Чому мігранти їдуть до Німеччини

Запрошення погостювати в Ерфурті — одному з міст колишньої Східної Німеччини — прийняла із задоволенням. Тим більше тепер, коли настільки прикута увага до цієї країни у зв’язку з потоком мігрантів. Цікаво було, що ж все-таки приваблює людей, і не тільки з Сирії, в їхньому бажанні поселитися у цій державі.

Маршрут вибрала через Варшаву. Уже в автобусі зрозуміла, що можна було скористатися послугами іншої фірми і дорога скоротилася б годин на шість. Але, як то кажуть, на що натрапила в Інтернеті, тим і скористалася. У кінцевому результаті — абсолютно не шкодувала.

Величезний автобус фірми EKOLINES виявився досить комфортабельним: зручні місця, які легко розкладались і давали можливість пассажирові непогано відпочити. Для кращого сидіння — підставочки під ноги: можна час від часу змінювати положення, щоб не затікали. Аби дорога не здавалася далекою, для кожного пасажира встановлений індивідуальний планшет. Запрограмовано шість програм, серед яких кіно, комп’ютерні ігри, Інтернет, музика. Цікавить маршрут руху транспорту? Будь ласка, вивчай.  Ця послуга там теж передбачена. А щоб сусід сусідові не заважав, у стюардеси для цього є навушники. Крім того, до послуг ще й безкоштовний wi-fi.

Берлін, Магдебург, Лейпціг, Дрезден… Зважаючи на те, що всю дорогу рухалися автобаном, міста бачили лише краєчком ока, коли заїжджали на автостанції, щоб висадити чергових пасажирів.  

Дороги вражали. Автобани з одностороннім рухом у три смуги. Чіткі розмітки, виразні дорожні знаки, показники. Для водіїв, які рухаються вперше, немає жодної проблеми зорієнтуватися на трасі. 

Обабіч — ліси  та поля. Якщо по деревах, які оголилися від опалого  листя, видно, що надворі осінь, то поля вражали яскравою зеленню — стебельце в стебельце, наче добре витканий килим у безмежному своєму просторі. До речі, вздовж лісів та полів тягнеться металева сітка — така собі огорожа, щоб, бува, комусь не захотілося там прогулятися.

А ще багато вітряків та сонячних батарей, які розтягнулися на кілометри, — альтернатива атомним станціям. Звісно, вони не можуть повністю забезпечити Німеччину дешевою електроенергією, але частка їхнього вкладу в загальну систему електропостачання достатня. Варто нагадати, що високопосадовці Німеччини неодноразово говорили про те, що на перспективу планують відмовитися від атомних станцій та розвивати більш екологічні й дешеві джерела електропостачання. 

Ерфурт — туристичний центр Німеччини

Ерфурт, який знаходиться в самому центрі Німеччини, на землі Тюрингія, приваблює туристів із усієї Європи. І не дивно. Рідко де побачиш таку архітектуру. Кожна будівля — це витвір мистецтва. Місту пощастило. Якщо більшість населених пунктів були зруйновані вщент під час Другої світової війни, то його лиха доля обійшла стороною. І сьогодні милують око будинки Лютеранської епохи і навіть більш давні — 12–13 століть. Тут настільки шанобливо ставляться до історії, що всіма силами намагаються зберегти навіть ті будівлі, які перейшли вже давно в статус аварійних. Їх підтримують як ззовні, так і всередині. Частина з них стоїть порожньою, частину використовують під  музеї.

Найбільшою гордістю місцевих жителів, звісно, є храми. На 200 тисяч населення — їх тут кілька десятків. Скажу відверто, мені аж дух перехопило, коли наблизилася до католицьких соборів, які розмістилися в історичному центрі міста.

Довгими сходами, що ведуть високо вгору,  піднімаємося до камінної, оздобленої фігурами святих, височенної споруди, яка тягнеться до неба. Важкі металеві двері, як у середньовічному замку, стіни, завширшки в кілька метрів, і неймовірне багатство оздоби всередині самого храму. Дві зали. Лавки, вкриті м’якими оксамитовими подушками. Другий храм, що поряд, дещо скромніший і менший. Але такий же величавий. Написи на дверях свідчать про те, що зводили ці споруди 80 років. І думається, вручну.

