Картини з соломки маяківської майстрині мають попит і за кордоном

З народною майстринею Надією Дмитрівною Ткачук зустрілись у Маяківській середній школі. Саме тут вона проводила заняття з виготовлення картин із соломки. Завдяки її старанням і наполегливій праці школярів навчальний заклад уже два роки поспіль займає призові місця на районному конкурсі художньої творчості. Майстриня завела в клас, де зберігає власні витвори та зразки робіт вихованців.

— Ось ці півники та квіти, — показує рукою на дві картини досить великого розміру на чорному тлі, що стояли осторонь, — мої найперші (жінка працює з соломкою з 1987 року. — Авт.). У кожній із них використано більше восьмисот деталей.

На фото: Майстриня Надія Ткачук

— А тут уже учнівські, — Надія Дмитрівна показує на парту, де розкладені різнобарвні картини з квітами, натюрмортами, казковими героями. — Бачите, ми експериментуємо з кольорами основ. Хоча є вже заслужені майстри, приміром, Валентина Галкіна, які визнають тільки темний колір. Мені ж він не надто до вподоби. Тому за основу беремо синій, блакитний, зелений, рожевий. Майстри, що виготовляють рамки для наших картин, порекомендували спробувати білий, мовляв, на чорному дні картина на стіні виглядає, як пляма. Та у кожного свій смак, і до різних інтер’єрів можна підібрати щось своє.

— Наскільки нині є затребуваним таке мистецтво? — запитую у Надії Дмитрівни. — Чи є покупець на такі роботи?

— Чимало людей цікавляться та хочуть мати такі вироби у себе вдома, — відповідає майстриня. — Та й за кордоном вони користуються популярністю. Скажімо, мої роботи придбали на презенти у США, Канаду, Чехію та інші країни. Адже це оригінальний подарунок, який може стати окрасою домівки. Тому замовлення на вироби завжди є. І коли займаюся з дітьми на гуртках, то наголошую їм: я вас не заставляю, але, можливо, колись саме таким ремеслом зароблятимете собі на хліб.

Сама ж Надія Дмитрівна намагається поєднувати педагогічну діяльність і мистецтво, бо за фахом — учитель. Каже, праця з дітьми для неї — саме задоволення, і вже є учні, які досягли неабияких успіхів у роботі з соломкою. Жінка відзначила своїх найобдарованіших вихованців: Діму Яцюка, Богдану Яцюк, Василя Орищука, які брали участь в обласних і республіканських виставках.

— І хоча виріб із соломки на перший погляд здається доволі простим, — каже пані Надія, — та насправді потрібно мати неабияке терпіння й фантазію, а головне — бажання зробити витвір, аби він вийшов неймовірно гарним. Важливо відчути об’ємність і правильно покласти соломку, враховуючи її напрям і колір. Дітлахи ж, звісно, непосидючі, та я їх за це не сварю.

Педагог розповіла, що найоптимальніше таке мистецтво засвоюється дітьми 5-8 класів, бо старші учні через свою завантаженість уроками просто фізично не встигають зайнятися чимось для душі. Однак охочих є багато і серед дітей, і серед дорослих. Тому Надія Дмитрівна часто влаштовує майстер-класи, ділиться досвідом зі своїми колегами.

Одначе мисткиня впевнена, що багато чого ще не знає і не вміє, тому постійно пробує та шукає нові техніки.

— Є велике бажання працювати з сакральним мистецтвом, — ділиться планами на майбутнє майстриня. — Вже пробувала робити з соломки лики святих і церковні споруди. Над такою картиною треба працювати мінімум три-чотири місяці, а може, й півроку. Зараз у мене є ікона «Різдво Ісуса Христа», залишилося тільки взяти в рамку та помістити під скло. Бажання працювати є, але… як Бог розпорядиться.

На запитання, як довго зберігаються картини з соломки, відповідає, що все залежить від матеріалу.

— Ось така зелена соломка, — показує на одну з робіт, — за три роки вицвіте та стане жовтою. Тому я рекомендую працювати з коричневою соломкою чи випалювати зелену. Тоді картини будуть зберігатись у незмінному стані.

До слова, майстриня не використовує у картинах штучних барвників чи фарб, а різноманіття кольорів досягає природними способами. Адже тільки житня соломка має дев’яносто відтінків, вівсяна — п’ять-шість.

— Найкраща — ячмінна, — пояснює мисткиня, — проте все залежить від погоди: недобре, коли надто сухо, але й коли мокро — також. Аби досягти коричневого кольору, кладу соломку в електричну духовку та підсмажую. Є соломка, яку я заготовила років три тому, вона у мене в трубочках, тепер треба розмочити, розгладити — і можна працювати.