«Смотрящіє» чубляться – шахтарі страждають…

    Вугілля просто неба тоннами лежить на складах двох нововолинських шахт – шахти №9 «Нововолинська» і шахти «Бужанська». Державна компанія ПАТ «Центренерго», яка існує вже понад 25 років, його не закуповує через величезні борги шахт за спожиту електроенергію (понад 177млн.грн). Та й самі волинські шахти потребують реорганізації та капітального ремонту застарілих механізмів. А на це також потрібні кошти, яких просто нема! Нововолинському РМЗ також винні близько 1млн.грн. Тож запчастина, яка зазнала поломки, НЕ ремонтується. Та що там говорити. Всім відомо, що вугільна галузь – збиткова і завжди потребувала державних дотацій. Але сьогодні ця збитковість набуває ще й «людської подоби». Гірники – народ працьовитий і простий. Їм не цікаві всілякі економічні розрахунки і вони легко знаходять винного у своїх бідах. Правильно, завжди винен начальник (впевнений, таке звинувачення стало національною рисою характеру). Шахтарі важко працюють, здебільшого у важких і ризикованих умовах. А що в результаті? Зарплату затримують, вугілля не купують, техніку не ремонтують, ще й начальниками призначають Бог знає кого. Люди просто доведені до відчаю і тому цим вдало користуються деякі особи задля власних інтересів. І як завжди, «на одну булаву – три гетьмани».

   Навіть Всеукраїнська нарада працівників вугільної галузі України, яка пройшла 25-го лютого у Києві (за участі Президента, Міністра енергетики та захисту довкілля, депутатів ВР, мерів шахтарських міст та шахтарів, в тому числі з Нововолинська), не змогла дати чітких відповідей на проблеми вугільної галузі. На словах все просто і легко: профінансувати те, допомогти коштами там, погасити всі заборгованості, списати всі борги і, о диво! шахти працюватимуть! Голова НПГУ М. Волинець скрізь вбачає російський слід. Президента вихваляє, ганить Міністра енергетики О.Оржеля, викриває різноманітні тіньові схеми і закордонні компанії. Одним словом, виступ пана Волинця слугує простим шахтарям як червона шмата для бика на іспанській кориді. Емоційно, голосно (на відміну від решти виступаючих). Так, я погоджуюся з багатьма речами, про які говорив Михайло Волинець (і про складність шахтарської праці, і про існуючі проблеми, і про байдужість Уряду до енергетичної галузі). Але, від нього самого я так і не почув, що він сам пропонує. Кричати «Нам необхідна програма дій і нам потрібні спеціалісти у Міністерстві!» зможе будь хто. Підтримувати кандидатуру т.в.о. генерального директора підприємства «Волиньвугілля» В.Юрківа також дехто погодиться. Але чому не береться до уваги, що пан Юрків вже «докерувався»? ( Як до цього «докерувався А.Пилипюк).Що масово проходять шахтарські  акції протесту проти НЕдій саме цього керівника? Виявляється, що Президент у пана Волинця – це «теплий вітер надій», а міністри – це «холодний душ» (бо саме міністри не платять зарплату шахтарям, не дають дотацій, і взагалі скнари). Хоч тут нічого дивного. Аде профспілковий лідер хоч і відстоює інтереси гірників, але робить це завжди з вигодою для себе (все таки місце у ВР тепленьке).І тут моя уява малює, як втілюється у життя заклик  профспілкового голови – щоб «теплий вітер надій подув і розігнав холодний душ». Все – сонце на небі – шахти добудовані, заборгованості погашені, борги списані, російське вугілля поїхало на Ростов, а українська вугільна галузь раптом стала рентабельною і прибутковою. Звичайно, сміх сміхом, але шахтарські родини страждають. Навчившись одноголосно кричати «Ганьба!» і скрізь вбачати «смотрящих», проблем не вирішити. Перекриваючи автомобільні шляхи, багатшим не станеш. За голодування у забоях чи гепання касками об асфальт зарплати не отримаєш. Йдучи на Київ чи Луцьк, до кращого життя не дійти. Мітинги та демонстрації не припинять війни з Росією і, тим більше, не зроблять нерентабельні шахти прибутковими. Чому цього не пояснюють профспілкові лідери простим роботягам? Чому простими словами не пояснити, що шахта №10 будується вже три десятки років, за які з неї не видобуто жодної тонни вугілля?! А щороку на її утримання виділяється понад 120млн.грн! Просто уявіть, що завдяки цим коштам НЕ було б заборгованості по зарплаті.

   А поки що доводиться констатувати той факт, що необхідно шукати інші шляхи вирішення проблем волинських шахтарів. Все таки майже 1400 чоловік у разі закриття волинських шахт під загрозою звільнення. Тому вже сьогодні потрібно шукати, як перекваліфікувати робітників вугільної галузі, аби вони не залишилися без роботи і зарплат. Шукати інвесторів, створювати нові підприємства. Паніка і радикалізм – це захисна реакція на несправедливість. І поки два владних табори ділять посади, прості шахтарі стають для них тими самими касками, якими за будь-якої погоди можна гепати об асфальт, не лишаючи на ньому жодних тріщин чи ям. До кінця березня 2020 року у Волинській ОДА запланована робоча нарада з профспілковими лідерами гірників та паном В.Юрківом для підготовки звернення до Міненерго щодо ситуації, яка склалася на шахтах Нововолинська. От тільки чує моє серце, що жодного конструктиву ця нарада не принесе. Як не змінить ситуації і звільнення з посад т.в.о. генерального директора ДП «Волиньвугілля» Володимира Юрківа та директора шахти «Бужанська» Олександра Стойловського (якого шахтарі звинувачують у неадекватному поводженні. А як на мене, то просто не долюблюють за його донецьке походження).

  І взагалі, після перегляду зборів шахтарів, на яких вимагали звільнення з посад В.Юрківа та О.Стойловського, складається враження, що відбувалася банальна спекуляція на темі «образи жінок». Загалом, збори викликали гнітюче враження і скидалися на клоунаду, адже всі, хто зібралися, не добирали слів. Крики, звинувачення, нецензурщина. А суть у тому, що зміна прізвища керівника НЕ принесе нічого нового у збиткову галузь. Міністерство енергетики та захисту навколишнього середовища повідомляє про масштабну програму професійної переорієнтації шахтарів у разі закриття копалень. Втім, на сьогодні не існує жодного наказу про закриття якоїсь шахти. Колишній Міністр О.Оржель нагадав, що вугільна галузь (спалення вугілля) негативно впливає на навколишнє середовище і може призвести до екологічного лиха.

   Тож перекриття трас, страйки, голодування та інші радикальні заходи, до яких з відчаю часто вдаються шахтарі, не змінять ситуації у вугільній промисловості. «…Будемо відверті, видобуток вугілля в нових умовах є не рентабельним», - цитує прес-служба колишнього Міністра Олексія Оржеля. В Україні повинна розвиватися відновлювальна енергетика, акумулюючі потужності, тому що вугілля та його спалювання відходять у минуле.