Якщо взагалі говорити про релігійні уподобання мешканців землі Тюрингія, де знаходиться Ерфурт, то тут більше симпатиків Протестантської церкви. Нагадаємо, її ще називають Лютеранською, оскільки тісно пов’язана з реформами Мартіна Лютера, який вів боротьбу за чистоту  католицької церкви. Він вважав, що Спасіння та Божа милість досягаються завдяки Вірі, а не сповіді в гріхах. Тому, скориставшись нагодою, відвідала й Лютеранську  церкву  в центрі міста. Зразу відзначу — різниця велика. Якщо в католицьких храмах переважає багатство убрання, то в протестантському — скромність: білі чисті стіни, дерев’яні лави. Все. 

Якщо говорити загалом про місто, то стара його частина відрізняється від сучасної. Звісно, в першу чергу — середньовічною архітектурою. Вузькі вулички. Всюди під ногами бруківка.

Через усе місто рухаються нові сучасні просторі трамваї. Аби не проїхати потрібну зупинку, у кожному вагоні на табло висвітлюється назва зупинки, паралельно йде голосове озвучення. Вартість проїзду — 2 євро. Це якщо одноразовий квиток. Можна придбати на чотири поїздки, зекономиш відразу євро. Варто зазначити, що прокомпостований талон діє годину. Тобто, якщо ти вийшов, а час твій ще не збіг, можеш з цим же талоном сідати в трамвай і продовжувати рухатися.

Звісно, туристів приваблює  стара, вона ж і центральна, частина міста — історична основа Ерфурта — колишня факторія купців Майнця на Рейні, народжена в 10 сторіччі. Серед розмаїття привабливих речей — будинки на воді. І хоч вода обмиває їхні стіни, місцеві жителі не пригадують жодного затоплення. Мабуть, це пов’язано з тим, що річечка невелика та спокійна. До речі, її теж влили в архітектуру міста — збудували штучні пороги, розвели рукави, посередині збудували острівець. Саме там, і не тільки в сонячні теплі дні, найчастіше можна зустріти мам із діткам за особливим заняттям — годівлею лебедів та диких качок, які вже звикли до присутності людей. Більше того, вони виходять на берег, щоб із рук отримати свій шматочок булочки чи хліба. 

Соціальна  складова — один із головних пріоритетів урядової політики держави

Німеччина — одна з найрозвиненіших держав Європи. Тому й не дивно, що сюди спрямовують свої погляди як жителі колишніх республік соціалістичного табору, так і тих країн, де на сьогодні залишається нестабільна політична чи економічна ситуація або ж ідуть військові дії. Багата Німеччина досить добре дбає про своїх громадян.

Споживчий кошик порахований так, щоб людина при маленькій зарплаті, пенсії почувалася абсолютно повноцінним громадянином. Наприклад, якщо ти безробітний або зарплата складає 200–300 євро чи навіть ще менша, а тобі треба знімати квартиру, платити комунальні послуги, врешті — їсти, одягатися, не хвилюйся — держава про тебе подбає. Все, що тобі потрібно для повноцінного життя, отримаєш у формі допомоги в межах 1000 доларів.

Хтось, можливо, і більше. Але в будь-якому випадку, в допомозі буде передбачено повне покриття комунальних послуг, це десь 400 євро — 40% від допомоги і, умовно, 600 євро залишається на твої власні потреби: харчування, одяг. З цієї ж суми оплата за телевізор — 15 євро, 19 — за воду, електроенергію — в межах 15 євро. Але тут ти сам хазяїн — економ і витрати будуть менші. Тому німці досить економні. 

Медичне страхування. 50% від загальної страхової суми вносять працівники, решту 50% — роботодавець. За малозабезпечених платить держава. Але коли людині знадобиться допомога — всі в рівних умовах. Повне лікування, незалежно скільки воно буде вартувати, — 20–30 тисяч доларів — тобі забезпечене. Єдине, клініка може виставити рахунок по 10 доларів за кожен день перебування в закладі. Але й тут ти йдеш у свою страхову компанію, укладаєш з нею договір — і вона перераховує необхідну суму медзакладу. 

