазоном Іма Сумак, а цього світ відкрив для себе Джамалу. - У перший день "Нової хвилі" ти отримала дві "дев'ятки" і опинилася на другому місці, на один бал відстаючи від "індонезійського дива" Санді Сондоро. Перемогла лише на другий конкурсний день і змогла втримала перемогу у третьому. Досі на більшості музичних форумів кажуть, що саме виступ Джамали у перший конкурсний день був найяскравішим. В тебе не виникає запитання, чому саме від співголів Юрмали - Раймонда Паулса та Ігоря Крутого - ти отримала "дев'ятки"? - Мабуть, вони вважали, що так було потрібно. Дехто почав розвивати "теорії змов" - начебто це якась гра. В мене не було відчуття, що мене валять. Це не викликало ніякої реакції. Я сприйняла це як факт - "дві дев'ятки" і все. - Сама як вважаєш? Який день був найвдалішим? - Вони усі різні. Зовсім різні емоційно. Кожен з тих своїх виступів я критикувала і кожен з них полюбила. Якщо казати про емоції, мабуть, другий день був найемоційнішим. Чомусь плакали усі, і навіть я (сміється). Після закінчення пісні дуже сильно ревіла. Я бажаю кожному співаку відчувати це. Коли співала "Ой верше, мій верше", доспівала останню ноту й увімкнулася. Часто буває навпаки - доспівала і відключилася, а тут саме увімкнулася. Коли співала - забула де я, хто дивиться конкурс; про те, як оцінюють мій подих, мою техніку. Мені було протягом пісні байдуже. Занурилася в ці три хвилини аж настільки, що розуміння конкурсу повернулося, коли знову побачила зал. Тому розплакалася. - Чи це ймовірно відчувати, коли співаєш 5-й, 10-й, 20 раз одну і ту ж пісню? - Робота така - кожного разу закохуватися в одну і ту ж пісню, мабуть, тому і вибір пісень в мене дуже прискіпливий. Якщо не любиш пісню, нікому це не буде цікаво. - Про тебе пишуть таке: подібний голос індустрії не потрібен. Побачили, вразилися, відмітили 4 октави, а далі сучасній масовій сцені потрібен конвеєр з постійно новими обличчями, який щось-десь підспівує. Що скажеш? - Значить, вже потрібен! Значить це питання вже неактуальне, якщо я перемогла, якщо журі стояло, якщо встала Пугачова. - Пугачова так багато вставала, що невже ти сприймаєш це як сигнал? Вона багатьом вставала і раніше, але співає Орбакайте. - Що ви хочете від цієї жінки? Вона що, Господь Бог? - Якщо не Господь, то одна з богинь Російського шоу-бізнесу, що створений "по образу і подобію". Чи ти вважаєш її можливості перебільшені?.. - Вона просто музикант, співачка і людина. Я їй сподобалася. Зрозуміла, що "дістала" її і все. А що вона може вирішувати пізніше, після цього? Пугачова дає зелене світло у пострадянському шоу-бізнесі. Вона може давати його своїм авторитетом для людей, що живуть у Москві. Вона допомагала своїм зятям, доньці. Список можна подовжити. Проте до чого тут я? Може, ви якось обізнані в цих справах? Знаю лише її реакцію, а що вона робить, як вона робить - мені це невідомо. Знаю, що вона виявляла до мене інтерес. - Познайомилися? - Ні. Була зустріч на загальних фотографуваннях і все. - Завершуючи вже про роль Пугачової... У перший день вона вставала двічі. Окрім тебе, стоячи аплодувала Мілі Нітич - теж з України. На Інтернет-форумах багато билися об заклад, кому з вас вона віддасть свою нагороду у 50 тисяч доларів. Дісталося Мілі. Тебе зачепило? - Ні. Я отримала те, що хотіла - перше місце і визнання (і 50 тисяч євро за перемогу). За те, що Зірка Алли дісталася Мілі, я лише радію. Дівчина дуже талановита, чому їй теж не допомогти у фінансовому плані? Я не ставила за мету жадібно хапатися за всі