«Грузинське» диво Михайла Саакашвілі

Говорити про реформи і робити реформи — поняття різні. Приклад першого — Україна. Другого — Грузія. Стартові умови в обох пострадянських держав були ідентичні. В України навіть кращі: у нас на території держави немає військових конфліктів.

Що ж такого зробив Михайло Саакашвілі, чого не зміг зробити його друг Віктор Ющенко?

В першу чергув влада Грузії створила умови, які стали загальними для всіх. Реформи проходили у двох напрямках — боротьба з корупцією й зміни в сфері державного управління; максимальна свобода для економічної діяльності. Що стосується викорінення корупції, то тут головною складовою була політична воля.

Розпустити ДАІ, ліквідувати санітарноепідеміологічну службу, звільнити більшу частину держслужбовців і почати непросту війну зі злодіями в законі — це були непопулярні для багатьох кроки. Їх можна було зробити тільки на післяреволюційній хвилі, коли довіра до влади була дуже великою. І Саакашвілі зумів зробити ці кроки за підтримки головного «силовика» країни — міністра внутрішніх справ Вано Мерабішвілі.

Автором ліберальних грузинських економічних реформ став успішний в Росії підприємець Каха Бендукідзе. Після «Революції троянд» Саакашвілі запросив його очолити міністерство економічних реформ. За основу він взяв досвід Сінгапуру й Гонконгу.

Були різко знижені податки й мита. Кількість податків з 20 зменшили до 7. Прибутковий податок установили на рівні 12%. За кілька місяців країна скоротила кількість ліцензій і дозвільних документів, що регулюють ведення бізнесу, — з тисячі до 150.

Кількість ставок імпортних мит скоротилася до трьох — 0%, 5% і 12%, причому вони встановлені для чітких груп товарів. Для більшої частини товарів, у тому числі машин і устаткування, діє нульова ставка, а 12% застосовується тільки до деяких видів сільськогосподарської продукції й будматеріалів. Бізнес можна зареєструвати в одному місці за три дні. У сфері освіти в країні створений єдиний національний орган, члени якого будуть ухвалювати вступні іспити у ВНЗ. Усі вузи стали платними. Ті абітурієнти, які під час вступних іспитів заробили високі бали, одержують стипендію на навчання від держави, інші фінансують себе самі.

Проте реформа середньої школи поки загрузнула. І це викликає безліч суперечок у країні, в якій уже зрозуміли — без якісної освіти неможливі якісні перетворення.

Поки найбільш талановиті випускники мають можливість вчитися за рахунок держбюджету не тільки в грузинських, але й у західних вузах, Саакашвілі дав доручення зайнятися й початковою школою. Можливо, уже в наступному році грузинські першокласники підуть у школу не з важкими підручниками, а з сучасними адаптованими ноутбуками.

Була проведена й реформа сільського господарства. Головний концепт реформи — кращий господар для землі — її власник. На приватизацію виставили 460 тисяч гектарів державних земель сільськогосподарського призначення, при загальній кількості близько 700 тисяч гектарів. 300 тисяч уже віддані під оренду. Для викупу потрібно лише заплатити суму, рівну десятилітній орендній платі. Платити можна й поступово. Якщо орендарі готові викупити землю за 5 років, то їм треба заплатити 70% від загальної ціни. За рік платять 50%. Ще 160 тис. га у цей момент перебувають у власності держави. Вони будуть приватизовані через закриті аукціони для місцевого населення. Якщо землі не куплять, тоді будуть проводитися відкриті аукціони для всіх бажаючих.

Навіть адміністративна реформа в Грузії виявилася не простим словом. Розуміючи всю небезпеку сепаратизму й складність керування державою, де дві третини населення проживають у столиці, було вирішено роззосередити головні урядові заклади в різних містах. Наприклад, Конституційний суд тепер перебуває в 135-тисячному Батумі. А парламент готується до переїзду в ще менш населений Кутаїсі.

Результат реформ очевидний: в 2006 році Всесвітній банк оголосив Грузію світовим лідером по темпах поліпшення ділового клімату. В 2009 році Грузія зайняла 15 місце у світі за рівнем ділового клімату, обігнавши такі країни як Швеція, Бельгія, Німеччина, Швейцарія й Голландія. Це викликало ріст торгівлі, туризму, будівельної й обробної галузі, що в результаті сприяло зміні структури економіки. Доля аграрного сектору різко зменшилася.

Незважаючи на успішний старт реформ, претензій до Саакашвілі і всередині країни, і ззовні — достатньо. Найперше вони стосуються інформаційної політики грузинського президента.

За матеріалами «Української правди»