За нами слідкують: вся особиста інформація в соцмережах доступна для спецслужб

Російський художник арт-групи «ПГ» Ілля Фальковський пояснив, чому є супротивником соціальних мереж і яку бачить їм альтернативу в статті на openspace.ru, яку наводить портал «Дело»:

«Мені здається, власний спосіб життя — не привід для пропаганди. Але так уже повелося, що, зустрічаючись із людьми, доводилося відповідати на запитання, чи є в мене Фейсбук або ЖЖ. Я заперечливо хитав головою й ловив на собі здивовані погляди. Потім ці погляди змінювалися поблажливими посмішками — усім ставало ясно, що я ретроград, відстав від життя або просто випендрююсь.

Щоб прояснити свою позицію, я намагався виправдатися, говорив, що я не противник взагалі Інтернету, яким активно користуюся для роботи, а саме соціальних мереж… Складно пояснювати, коли заздалегідь усвідомлюєш, що перебуваєш у явній меншості і в тебе в запасі тільки особисті відчуття й купа розрізнених фактів.

Про небезпеку, яку несуть соцмережі

… Я почав би розповідь про небезпеку, що виходить від соціальних мереж, із прикладу сайту «Одноклассники.ру», який не тільки допомагав людям знайти один одного, але й банкстерам (суміш банків і гангстерів) відловити боржників. За повідомленням газети «Коммерсантъ», колектори наймали підставних дівчат, які реєструвалися в соцмережах і бралися за пошук ровесників.

Одна така дівчина за місяць могла виловити до двохсот боржників.

Посилаючись на психологів, газета стверджувала, що сайти типу «Одноклассников» і «ВКонтакте» виявляються ідеальним ресурсом для втирання в довіру: «Коли людина повертається в дитинство, вона стає більш відкритою, щоб отримати від неї потрібну інформацію».

… Інформацією про нас так само легко може скористатися не тільки банкстер, але й просто гангстер, шпигун чи шахрай. Я міг би нагадати й про те, що на ресурсі «ВКонтакте» можна зареєструватися лише за реальним номером свого мобільного. Так що фейковий акаунт не врятує.

Уся інформація з особистої сторінки в принципі доступна як працівникам банків, так і співробітникам спецслужб. Нехай не кожен з нас зайнятий чимось протиправним, проте не дуже приємно усвідомлювати себе героєм мультика про Бетмена, який знаходиться під Червоним Ковпаком.

Чи можуть соціальні мережі працювати й проти механізмів держконтролю

Напевно, мені відповіли б, що соціальні мережі можуть працювати й проти механізмів державного контролю й придушення. Згадали б слова активного учасника єгипетської революції, який подякував Фейсбуку за відставку Мубарака й на запитання, у якій країні почнеться наступна революція, сказав: «Запитайте Фейсбук».

На це я б помітив, що за допомогою Фейсбуку можна зробити революцію в Єгипті, але ніколи в самій Америці. Тому що Фейсбук — це централізована база даних, не більш ніж один величезний комп, що зберігається вдома в американського магната Цукерберга.

Максимум, що Фейсбук може дозволити в Америці, — це беззубі протести «Захопи Уолл-стріт». Їхній гаданий розмах пояснюється підтримкою профспілок, здатних забезпечити високу масовість. «Загарбники» виступають проти жадібності банків, а не проти самого американського уряду, який паралельно з ними оголосив свою війну банківській системі. Я нічого не стверджую, але цілком можливо, що саме ця подібність інтересів — одна із причин лояльного ставлення влади й Фейсбуку до руху «Захопи Уолл-стріт». Однак зараз рано говорити, що буде далі і як поведеться Фейсбук у тому випадку, якщо події вийдуть з-під контролю й вимоги демонстрантів радикалізуються.

Порушення privacy у Фейсбуці

Видалялися сторінки, присвячені третій палестинській інтифаді, бойкоту корпорації BP (British Petroleum), закликам звільнити з-під варти професора Рікардо Палмеру, якого катують електрошоком в американській в’язниці (американський суд засудив одного з лідерів колумбійських повстанців, Рікардо Палмеру, до 60 років в’язниці. Палмеру звинуватили в причетності до викрадання трьох співробітників Пентагону), боротьбі з гомофобією у католицькій церкві і т.д. і т.п.

Доходило до того, що видалялися фотографії жінок, які годують грудьми своїх малят. Прикладів порушення privacy так багато, що в серпні цього року в одній із країн ЄС, а саме в Ірландії, комісар із захисту даних почав офіційне розслідування після запиту від сайту «Європа проти Фейсбуку».