позаконкурсні нагороди Юрмали. - Чи не через тебе почали занижувати місця іншим українським представникам? Бо вирішили: досить першого місця, і більше нікого з українців не допустили в трійку? - Я просила Олену Коляденко (хореограф балету "Фрідом" і арт-директор Джамали) відгородити мене від оцінок, хто йде на друге, на третє... - Це було можливо? - Звичайно. Просто не дивитися на оцінки і не слухати розмов про це. Я клянуся, мені невідомо, чому Антонелло (представник Італії) вийшов на друге місце, чому не стала представниця Грузії. Це мене обходило. - Були в тебе свої фаворити серед конкурентів? - Єдиним моїм фаворитом був індонезієць Санді Сондоро. Дійсно він найсильніший. Це - людина музикант, мелодист і співак - комплекс, який мені подобається. - Було ще кілька емоційних моментів, які помітили всі телеглядачі: коли Макс Фадєєв після твого номеру, окрім "десятки", вирішив підняти решту табличок з оцінками. Потім на гала-концерт приїхав Хворостовський, який вислухав усіх, заспівав сам, але після твого виступу аплодував стоячи. Чи не кружляє голову від такого? - Можна згадати реакції і Кобзона, і Хворостовського і Сосо Павліашвілі. Проте мене дуже підкорив Фадєєв. Він дійсно мені подобається як музикант, чого не можу сказати про тих, кого він зараз виводить на сцену. Закохана в його музику 90-х - альбоми "Біжи по небу", "Ножиці". Це було супер! За тих часів подібна музика здавалася нереальною. І там у Юрмалі, коли я стояла в оточенні преси, а він, мабуть, себе погано почував, бо ходив з паличкою, раптом побачила його. Макс кульгаючи пройшов скрізь журналістів, які не звертали на нього уваги. Я сама до нього потягнулася. Він обійняв мене, вимовляючи : "я твій фанат", але я його випередила: "я ваша фанатка!!!". Сказав "Якщо буде щось потрібно - звертайся" і пішов. - В інших конкурсах братимеш участь? - Ні. Вони виснажують емоційно. Чи є сенс? Один раз був, але далі це схоже на спорт. Ти починаєш порівнювати. Ти назвеш мені виконавців, яких ти любиш, що брали участь в конкурсах? З моїх улюблених співаків ніхто не конкурсував. Ані Сандра Вілсон, ані Майлс Девіс. Вони могли приїхати на конкурси як гості, але ніколи не брали участі. Вони самобутні. Припускаю, за технікою комусь і поступалися, утім вони такі єдині. Я не боюся порівнянь у техніці. Мене не лякає. якщо завтра скажуть: "Там є дівчина, в якої техніка краща за твою". Просто не хочу цього. - Фішка співаків сказати: "на корпоративах не співаємо". Але Іма Сумак могла заспівати на карнавалі та навіть на весіллі. Чи заспівала би ти на весіллі? - Якщо це грамотно зроблено, якщо це хороша сцена... Слава Богу, зараз є такі весілля (сміється), що "Нова Хвиля" відпочиває. - А в рідному селі, в Кучук-Узені могла би прийти на весілля і заспівати? - В Кучук-Узені я співала на весіллях народні пісні. - Я запитую, у нинішньому статусі заспіваєш? - Давай про це не будемо... - Намагаюся провокувати. - Не треба. Із задоволенням буду співати своєму батькові або родичам у дворі, але я не буду співати на весіллях. - Тобто, Євробачення-2010 не шукати в твоєму графіку? - Ні. Якщо до Юрмали ми готувалися півроку, дуже багато праці, тоді до Євробачення вже треба зараз готуватися. Але як? Я хочу альбом, я хочу кліп. Я хочу, хочу, хочу, але треба чимось жертвувати. Мені здається Євробачення - така штука, на яку завжди можна встигнути (посміхається). Ось Патриція Каас - психанула і пішла цього року на Євробачення... - ... та непогано. Всі знову її згадали. Ти ж ще оперна співачка. Що