Боратину — 500 років

Цими днями село Боратин відзначає солідний ювілей — виповнюється 500 років від першої писемної згадки про населений пункт. Одначе перші археологічні розкопки показали, що люди жили на цій території ще три з половиною тисячі років тому. Боратин — це одне з волинських сел, яке має цікаву й багату історію та не менш яскраве сьогодення.

З історії Боратина

— Перша документальна згадка про Боратин датована 28 травня 1511 року, — розповідає Віталій Гнатюк, краєзнавець, упорядник історичної книги «У межиріччі Чорногузки та Стиру». — Пов’язана вона з судовою справою, яку затіяв князь Іван Юрійович Заславський із дворянином Івашком Вороною, звинувативши того у незаконному володінні Боратином. Проте, надавши низку документів, рід Ворон таки виграв цей суд і заволодів Боратином ще майже на сто років. Уже в 1613 році Боратин значиться як володіння Костянтина Броницького. А в 1760-му село мало нового господаря — Францішка Лєдуховського, представника давнього українського спольщеного роду.

Згідно з історичними джерелами, у 1798 році Боратин представлений двома поселеннями: Великим і Малим Боратинами, якими володів Антон Лєдуховський. У селах, розташованих по обидва боки Стиру, на той час проживала 231 особа. Мешканці двох Боратинів займались обробітком землі, худоби та птиці тримали мало. Чотири дні на тиждень селяни працювали на пана.

— У 1872 році поблизу Боратина з’явився новий населений пункт — Чеський Боратин, який проіснував тут 75 років. Його утворили чехи-колоністи, які купили тут 292 гектари землі та почали на ній господарювати, — оповідає краєзнавець. — Чехи внесли великий вклад у розвиток краю. Ними було збудовано млин, молочарню, костел, утворено кілька громадських організацій, першу на Волині пожежну команду. Будували чехи й хмелярні, магазини, ремісничі майстерні, механізовані мануфактури. Місцеве ж населення переймало у поселенців усе найкраще.

До нинішніх днів на околиці села зберігся форт, який збудували для оборони Луцька незадовго до Першої світової війни. Одначе за весь цей час стати по-справжньому оборонним об’єктом форту не судилося. У 1915 на його валах був страчений уродженець Боратина, розвідник російської армії Купріян Сивий. Сьогодні на місці його загибелі височить хрест.

— За роки панування буржуазної Польщі (1920-1939 роки) з метою боротьби за незалежність України було створено кілька громадських організацій, — зазначає Віталій Гнатюк. — На початку 1940 року в селі активно діяв осередок ОУН. У звітах говориться й про роботу місцевої «Просвіти». Під час Другої світової війни село не зазнало руйнувань — фронт пройшов поруч. Трагічним для Боратина було протистояння між членами ОУН і радянськими органами влади. Не оминула селянські родини й хвиля політичних репресій, коли багатьох відправляли в Сибір.

Село сьогодні

Потрапивши до Боратина, важко повірити, що це звичайнісіньке українське село: дороги асфальтовані, вулиці освітлені, від вигляду приміщення сільради перехоплює дух, садочок — європейського зразка, спорткомплекс — привід позаздрити навіть обласному центру. Вулиці Боратина чисті й охайні, адже сміття селянам вивозять безкоштовно, з травою на газонах справляється газонокосарка, придбана сільрадою, сніг чистять своїм трактором.

Таким зразковим і показовим Боратин був не завжди. На початку 2000-х депутати, керівництво місцевого господарства та голова сільської ради Сергій Яручик вирішили по-серйозному взятися за село. Роботу починали з реконструкції дитячого садочка. Тепер дошкільний заклад «Сонечко» вражає своїм затишком. Дизайн кожної кімнати виконаний у певному стилі, а в дитячих спальнях почуваєшся як удома. Також у садочку є спортивна й актова зали з усім необхідним начинням. У 2009 році дитсадок став переможцем загальнонаціональної громадської акції «Флагмани освіти і науки України». Отримав диплом лауреата й статуетку кришталевої сови в номінації «Дошкільна освіта». Як розповіла завідувач дитсадка Галина Киричук, нині його відвідують 120 дітей, вони виховуються в п’яти групах.

На фото: Щасливі діти

— Влаштувати в «Сонечко» своїх чад хочуть усе більше і більше батьків, — ділиться завідуюча. — Іноді навіть не з нашої сільської ради. Тому думаємо, аби відкрити шосту групу.

Далі взялися за будівництво водогону. Вже на кінець 2008 року забезпечили централізованим водопостачанням Боратин та інші населені пункти сільради. Одразу за цим почали асфальтувати вулиці, а згодом й освітлювати. Тепер у Боратині освітлено 60% вулиць, найближчим часом ліхтарі з’являться й на інших.

— Спершу встановимо ліхтарі на тій вулиці, де мешканці краще наведуть лад, — розповідає сільський голова Сергій Яручик. — Нещодавно створили комісію, яка й визначатиме зразкову вулицю. Таким чином працюватимемо й в інших селах.

Наступний крок — це будівництво адмінприміщення сільської ради. Його звели всього лиш за півроку, та це не завадило йому стати одним із найкращих у Європі й отримати нагороду «Кришталева цеглина». Зараз на його базі діють ще й бібліотека, соціальний центр, кабінет дільничного міліціонера, фотостудія.

Цілих п’ять гектарів у центрі села займає спортивний комплекс.

— Там є сучасне футбольне поле, збудоване за всіма вимогами та стандартами, бігова доріжка, три поля для міні-футболу, дві волейбольні площадки, одна баскетбольна, сектор для метання списа, — повідав Сергій Яручик. — Плануємо добудувати два тенісних корти. Вже розпочали роботи над полем зі штучним покриттям. Закладено невеличкий сквер. У спорткомплексі є секції з аеробіки й айкідо.

Зараз спорткомплекс — місце відпочинку боратинців. Щонеділі вони приходять сюди вболівати за місцевий футбольний клуб «Ласка» (президент — Юрій Цейко), саме тут проходять усі масові дійства, сюди мами ведуть малят бавитися на дитячому майданчику. В планах збудувати перед стадіоном ще й ротонду.

Взимку в Боратині відкрилась амбулаторія загальної практики — сімейної медицини. Є у селі й аптека, перукарня. Сільський голова разом із депутатами та керівником КСП «Боратин» Степаном Москвичем працюють над відкриттям у Боратині відділення банку, хочуть запросити до роботи нотаріуса. Планують обладнати центральні вулиці пішохідними доріжками, створити в центрі села сучасний торговий центр із обрядовою залою. Натомість відкривати бари чи кафе не збираються, бо сільський голова вважає, що користі від цього не буде, а лише пропагуватиметься алкоголізм.

Сергій Яручик каже, що, аби досягти успіху, потрібно починати з конкретної маленької справи та доводити її до кінця. Складові його успіху — це тісна співпраця з депутатами, в Боратині кожен із них відповідає за певну ділянку роботи, й уміння знайти спільну мову з представниками бізнесу. Сільський голова каже, що проводити роботу потрібно так, аби територіальна громада хотіла жити краще та починала наводити лад зі своєї домівки.