Михайло Квятковський: В афері з земельними ділянками мій вирок ставить під сумнів законність виділення землі під гіпермаркетом “Епіцентр”

Нещодавно збори суддів переобрали Михайла Квятковського головою Луцького міськрайонного суду, на посаді якого він працює з квітня 2014 року. Перед тим двічі був заступником голови даного суду та має загальний суддівський стаж більше 25 років. Відомості вирішити розпитати Михайла Семеновича про тиск, який чиниться сьогодні на суд, судову реформу та складні земельні справи.

Яка найважча справа була у вашій практиці та в чому полягала її складність?

Сама складна, об’ємна, з великою кількістю епізодів - це справа так званих циганських ріелторів, яка  розглядалася у 2005-2006 роках і в якій фактично було задіяно 14 підсудних. Цю справу я слухав близько шести місяців і всі 14 чоловік були ув’язнені до тривалих термінів. Крім того, в ній одним із підсудних проходив працівник нашої місцевої прокуратури.

Суть справи - ріелтори шукали знедолених людей, які не мали за що жити, але мали квартири. Шахраї вимінювали їхнє житло на маленькі будиночки у віддалених селах, обіцяючи доплатити різницю від обміну, але фактично дурили їх. По факту потерпілих вивозили в будинки, жити в яких було неможливо. Виміняні квартири присвоювали і пізніше продавали, а гроші забирали собі. Складність справи полягала в тому, що було важко довести шахрайство при укладенні догорів купівлі-продажу та обміну.

Нещодавно Вами слухалась справа, щодо афери із земельними ділянками в селі Піддубці, в якій підсудні отримали реальні терміни покарання. Прокоментуйте Відомостям Ваше рішення?

Справа стосувалася схеми відчуження землі сільськогосподарського призначення. Вона вже розглядалась у нашому суді, але вищою судовою інстанцією попередній вирок було скасовано у зв’язку з надто м’яким покаранням обвинувачених та іншими порушеннями процесуального права. Справу було відправлено на повторний розгляд. Тому, враховуючи рекомендації суду вищої інстанції, та дослідивши докази ще раз, мною було призначено обвинуваченим покарання у вигляді реальних термінів позбавлення волі.

В даній справі працівник Піддубцівської сільської ради, домовившись із землевпорядником та працівником управління земельних ресурсів Луцької районної ради, підробляли рішення сільської ради про виділення земельних ділянок за заявами людей. Вони готували пакети документів для отримання державних актів на землю сільськогосподарського призначення, а деякі люди, на яких оформлялись ці земельні ділянки, навіть не знали, що володіють землею у Піддубцях. Потім в нотаріуса робились договори обміну земельних ділянок, за якими оформлені землі обмінювалися на землі в Липинах, де сьогодні знаходиться будівельний гіпермаркет “Епіцентр”.

Питання землі сільськогосподарського призначення, яка опинилась під Епіцентром, залишилось в даній справі недослідженим, а мій вирок ставить під сумнів законність виділення землі під цим гіпермаркетом. Думаю, що є зацікавлені особи, які хочуть, щоб вирок не набув законної сили. Сьогодні дана справа знаходиться на розгляді в апеляційному суді і таким чином певні ЗМІ намагаються вплинути на  суд та довести, що цей вирок є незаконним.

Я також давав коментарі журналістам “Аверсу”, які були потім абсолютно перекручені. Можна зробити висновок, що це псевдо розслідування було викладено однобоко та дуже схоже на замовний матеріал, метою якого є тиск на суд.

То все-таки на суди тиснуть?

Звичайно. Сьогодні це не поодинокі випадки, і намагаються тиснути не лише на мене, а й на інших суддів. Коли хтось іде до суду, то він вважає, що правий і суд має вирішити справу на його користь. Створюють психологічний тиск, щоб суд виніс рішення на їх користь. Особливо це видно у випадках, де сторона завідомо знає, що програє справу.

Яким чином здійснюється тиск на суддів? Як з цим впоратися та які є методи тиску?

Головне показати один, другий, третій раз, що не піддаєшся тиску. Якщо перший, другий третій раз витримуєш цей тиск і прийняв рішення відповідно до вимог закону, то всі, хто причетні до суду, знають, що безперспективно йти до цього судді і щось просити чи тиснути.

Способи тиску в моїй практиці були різні. Як приклад, справа відносно сина одного бізнесмена, який в нетверезому стані стріляв з рушниці по людях і був засуджений до позбавлення волі. Перед винесенням вироку спочатку він присилав адвоката, потім сам приходив, запитував, що потрібно, щоб винести виправдальний вирок для сина. Я чітко дав зрозуміти, що рішення буде по закону і ніяких інших варіантів немає. Зрозумівши це, він навіть шукав кілера, щоб фізично мене ліквідувати. Ці факти стали відомі СБУ і до мене та моєї родини були застосовані заходи безпеки, зокрема, мене охороняли до оголошення вироку.