до таких конкурсів, як "Опералія". Або "Кардіфські голоси"? - На "Опералію" я подавалася двічі, але не пройшла. - Далі не цікавить? - Ні. Я завжди вірила, що можна суміщати академічний спів та джаз, але коли це не припадає одночасно. - Як це - суміщати неодночасно? - Наприклад, завтра в тебе академічний концерт, а напередодні ти співала джаз. Так не можна. - Чому? - Тому що це неповага до опери. Йдеш співати оперу з несвіжим голом, заспана, не в тому стані. Я собі цього не дозволяла в консерваторії, тому, можливо, мені ніхто не може дорікнути, що я не виконувала учбовий мінімум чи максимум. Я була взірцевою студенткою. Їм звичайно не подобалося, що я співаю джаз. Їм це просто заважало. Бо з жахом казали, "вона співає джаз!", а кулуарах додавали "до того гарно співає джаз". І це дратувало деяких моїх викладачів: "Як це вона щось робить без нас?!" - В тебе планувалася прем'єра в опері "Іспанський час" у вересні. Що з нею? - Поки відклалося. Про це згодом. - У 25 років можна пробувати естраду, джаз і оперу, але чи естрадою не "витратиш" голос? - Які 25, мені 21! - На Юрмалі лунало - 25 років... - Це вони помилилися (знову посміхається)... - Як ти потрапила до Олени Коляденко у мюзикл "Па"? - Їй потрапив диск, який я записувала з двома гітаристами. Там де пісня "Ах яндим". Ще там були кубинські пісні, джазові, а ще спільні роботи з "Фрі нейшнл бенд", де грає Усеїн Бекіров. Коляденко, почувши диск, зателефонувала мені: "Чула ваш голос. Хочу з вами мюзикл". - Коли це було? - Два роки тому. Олена розповіла, що є плани на мюзикл. Ще нічого не було, окрім її бажання. Як раз тоді в телевізійному прокаті "Танці із зірками" перемогли Олена Шоптенко і Влад Яма. Ми зустрілися учотирьох - Олена Коляденко, Влад Яма, Олена Шоптенко та я, і стали обирати матеріал. Дуже здивувалася, коли Олена Коляденко почала ставити музику. Зрозуміла, що наше уявлення про гарну музику збігається. Я принесла туди музику Пьяццолли, з тої опери, де співаю Марію де Буенос-Айрес. То насправді не зовсім опера, а "оперетА" - щось проміжне між оперою та оперетою. Такий собі власний витвір Пьяццолли. Ще були пісні з репертуару Ширлі Бейсі: "If you go away", "I have nothing" і.... щось ще, зараз не згадаю. Мені дуже сподобався вибір музики. Джазуха така! Те що я хотіла: джаз і класика. Це було унікально - було усе, де я могла показати себе протягом двох годин. Там була і пісня Іми Сумак "Мамбо". - "Па" ще йде? - Ні і не буде. Його бачила більша частина Києва, і він з недешевих у плані складу, квитків, тому це невигідно. Потрапили на кризу. Всі тонкощі мені невідомі. - В "Па" танцювали дві зірки - Яма і Шоптенко, але у вокальній частині всі жіночі партії співала лише ти. Чому? - В Олени запитували власники "Фрідому": "Чого в тебе всі партії співає одна людина, чи не хочеш взяти ще когось, раптом захворіє?" Вона відповіла: "Ні". Мені було дуже приємно. По правильному, треба було 5 вокалістів: одна співає кубинські пісні, друга - класику, третя - джаз і так далі, був ще французький шансон. Але Оленин вибір був таким, аби всі характери показала одна людина. - Ти вже комерційна співачка? - Що це означає? - Коли тобі не треба мати місце роботи, коли співаєш лише за гонорари. - Так було і раніше. У "Фрідом-джазі" я була на гонорарах. Співала за гонорари гарну музику (посміхається). - Втім, це була залежність від одного роботодавця... - Я ніколи не була залежною. Нікому нічого не була винна. - Після твоєї обробки "History repeating" оригінальна версія стала