У Бресті вже давно Європа

Наприкінці березня довелося побувати в одному з обласних центрів сусідньої  Білорусі — Бресті. Прогулюючись його вулицями, по-доброму заздрив мешканцям цього чудового міста на межиріччі Мухавця та Західного Бугу. 

«Жигулі» у Білорусі  не популярні 

У Брест в’їжджали вже пізнього вечора. Колись скромний і сірий, тепер він зустрічав нас яскравим вуличним освітленням, сяйвом реклам і безліччю іномарок. Що цікаво, російських «Жигулів» за два дні побачив лише кілька. Перевагу білоруси віддають «Мерседесам», «Опелям», «Фіатам»… 

Приплюснувши до вікна автобуса носи, вдивляємося в чисті узбіччя міських магістралей. Ніде не видно і слідів піску, якими їх посипали взимку. В Луцьку ж вітер і досі ганяє вулицями хмари пилу. 

В готелі «Інтурист», який на дві доби став для нас домом, неприємно вразив цінник одного з білоруських банків, на якому навпроти гривні — прочерк. Тобто наша національна валюта тут не продається і не купується. Забігаючи вперед, скажу, що в кількох банках усе ж операції з гривнею проводять, але за ганебним для неї курсом: купують по 100–200 рублів, а продають по 900–950. А ще в листопаді за гривню у Бресті пропонували 880–900, а на «чорному» ринку й усі тисячу рублів. 

Номер готелю вразив прекрасною панорамою нічного міста, а особливо — підсвіченим ліхтарями кафедральним православним Свято-Симеонівським собором, розміщеним поруч. Удосталь намилувавшись краєвидом, вмикаю телевізор. Поруч із російськими, білоруськими каналами є і наш «1+1». На місцевому ТБ досить багато реклами. Запам’яталась одна: процентні ставки за депозитами. На білоруські рублі вони становлять аж 42–44%. Тобто інфляція досить висока. За російські ж рублі пропонують усього дев’ять відсотків. 

Удень звертаю увагу на забарвлення брестських вулиць. В основному вони спокійних пастельних тонів. Переважають гірчичні, жовті, рожеві та салатні, подекуди, як вкраплення, вишневі, малинові й темно-сині. Кожен мікрорайон має свою домінантну тональність. Тротуари в Бресті, на відміну від Луцька, здебільшого не асфальтові, а викладені плиткою. Вона теж не буденно-сіра, а кольорова. В місті багато скверів, парків. Тож завжди відчуваєш близькість до природи. Невеличкий сквер є навіть біля будівель облвиконкому та міської ради. 

Щодо оголошень, якими на Волині заклеєні всі стовпи та навіть стіни будинків, то в Бресті вони розміщені лише на спеціальних щитах. Дисципліна та порядок відчуваються навіть у цьому. 

Як брат до брата 

Цікавими були й відвідини одного з супермаркетів. Ось тут я по-справжньому відчув себе гостем у чужій країні. Ціни переважно вищі за українські. М’ясні вироби дорожчі відсотків на 30, алкогольні напої — вдвічі, більше коштують побутова хімія, електроніка, дещо дешевше — молокопродукти. Саме їх і закупили мої колеги, які завбачливо, ще на Батьківщині, поміняли гривні на білоруські рублі. Купувати щось інше просто не було сенсу. До речі, серед місцевих популярні шоп-тури на сусідню Волинь. 

Щодо ставлення білорусів до нас, українців, то воно, як і раніше, залишилося теплим і братерським. Більшість із них із розумінням ставиться до наших проблем, підтримує наше прагнення жити краще. Цікавляться, який сайт найоб’єктивніше висвітлює події в Україні. Порадили декілька. До речі, багато з брестівчан намагалося говорити з нами українською. Людей, які знають нашу мову, тут багато. 

Два дні перебування в сусідній Білорусі минули швидко. З почуттям смутку покидаємо близьку нам державу з її трудолюбивим і на диво добрим народом. Через вікно автобуса востаннє милуємося краєвидами міста, яке впродовж багатьох десятиліть залюбки відвідували жителі Волині. Та й сьогодні за найменшої нагоди їдуть сюди. Тут завжди є чому повчитися і є що побачити. 

Ще раз відчув, що заздрю сябрам, коли проїжджали повз їхні доглянуті села, по-господарськи оброблені поля, коли споглядали чисті від сміття узбіччя доріг. Нам є що переймати у наших побратимів із Білорусі. Вони теж прагнуть до співпраці з нами. Тож будемо сподіватися, що ділові та просто сусідські контакти між білорусами й українцями будуть рік від року міцніти. 

На фото: Сквер біля будівлі Брестського облвиконкому