Яка Ваша позиція щодо суддівської реформи?

Ідея реформувати судову систему дуже добра. Ми розуміємо, що суспільство не дуже позитивно ставиться до суду і в новинах оприлюднюють про суддів лише негативну інформацію. В Україні вже давно назріла необхідність провести судову реформу, щоб підняти авторитет судової влади на належний рівень. В тому числі, потрібна поява нових освічених молодих людей.

Але є запитання до способу проведення суддівської реформи. Сьогодні відбувається конкурс до Верховного Суду і, на мою думку та на думку місцевих суддів, цей конкурс себе вже дискредитував через зміну правил в процесі відбору. Наприклад, на першому етапі претендентів оцінювали по балах і хто набрав нижче певного балу, автоматично відсіювався. На другому етапі було практичне завдання з написання рішень та вироків, яке також оцінювалось за балами і після цього мала б відсіятись ще певна кількість людей. Але раптово з’являється рішення - додавати бали першого і другого етапу. Виходить, що кандидати, які відсіялись після першого етапу, не мали рівних шансів, бо вони не проходили до другого етапу. Напевне, це зроблено було для того, щоб певні люди потрапили на співбесіду.  Як після цього можна вірити в прозорість, публічність та законність такого конкурсу? Питання, мабуть, риторичне.

З іншого боку, якщо людині кажуть, що він працює добре, але на його місце оголошений конкурс і він має піти і не важливо, що він обраний суддею Верховного Суду безстроково, не вчиняв ніякого кримінального чи корупційного злочину, не мав аморального проступку і пропрацював на посаді 10-20 років. Чи законно це? Звичайно ні. Ці люди звернуться до суду і виграють його. Спочатку виграють в Україні, а потім в Європейському суді.

Щодо суддів, яких призначали на п’ять років і в яких закінчився термін повноважень. В нас в суді таких п’ять, а в Україні близько тисячі. Вони вже три роки ходять на роботу, отримують зарплату, але в повній мірі не здійснюють повноваження судді, бо не мають права до перепризначення слухати справи. Також в Україні є суди, які не мають суддів через те, що одні пішли у відставку, а в інших закінчився п’ятирічний термін. Чи про цю ситуацію ніхто не знає? Знає Президент, знає Верховна Рада і ніхто нічого не вирішує.

Один із способів підняти авторитет суду це зробити його максимально відкритим. Як на практиці реалізовується відкритість Луцького міськрайонного суду?

В Радянському Союзі було прийнято, що суд - це той державний орган, який не є публічним. Мало хто тоді давав інтерв’ю, роз’яснював рішення з того чи іншого питання. На сьогоднішній день повністю переглянуто відношення суддів до засобів масової інформації і, зокрема, до надання населенню інформації щодо діяльності суду. Ми намагаємося максимально публічно працювати і залучаємо для цього ЗМІ та громадськість. У Луцького міськрайонного суду є веб-сайт, де розміщується велика кількість інформації про роботу суду, резонансні справи та інша важлива для населення інформація. Також нами обрано двох суддів-спікерів для більш ефективної співпраці зі ЗМІ.

Може не все вдається так як хочеться, але намагаємось працювати прозоро. Навесні за допомогою американського проекту правосуддя проводилося опитування щодо довіри громадян, які безпосередньо звертаються до суду. Більшість людей сказали, що довіряють суду і дуже мало таких, які звертаючись в суд, висловлюють йому недовіру. Вважаю що сьогодні, суд відкритий до людей.  

Чи перевантажений суд справами, і скільки справ розглядає суддя на день?

На сьогоднішній день фактично здійснюють повноваження двадцять суддів із двадцяти шести. Це пов’язано з тим, що у п’яти суддів закінчились повноваження та є одна вакантна посада. За рік наш суд розглядає в середньому 20 000 справ. Виходить на суддю - 1000 справ і це при тому, що одна справа, приміром, розглядається за декілька засідань, а є справи, які тривають 1-2 роки. Навантаження дуже велике.

Ми поговорили про відкритість суду і тут важливо говорити про відкритість самих суддів щодо їхніх статків. Можете розповісти про своє майно?

Можу відразу заявити, що вкладів у банках та готівки не маю. Мене обрали суддею 22 квітня 1992 року. В 1993 році Луцька міська рада виділила для мене і моєї родини трикімнатну квартиру, яка у 2000 році, відповідно до Закону України “Про приватизацію”, була приватизована. У 2009 році ми з дружиною придбали ще одну трикімнатну квартиру та купили гараж. Також у моєї родини є два автомобілі - Шкода Октавія та Тойота Корола. У 2009 році мені виділили земельну ділянку у Боратинській сільській раді площею 0,24 га. 12 сотих  я згодом продав. На залишеній частині ділянки залив фундамент та оформив документи на незавершене будівництво. Як видно, в моєму майні жодного натяку на зловживання посадовим становищем немає і бути не може.

Розмовляв Михайло Гарщаль