виглядати менш яскраво. Чия пропозиція була переробити саме так "History repeating": яким його побачила Юрмала? - Мені дуже приємно це чути. Таке казали мені італійські друзі. Ми цю пісню інтерпретували. Мені вона здавалася "лаунжевою", трохи одноманітною. Розуміли - треба не втратити джазовість, але зробити її модною і додати вогню. Вийшла така от версія. На початку я співаю голосом старушенції, по-доброму жартую над манерами Ширлі Бейсі. Вона суперова. Обожнюю її! Це настільки жива пісня, що досі дух захоплює, бо вона народилася не на студії, а під час концертів. - Ширлі Бейсі вже бачила цю версію? - Не знаю. Я певна - вона музикант, і їй сподобається. - Чув, що ти з невдоволенням ставишся, коли журналісти намагаються тебе порівнювати з іншими артистами. Чому? - Просто не сприймаю, коли журналіст свою суб'єктивну думку ставить у рамочку і каже: "це ось так". Зокрема мені не подобаються порівняння з Жанною Агузаровою. Я певна, що в нас немає нічого спільного. Абсолютно нормально ставлюся до цієї артистки, проте в мене думка, що ті, хто робить такі порівняння мають дуже вузький музичний смак. В нас немає нічого спільного. - Московський музичний оглядач з МК Ілля Легостаєв тебе порівнював з Емі Вайнзаус.. - ...Емі Вайнхауз. Та хай ще буде так, хоча б у зовнішності, дійсно, є спільність. Мистецтво гриму і перевтілення зараз так розвинено, що з кожної людини можна зробити і Вайнхаус, і Агузарову. Із мене нікого не робили. Навпаки, ми обговорювали, що можуть початися порівняння. На сцені глядач побачив лише сценічне мавпування моїх повсякденних зачісок та одягу. - Тоді ще одне дратівливе порівняння. Сара Воен вважала тексти і вимову слів у піснях другорядними. Дуже обурювалася, коли її затискали в рамки "джазової" співачки , вважаючи себе жанрово ширшою. Ти теж не любиш визначення Джамала - джазова співачка, а твою вимову й ковтання слів теж критикують. Ксенія Собчак відверто жартувала над твоєю вимовою. Сприймаєш? - Мене це тішить. Я сама сміялася над жартами Собчак. Не знаю як це назвати недолік чи "долік": моя подруга дивилася Юрмалу у вуличній кав'ярні десь біля Мелітополя і розповіла, як підійшла до телевізора місцева бабця. Коли почалася "Ой верше мій верше", бабуся спитала: "На якій мові вона співає? Нічого не розумію!" Коли доспівала, подруга побачила її волання і сльози "це ж треба, нічого не розуміла, але так багато зрозуміла!" Не те, що я не хочу доносити слухачеві текст. Просто ті люди, яких чіпляє, вони знайдуть слова. Дякувати Богові, зараз в Інтернеті є все. Я нічого не розумію з текстів моєї улюбленою співачки... Більше того, це потребує її техніка співу. Мені самій текст часом теж заважає... - Ти займалася вокалом з Надією Грановською із "ВІА Гри"? - Не займалася. Я займалася з однією із дівчат із "ВІА Гри". Але не з Надею. - Надя і сама в одному з інтерв'ю казала, що брала уроки оперного вокалу... - ...Не в мене. Ми з нею познайомилися лише в Латвії. Так, я давала уроки ще деяким дівчатам, що були у відомих проектах. Якщо їм допомагали мої уроки, то радію. Але вже трішки побувши у ролі викладача, певна - велике діло "талант". Можна займатися, займатися і перезайматися, але якщо немає в голові клепки... - А голова для чого співакові потрібна? - Звичайно (сміється), якщо, займаючись вокалом, людина не хоче слухати музику, про що можна говорити? Мені доводилося змушувати дівчат постійно слухати. В мене були маленькі касети "соні". Виграла якусь премію в Алушті і мені подарували і плеєр. Я не могла