Звернула увагу ще на один момент. У будь-яку пору дня, незалежно від місця перебування, я зустрічала дуже багато людей похилого віку, які легко пересуваються на візках. Для них жодних перешкод немає, щоб повноцінно проводити життя. Перше, самі візки. Різні, зручні, рухливі, бачила навіть у вигляді дитячої машинки, такі, як у нас дітей катають на Театральному майдані в Луцьку. По-друге, для інвалідів-візочників доступні всі місця: біля кожного будинку — пандуси, бордюр на тротуарах немає, двері в тролейбусах відчиняються на рівні тротуарів. Тому заїжджаєш — виїжджаєш легко, плавно. У магазинах ескалатори без східців. Заїхав, став і з’їхав. Тобто інваліди досить добре вписані в соціальне життя міста.

Ціни на продукти, одяг

Абсолютно підйомні. Ціни на продукти в середньому коливаються в межах 1–5 євро. Хочеш ковбаски? Будь ласка. Свіжа, якісна, на зважування, упакована. Вибирай будь-яку. Найдорожча — 4–5 євро за палку. Тверді сири, м’ясо, різного роду приправи, кава, печиво, цукерки, фрукти… Асортимент надзвичайно широкий. Тобто, товару багато, ціни доступні. Єдине, на що звернула увагу, — сигарети. Дорогі. Пачка в межах 6–7 євро. Перевести на українську гривню — 150–170. Спиртне можна придбати як за один євро (пляшка вина), так і за десять (горілка, коньяк). А можна за три-чотири. Це вже як дозволяє гаманець. Асортимент теж досить великий. 

Є в Ерфурті кілька російських магазинів, у яких торгують вихідці з країн СНД. У них, в основному, продукція з Росії. Українську бачила тільки горілку «Хортиця» та «Медоф». Загалом у російських магазинах ціни в півтора рази вищі від цін у німецьких торгових точках. Як мені пояснили, по-іншому торговці не виживуть. Якщо відверто, то страху, що їхній бізнес згорнеться, у людей немає. Соціалка, про яку я розповіла вище, забезпечена.

Промислові товари. Помітила, що одягаються тутешні просто. Навіть дуже просто. Щодо цін, то вони на німецькі зарплати, пенсії , за українськими мірками, невисокі. «Гуляють» у межах 19–40 євро за джинси, спіднички, плаття, светри, куртки. Коли знижки, ціни ще більше падають. Найдорожче взуття. Від 60 євро до 100 з якісної натуральної шкіри. Але, якщо вам не по кишені шкіра, купуйте замінник, і теж не прогадаєте. Служити буде довго, оскільки тут до якості вимоги особливі. 

Побут

Німці люблять чистоту, порядок. Тому в першу чергу намагаються просто не смітити. У під’їздах ідеальний порядок. Вхідні двері в них не металеві з кодом, як у нас, а скляні й зачиняються на ключ. Тобто, хазяїн кожної квартири має індивідуальний ключ, тому чужа людина просто так у під’їзд не потрапить. Для гостей встановлені домофони. 

Сміття. У Німеччині давно стало нормою його сортувати. До контейнера відразу йдеш із трьома пакетами. В одному — паперова тара, у другому — відходи їжі, в третьому — пластмаса, целофан. Скляні пляшки обов’язково викидають в контейнери за кольорами.

Жерстяні баночки від пива та пет-пляшки від води здаються в магазинах. Автомат проставляє на чекові суму зданої тари і тут же в магазині під час покупки товару тобі мінусують цю суму. Людям вигідно, і вони із задоволенням йдуть здавати порожню тару. За один раз може набігти до десяти євро, а, як я вже попередньо сказала, за один євро можна придбати 200 грамів ковбаси.

Різдво — свято особливе

До Різдва залишився місяць, а місцеві жителі вже повним ходом готуються його святкувати. Великі торгові точки вбрались у різдвяні прикраси. На найбільшій площі в підніжжі величавих Соборів, про які розповідала вище, розгортається величезний ярмарок, де буде представлене розмаїття солодощів та іншої смачненької їжі, сувеніри. Для дітей уже облаштували атракціони. Подібні ярмарки, тільки без атракціонів, працюватимуть по всьому місту. Люблять європейці це свято, а тому чекають з великим нетерпінням.