Українці мало знають про профілактику серцево-судинних захворювань

В Україні смертність від серцево-судинних захворювань є найвищою у загальній структурі смертності. Найнебезпечнішими є так звані «гострі судинні катастрофи» — саме так називають інфаркт міокарда й інсульт. Лікарі наголошують: за умови якісної профілактики їх можна було б уникнути. Зауважте, згідно зі світовою статистикою, протягом п’яти років після першого інсульту в 40% хворих він трапляється вдруге, а у 20% осіб із перенесеним інфарктом стається рецидив. Одначе пацієнти дуже часто вважають, що якщо вони вже перенесли захворювання, то воно більше не повернеться. Кардіолог Волинської обласної клінічної лікарні Наталія Сидор наголошує: повторні інфаркти міокарда й інсульти мають вищий рівень смертності. Завдяки первинній і вторинній профілактиці гострих судинних катастроф у багатьох країнах світу вдалося знизити рівень смертності до 30%.

— Зважаючи на неухильне зростання рівня серцево-судинних захворювань, кожен із нас має знати про профілактику цих недуг. Почнемо з того, що розрізняють первинну та вторинну профілактику, — розповідає Наталія Сидор. — Первинна полягає у корекції факторів ризику, до яких належать вік, стать, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ожиріння, порушення ліпідного обміну (тобто підвищений рівень холестерину), куріння, зловживання спиртними напоями, низький рівень фізичної активності.

Під поняттям «вторинна профілактика» розуміють попередження виникнення захворювання (інфаркту міокарда чи інсульту) в тих осіб, які вже його мали. Основою вторинної профілактики є контроль тих же факторів ризику, а також вживання відповідних медикаментів. Що більша кількість факторів ризику в людини, то більша ймовірність виникнення інфаркту міокарда й інсульту.

Кардіолог наголошує, що всі фактори ризику, крім віку та статі, можна успішно контролювати, аби не допустити повторного розвитку недуги. Йдеться про контроль за рівнем артеріального тиску, прийом цукрознижуючих препаратів, нормалізацію ваги тіла, відмову від нікотину, надмірного вживання алкоголю й підвищення фізичної активності у разі її недостатності. Комплексний підхід до корекції вказаних факторів ризику визначає якість профілактики інфаркту міокарда та інсульту. Багато пацієнтів не знають про ці фактори ризику, хоча преса й телебачення приділяють цій темі неабияку увагу.

— У Луцьку проводилось анкетування пацієнтів із перенесеними інфарктом міокарда й інсультом. Їм запропонували відповісти на низку запитань, пов’язаних із факторами ризику серцево-судинних захворювань і методами боротьби з ними, — розповідає пані Наталія. — Результат отримали невтішний. Рівень знань хворих дуже низький. Основним методом запобігання інфаркту міокарда й інсульту більшість опитаних вважає лише прийом ліків. Навіть пацієнти з артеріальною гіпертензією рідко вказували на необхідність контролю тиску. Шкода, що маємо таку ситуацію, адже, підійшовши до профілактичних заходів комплексно та серйозно, можна уникнути 80% повторних інфарктів й інсультів, а це чотири врятованих життя з п’яти.

За словами Наталії Сидор, неодмінною складовою успішного лікування є тісна співпраця між лікарем і пацієнтом. Лікар, призначаючи лікування, повинен пояснити, задля чого призначено той чи інший препарат, а пацієнт — дотримуватись усіх рекомендацій. Ще одна проблема, на якій акцентує увагу кардіолог, — недбале ставлення до прийому медикаментів. Згідно з результатами досліджень, навіть ті пацієнти, які перенесли інфаркт міокарда чи інсульт і, здавалося б, повинні уважніше ставитися до свого здоров’я, припиняють регулярний прийом ліків у середньому впродовж першого року після захворювання. Хоча медикаментозне лікування артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, порушень ліпідного обміну повинне мати постійний характер.

— Серед усіх факторів ризику нормалізація рівня артеріального тиску дає найбільший ефект. Чудово, що тонометри для вимірювання артеріального тиску «прижилися» в багатьох сім’ях на правах прасок та електричних чайників. Однак, якщо ми говоримо про артеріальну гіпертензію, то мусять бути не лише вимірювання тиску та постійний прийом медикаментів для його зниження, але й ефективний контроль за тим, аби артеріальний тиск був меншим за 140/90 мм. рт. ст.,— зазначає кардіолог.

— Як має поводитися людина у побуті, повертаючись зі стаціонару додому після інфаркту чи інсульту? Чи є сенс, скажімо, обмежувати фізичні навантаження?

— Зрозуміло, що після інсульту чи інфаркту хворі не можуть важко працювати, але дозоване фізичне навантаження не лише дозволене, але й є необхідним. Фізична активність, приміром, хода чи певні вправи, позитивно впливає на стан здоров’я та зменшує ризик повторних інфарктів на 30%. Відповідно до рекомендацій Європейської спілки кардіологів, низьким фізичним навантаженням вважається хода менше 30 хвилин у день.

— Назвіть ті продукти харчування, від яких після інфаркту варто відмовитися?

— Я б сказала не відмовитись, а, скоріше, обмежити споживання продуктів, багатих жирами тваринного походження. А це тверді сорти сирів, вершкове масло, сметана, печінка, мозок, нирки, червона та чорна ікра, жирні сорти м’яса. Тобто це продукти, які містять багато холестерину. Солі бажано вживати до одного-двох грамів на добу, оскільки вона здатна збільшувати рівень артеріального тиску.
— І насамкінець розкажіть про обов’язковий набір аптечки для людини, ризик інфаркту в якої досить високий.

— Це препарати, які знижують артеріальний тиск, ацетилсаліцилова кислота (аспірин), нітрогліцерин. Так, доведено, що прийом аспірину в дозі 325 мг у перші 48 годин із моменту виникнення гострої судинної катастрофи (інфаркту міокарда чи інсульту) значно покращує прогноз.