Стиліст-перукар Володимир Тарасюк: Якщо навколо криза, то свято повинно бути на головах

Чи віддали б ви за стрижку 300 євро? Де взагалі бувають такі ціни? — здивуєтесь замість відповіді ви. У київського стиліста-перукаря Володимира Тарасюка, послугами якого користується багато зірок вітчизняного шоу-бізнесу: Ірина Білик, хлопці з гуртів «Авіатор» та «Друга ріка», «НеАнгели», телеведучі Дмитро Шепелєв, Володимир Зеленський, Катерина Осадча й багато інших. Значить, образ, втілений цим майстром, вартий таких грошей, адже відомі артисти є його постійними вдячними клієнтами. Про свій шлях до успіху 44-річний волосяних справ майстер розповів у Луцьку, де проводив майстер-клас для місцевих перукарів.

— Хороших майстрів потрібно не шукати, а вивчити, — переконаний стиліст. — Для цього спеціально відкрили в Києві Академію перукарського мистецтва. Персонал салонів набираємо з числа її випускників-відмінників. Починають вони у салонах «Xtension». Потім молоді майстри розвиваються у творчому й професійному плані, напрацьовують клієнтуру і переходять у мережу «Володимир Тарасюк», де заробляють уже зовсім інші гроші, адже це преміум-сегмент. А «Xtension» — це бізнес-клас, де краса доступна для всіх (стрижка коштує 130-150 грн.).

Крім мережі салонів та навчальної академії, Володимир Тарасюк заснував спеціалізований журнал «Scissors», випускає перукарський інструмент під власною маркою і починає виробництво засобів для волосся «T-Lab». А почалося все із… враження.

— Якось замолоду я прийшов у перукарню підстригтися. І поки чекав своєї черги, спостерігав за руками майстра в роботі. Я слухав звук ножиць, дивився, як падають відрізані пасма. Стояв немов заворожений. У той день я зрозумів, що хочу займатися перукарським мистецтвом. Повернувся додому й відразу вирішив спробувати свої сили. Під гарячу руку потрапила молодша сестра Люда, — пригадує свій перший досвід стиліст. — Стрижка вийшла, як після тифу: замість довгих локонів короткі скубанці. Результат моїх старань не вдалося виправити навіть у перукарні. Згодом я почав експериментувати на друзях, а в армії практикувався на солдатах, офіцерах та їх дружинах. Через рік після служби, у 23, я вступив до Київського технікуму побутового обслуговування на спеціальність «перукар-модельєр». Правда, диплом я так і не одержав. Після двох курсів покинув технікум: навчання не давало мені нічого корисного. У цей час закривали одну державну бібліотеку, і я купив у неї всі журнали з перукарського мистецтва: французькі, італійські. Що в них було написано, не розумів. Однак цілими ночами розглядав картинки, розбираючись по них у технології стрижок.

Ось вам і самоосвіта, і незбориме прагнення займатися улюбленою справою, які в результаті привели на вершину власної бізнес-імперії. Щоб відкрити перукарню, Володимир Тарасюк позичив 24 тисячі доларів у знайомого. Кредит мав повернути швидко, тож доводилося працювати, не покладаючи рук.

— На зорі своєї діяльності пізно ввечері я розклеював оголошення типу «Стрижу, голю, завиваю». Удень за це соромно було, — зізнається визнаний нині перукар. — А потім задоволені клієнти приводили до мене своїх друзів і родичів. Та й сьогодні реклама з вуст у вуста є найефективнішою в нашому бізнесі. У нас постійні клієнти отримують привабливі знижки, а люди, що прийшли за їхньою рекомендацією, одержують дисконт на перше обслуговування. Також для популяризації своєї марки беремо участь у телевізійних проектах.

Наприклад, наша компанія була офіційним партнером першої української «Фабрики зірок»: ми займалися іміджем усіх конкурсантів, а також робили макіяж й укладку зіркам, що брали участь у недільних концертах. Цей досвід став дуже корисним для молодих майстрів.

Отже, з боргом розрахувався, кількість задоволених клієнтів зростала, але чогось не вистачало: хотілось, щоб твоє ім’я стало брендом, торговою маркою, під прапором якої можна було б втілювати творчі та комерційні ідеї.

— Мій салон тоді працював з косметикою «Londa», і фірма-дистриб’ютор запропонувала взяти участь у міжнародних змаганнях з перукарського мистецтва в Ризі. З першої спроби зайняв 3-тє місце, у наступному році — друге, ще через рік став першим. Далі чотири рази поспіль удостоювався вищої нагороди.

Приїжджаючи на чемпіонат, скуповував усі профільні журнали, що потрапляли на очі. До того ж, коли я почав посідати перші місця, мною зацікавилися журналісти — знімали про мене сюжети, писали в газетах-журналах. Поступово я став відомим майстром.

А про ціну таланту — це окрема тема.

— Коли я тільки починав, постригтися у мене коштувало 5 доларів, що на той час теж було немало, — каже Володимир Тарасюк. — Я вдосконалював свою майстерність, розвивався, відповідно, моя робота, моє бачення зростали в ціні. Зараз я беру за стрижку 300 євро, і, скажу чесно, клієнтів вистачає. Я обираю якість у всьому, особливо в інструменті. Приміром, від того, з якої сталі зроблені ножиці, як заточені, залежить якість зрізу, те, як ляже волосся, чи буде згодом сіктися. Я користуюся японськими ножицями «Kasho». Це дійсно інструмент класу люкс, що коштує близько 700 доларів.

Останнє питання для майстра — як він розуміє ідеальну стрижку.

— Це чисті, чіткі й незвичайні лінії, що водночас підкреслюють зовнішні достоїнства людини та приховують недоліки. Так, лінією чубчика можна підкреслити гарні очі, асиметричним зрізом — прикрити несимпатичний ніс. Правильно підібраний відтінок волосся підкреслить колір шкіри. Для того, щоб переробити зовнішність, не потрібно відразу бігти до пластичного хірурга. Займіться спортом, зверніться до стиліста-модельєра, сходіть до перукаря-професіонала. Це настільки змінить ваш образ, що ніяка пластика не знадобиться. Не треба бути сірими! — наголосив авторитетний перукар. — Якщо навколо криза, то свято повинно бути на головах.