Були випадки, коли раптово ставали публічними френд-стрічки. Фейсбуку дорікали за нову опцію розпізнавання облич шляхом порівняння викладених різними користувачами фотографій. Нарешті, технологія Open Graph і кнопка «лайк» дозволили Фейсбуку інтегруватися з іншими сайтами й зібрати свою базу даних про соціальні інтереси й наміри користувачів. Розробники цієї технології запевняли, що в нашому перенасиченому інформацією світі самостійно, без сторонньої допомоги розібратися практично неможливо й ниткою Аріадни стане лайк твого друга. Але чи потрібна ця кнопка тим, хто не прагне опиратися на суспільну думку, а, навпаки, бажає самостійно орієнтуватися в культурному просторі, керуючись лише власним смаком?

Чи є альтернатива?

Як альтернативу Фейсбуку я б із задоволенням підтримав мережу, що перебуває в розробці, Diaspora, вибудувану на зразок торентів по антиієрархічному й анархічному принципу p2p: усі дані зберігаються не в централізованому місці, а на комп’ютерах самих користувачів. Творці «Діаспори» запевняють, що на відміну від Фейсбуку торгівля інформацією не є їхньою бізнес-метою. Та й із privacy в «Діаспорі» справи йдуть куди краще: опція «Аспекти» дозволяє тому самому користувачеві з’являтися в різних віртуальних образах для різних цільових груп — родичів, друзів, колег. От тільки насторожує факт, що всюдисущий Цукерберг встиг і тут втрутитися, торік проінвестувавши «Діаспору».

Напевно, параноїдальною виглядає моя впевненість, що наївні користувачі, які наповнюють біографічними статтями «Вікіпедію», полегшують роботу співробітникам спецслужб, створюючи для них каталоги даних по терористах, екстремістах та інших підозрілих особистостях і організаціях.

… Друг наткнувся на статтю в «Шпігелі» «У мережі шпигунів». Виявляється, за допомогою парсингу (автоматизованого збору контенту) усього за місяць можна не тільки вималювати коло інтересів, але й повністю ідентифікувати паспортні дані будь-якого анонімного користувача. А це явний подарунок спецслужбам.

Розповідь про співробітництво  Google і спецслужб

Мій приятель не читав оповідання Корі Доктороу «Вигуглений» (2007). Цитата: «Щораз, коли ти відвідуєш сторінку з гуглівською рекламою на ній, користуєшся гуглівськими картами або гуглівською поштою — навіть якщо посилаєш пошту на гуглівську поштову скриньку, — компанія старанно збирає інформацію про тебе». Через безглузду випадковість герой розповіді попадає під підозру спецслужб, які співпрацюють із Google. Розуміючи, що скоро буде «вигуглений» і знищений, він вирішує скористатися «Гуглоочисником» — програмою, яка нормалізує пошукову історію. Однак кодом програми заволодівають менеджери Google і починають застосовувати її в політичних цілях, підчищаючи профілі вигідних їм кандидатів.

Захищаючи особисте

Моя переконаність у тому, що соцмережі скоріше знаряддя в чиїхось руках, ніж праця заради загального блага, зародилася давно, ще до появи «Однокласиников» чи Фейсбуку. Але, можливо, причина мого небажання вести блог або відкривати сторінку настільки ж проста, як і та, через яку я не дивлюся телевізор. Я просто хотів би хоч на кілька хвилин вирватися з-під тотального контролю медійних знаків і символів. І пожертвувати ці відвойовані хвилини на лісову прогулянку й ковток чистого повітря… Я не хочу, щоб моє особисте життя перетворювалося в об’єкти інформації й біти кодів для творців ділових платформ. Я просто прагну залишатися самим собою… І, керуючись цим бажанням, відмовляюся від соціальних мереж».

Ілля Фальковський - учасник арт-групи «ПГ»

«ПГ» — творче об’єднання, яке утворилося в 2000 році. В нього входили і з ним співпрацювали безліч художників, музикантів і літераторів. У даний момент у групу входять Ілля Фальковський, Олексій Каталкін і Борис Спиридонов. Об’єднання видавало журнал свого імені, брало участь у багатьох виставках, у тому числі й у відомих проектах «Россия 2», «Верю», «Арт Москва» і т.д. Роботи групи включені в постійну експозицію Державної Третьяковської Галереї. «ПГ» — лауреат «Премії Кандинського» 2008 року в номінації «Медіа-арт». З моменту свого створення в 2000 році група поширює шокуючі зображення. Створюючи собі імідж «поганих хлопців», художники малюють образ сьогоднішньої Росії, визначальними рисами якої є насильство, наркотики й секс. Роботи групи виглядають протестними, ангажованими й радикальними.