Скоро представити український кінематограф на міжнародному рівні не буде кому

У цьому переконаний Володимир Талашко 

Народний артист України Володимир Талашко народився 6 березня 1946 року в Ковелі. У шістдесятих роках був актором Донецького музично-драматичного театру імені Артема в Макіївці. У 1972 році закінчив Київський театральний інститут імені Карпенка-Карого. Працював на студії О. Довженка. Свою першу роль у кіно — матроса Огнівцева — зіграв ще у 1969 році в картині Миколи Мащенка «Комісари». У його творчій колекції — акторські роботи в фільмах «В бій ідуть одні старики», «Народжена революцією», «Як гартувалась сталь», «Капітан Немо», «Овід», «Таємниці святого Юра», «Пароль знали двоє», «Під знаком Скорпіона» та багатьох інших. Володимир Талашко також є організатором фонду Леоніда Бикова і фестивалю «Старі фільми про головне». В останні роки він успішно пробує себе в ролі телеведучого (цикл передач «Будемо жити», працює на духовно-просвітницькому каналі «Глас»), а також викладає курс «Диктори, телеведучі, актори» в Національному університеті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

7 квітня Володимир Талашко перебував у Ковелі. У рідне місто він прибув на запрошення Ковельського міського голови Сергія Кошарука та за сприяння міського культурно-просвітницького центру. Після відвідин рідних місць він зустрівся з волинськими журналістами, де розповів про свої творчі плани, торкнувся проблем освіти нашої молоді, українського кінематографа.

За словами Талашко, він людина затребувана. І в той час коли багато його колег-акторів лишилися або зовсім без роботи, або знімаються у рекламі, він «мав можливість працювати у задоволення без червоної краски на обличчі». І викладачем в університеті, і на телеканалі «Глас», 5-річний ювілей якого відсвяткують цього року, на телеканалі «Інтер» викладати в «Інтершколі» зі своєю вихованкою Тетяною Бурою, вести програму «Добре слово», плюс робота на фестивалях, однак кінозйомок було мало. Хоча зніматися у сучасних кінотелепроектах Володимир Дмитрович не хоче, каже, що йому більше подобається робота із студентами. А на запитання, чого він боїться найбільше у житті, відповів:

— Не заспівати знову. (В актора виникли проблеми з голосом — трохи захрип, і це було помітно при розмові) Я боюся завжди і буду боятися — лишитися без роботи, смішно чи, може, немудро, але я сказав правду. Зараз багато колег можуть піднятися і сказати, що не працюють зовсім — це для актора великий жах. Актрису, актора робить робота, роль. Тому якщо знімаються в рекламі — то і слава Богу, вміють це робити, попит є, інших і на це не запрошують. Скоро представити український кінематограф на міжнародному рівні не буде кому, тому що ті, хто грають в серіалах за московські гроші — маловідомі театральні актори, хоча там є хороші спеціалісти, але вони змушені зніматися за півціни.

Всі передачі, які роблять на телеканалі «Глас», Володимир Талашко називає як такі, що стукають до душі. — Вони роблять людину кращою, добрішою, лагіднішою, — відверто про свій продукт відгукується актор. — Ми з вами дуже рідко можемо вибачити людині, коли вона краща за нас, — розмірковує Володимир Дмитрович. — Давайте чесно скажемо: навіть якщо хтось живе краще за нас, ми переживаємо. Це не моя фраза, але я з нею погоджуюся: наша національна тварина — жаба. Тому сьогодні треба говорити про душу. І дефіцит має бути не тільки металу, техніки, але і дефіцит душі. Багато є акторів, митців, але можна перерахувати на пальцях тих, які вміють достукатися до серця людини. Ось Биков умів, Мащенко.

Не обійшов критикою Володимир Талашко й сучасну молодь, зокрема студентство.

— Прикро чути, коли люди, які вступають до театрального вузу, я не кажу про всіх, але такі є, не знають української пісні і навіть бажання співати не мають. Важко згадують поезію, яку вчили в школі. Для мене це дивно, бо те, що ще вивчав у 6 класі колись у школі на Донбасі, я знаю й до сьогодні. Якось порадив в аудиторії прочитати Шукшина, один студент каже — «не смішно». Тепер їм книжку взяти до рук важко, тепер модно Інтернет.

Щодо викладацької роботи, то у Володимира Талашка є свої методи, за які часто його лають. Бо, на його думку, диктор, телеведучий повинен бути ще й актором.

— Він має вміти робити все, — відстоює позицію Володимир Дмитрович. — Дітям кажу: «Вмієш танцювати — це сто доларів, а вмієш співати-танцювати — ще 200». Ось, наприклад, Оля Сумська знімається в кіно, працює телеведучою, співає, ми з нею концерти ведемо. Також телеведуча має бути обізнаною людиною, а що мені може розказати дівчина, якій 18 років? У неї ще нема життєвого досвіду. Вважаю, що на дикторство мають прийти люди за віком 22-24 роки, тоді хоч що-небудь вони принесуть своє.