Австралійські вчені попереджують про шкоду бігу в кросівках
Австралійські вчені прийшли до висновку, що спеціальне взуття негативно впливає на стопу під час бігу.
Співробітники Квінслендського університету в Сент-Люсії запросили для участі в експерименті сім жінок (середній вік 19 років) і дев'ять чоловіків (середній вік 24 роки), котрі незазнавали значних травм ніг і не страждали неврологічними захворюваннями. Усі вони непрофесійно займалися бігом, повідомляє видання «N+1».
Після трихвилинної розминки й ознайомлення з обладнанням кожен учасник вчинив дві пробіжки по тредмилу (біговій доріжці з електричним приводом і електронним управлінням) з датчиками навантаження, налаштованому на швидкість 14 кілометрів на годину. Одна пробіжка проходила босоніж, друга — в кросівках.
Виробник описував своє спортивне взуття як таке, що має «амортизовану стійкість». Висота підошви і каблука становила відповідно 20 і 30 міліметрів.
Під час пробіжок у учасників на 15-20 кроках реєстрували кінетичні та кінематичні параметри руху, прикладені зусилля й електричну активність м'язів (електроміограму) за допомогою накладених на шкіру ніг відбивальних маркерів, внутрішньом'язових електродів і датчиків в тредмилі, сигнал від яких вловлювали оптоелектронний детектор руху й аналогово-цифрові перетворювачі.
Найбільше вчених цікавили реакції поздовжнього склепіння та внутрішніх м'язів стопи, оскільки сааме від них передусім залежить ресорна функція ноги, яка підтримує вагу тіла і забезпечує поступальний рух.
З’ясувалося, що біг в кросівках значно збільшує як пікову, так і позиційну активацію внутрішніх м’язів стопи (наприклад, у м’яза — короткого згинача пальців вони підвищуються відповідно на 60 і 70 відсотків), при цьому знижує рухливість поздовжнього склепіння (на чверть) в порівнянні з вправами босоніж.
Таким чином, спортивне взуття, незважаючи на технологічні хитрощі щонайменше останніх 40 років, істотно порушує біомеханіку стоп, обмежуючи їхній ресорний потенціал. Це, в свою чергу, перешкоджає розслабленню м’язів стоп, необхідному для руху нижньої кінцівки в повному обсязі.
На думку вчених, виявлений біомеханічний характер рухових порушень стопи свідчить про те, що вони більшою мірою пов’язані з надмірним посиленням нервово-м’язових реакцій, а не їхнім ослабленням, як вважалося раніше. Однак для підтвердження цієї концепції необхідні аналогічні експерименти за участю людей, які звикли бігати босоніж, підкреслюють дослідники.