нарадуватися. Цей плеєр в прямому сенсі затерла, він зносився від навантажень. Я переписувала Еллу Фітцджеральд, Біллі Холідей. Мене "виховував" аранжувальник Зареми-ханум - Геннадій Асцатурян. Він з дитинства привчив мене до джазу. Буквально змушував слухати джаз. Почалося з того, що поставив мені одну пісню Фітцджеральд, а я від неї втомилася. Це нормально. Мені було 11 років. Складна музика, до неї треба дійти. Потім друга, третя і далі я сама почала його просити. Потім він мені дав касету Фітцджеральд і каже: "За тиждень все в такому ж варіанті". Я у відповідь: "Як? Я ж не знаю англійської". Відповідь "Як хочеш, хоч як абракадабру". Я все відзняла на слух, відповідально до цього підійшла, прийшла йому заспівати, А він: "Вивчила? Так? Молодець. Ось тобі ще одна касета". Він навіть не прослухав. Просто це психологія, він знав, що це зроблю. Пам'ятаю як образилася: "Як це? Я вчила, а він не хоче мене послухати". - Тебе після перемоги привітали Ющенко, Тимошенко. Я чув, що до перемоги саме з оточення влади казали: "Джамала - це вузько і для маси нецікаво". Їхні вітання сприймаєш щиро? - В чому я можу їх звинувачувати? Вони мене не чули. Можливо, зараз почули. Дякую їм за це. - Вже почалася робота над альбомом? - Так, і думаю, туди увійдуть мої пісні. Чекати на композитора, поки він зрозуміє твою індивідуальність, так можна розтягнути альбом надовго. Хочу звернутися до своїх пісень. Я знаю, що можу писати, лишилося ще в це повірити. Я вже писала, просто досі не показувала цього на загал, але ті, хто бачили - їм подобалося. - Є проблема з композиторами і поетами? - Я не б'ю на спалах, що терміново шукаю композитора. Але якщо хтось з композиторів вважає - його музика близька мені, то він знайде легко телефони на моєму сайті. Розгляну все. - В Криму багато хто сподівається, що кримськотатарські пісні, які ти співала у дитинстві, тепер заспіває переможниця Юрмали - Джамала. Чи буде фольклор? - Не хочу, щоб мене було забагато. Обожнюю фольклор, обожнюю кримськотатарську музику, причому автентичну, старовинну. Проте дуже обережно ставлюся до аранжування фольклору, хоча сама це роблю. Надто небезпечно переробляти фольклор. Якби я робила фольклорний альбом, то зібрала би гарний склад саме народних музикантів і зробила би все в стилі Сабріє Ереджепової. Не треба мішати туди ані джаз, ані поп, ані рок. Якщо надалі звертатися до етнічної музики, хочу робити ширше, бо мені подобаються і українські, і африканські, і іранські, і кримськотатарські, і вірменські мотиви. Багато що подобається, але це на майбутнє. - Тобто монофольклорний альбом робити нецікаво? - Таке вже було. Нецікаво. Для мене важливо бути цікавою багатьом народам. Якось прийшла до кав'ярні, а власник-сирієць впізнав і каже: "Ааа, ти ж наша", ну що мені відповісти, посміхаюся і кажу: "Звичайно, ваша". "Наша" таке ємне визначення. Хочу бути для багатьох "нашою". - Опера за твоєї участі відкладена, мюзиклу "Па" немає. Вибач за порівняння, але ти нібито всіх збудила, але збудження нічим не скінчилося. Де тебе можна почути наживо? - Найближчим часом буде лише один концерт. У джаз-холі "Фрідом" під назвою - "Джамала The Revu show", в якому братиме участь балет "Фрідом", що підтримував мене на "Хвилі", а також бенд з 15 чарівних дівчат - "Фрідом джаз". Постановник цього шоу Олена Коляденко. Спробую поєднати пісні, що вже чули на хвилі із джазовими композиціями бенду, а також додам кілька музичних сюрпризів. Більше подробиць не розповім, все решта побачите 27 вересня.
