Через бюрократичну машину військові не скоро отримають статус учасника бойових дій

У вівторок у Луцькому гарнізонному госпіталі відбулася зустріч бійців, які проходять там лікування, з головою облдержадміністрації Володимиром Гунчиком і командиром 51-ї бригади Володимиром Яцківим. Розпочалося спілкування з оголошення подяки п’ятьом бійцям за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету. Подяки та годинники отримали солдат Ігор Бігун, лейтенант Олександр Демидюк, сержант Роман Попік, солдат Олександр Трачук, солдат Михайло Шмига.

Голова облдержадміністрації пообіцяв, що поранені пройдуть увесь курс реабілітації, а також відпочинуть на Шацьких озерах. Поранений Михайло Шмига, який родом із Маневицького району, зрадів нагоді відпочити на Світязі, адже, каже, ще там навіть не був. У хлопця контузія, у госпіталі лікується вже другий місяць, а призвали у першу хвилю мобілізації. Має серйозні проблеми зі здоров’ям — його дуже болить голова, почав забувати, а по ночах не може спати: якісь страшні сни верзуться. Його бойовий побратим Роман Попік, що родом із Іваничівського району, також нарікає на стан здоров’я:

— Снаряд упав недалеко від мене, я був без свідомості, коли отямився, мусили відступати. Ступня переламана, шумить у голові, — розповідає Роман.

Хлопці дуже вдячні волонтерам, які привозили харчі, воду, сигарети.

— Якби не ці відважні люди, нічого б ми не мали, — запевняє Роман.

Присутні на зустрічі батьки та бійці поцікавилися, коли чекати демобілізації, адже війна уже багатьом зіпсувала не тільки здоров’я, а й забрала життя, покалічила долі.

— Ми не ведемо мову про ваше повернення на фронт, там є інші військові підрозділи, але під час військових дій демобілізація не проводиться, і ви повинні це чітко знати. Треба казати правду: демобілізовані будуть тільки за станом здоров’я та за сімейними обставинами, як написано в законі, — відповів голова облдержадміністрації. На це хтось із бійців йому зауважив, що офіційно у нас війни немає й військового стану також.

— 51-а бригада виведена на ротацію, солдати повернулися додому, перебувають у санаторіях, госпіталях, — продовжив Володимир Гунчик. — Ті солдати, які приписані до військової частини, повинні бути у військовій частині або з’являтися за викликом командира, але є велика частина тих, хто сьогодні у бігах. Я звертаюся до тих, хто не вернувся у військову частину: не робіть дурниць, за цим стоїть військова прокуратура, коли військовозобов’язаний залишив військову частину і не повернувся в установлений термін — це самоволка, це майже злочин. Такі люди є, і про це треба говорити. Військова частина повернулася у Володимир-Волинський — те, що просили батьки, вона тут, але солдатів нема, вони десь ділися — це не масово, але частина таких є.

На запитання щодо реформування 51-ї бригади відповідав її командир полковник Володимир Яцків.

— Рішення про реформування 51-ї бригади прийнято, — сказав полковник. — 51-а бригада у складі своїх основних бойових підрозділів: реактивний дивізіон, танковий батальйон, протитанкова батарея і рембат — переформатовується у 14-у бригаду. Решта передаватиметься в інші частини. І ми зараз максимально стараємося зберегти людей, переводимо у ці підрозділи, наскільки це можливо. Ви мене також зрозумійте, я не буду стояти за тих людей, які покидали зброю і повтікали. Ті, які лікуються у госпіталях, які ходять на службу, які себе проявили максимально, — вони залишаться. Це півтори-дві тисячі чоловік. (Загалом 51-а налічувала 4800 осіб. — Авт.)

— Яке моральне налаштування бійців? — поцікавилися журналісти у командира.

— Коли створюється щось нове — це завжди тішить людей, а коли йде процес реформування, то, звичайно, є якісь морально-психологічні проблеми. Я стараюся враховувати побажання особового складу — щоб їх розміщали в тих частинах, де їм краще. Люди, які пережили стресові ситуації, будуть направлятися в інженерно-будівельні батальйони — це вже не бойові бригади.

— Ми ніде не працюємо, зараз отримали тільки 200 грн. За що жити? — запитували бійці свого командира.

— Виникла певна ситуація, коли люди були розкидані по багатьох місцях, когось вважали безвісти зниклим, когось — що він самовільно залишив частину, — намагався пояснити командир. — Люди повертаються, і гроші їм повертають, але є такі, хто полишив місце служби, і за законом, якщо військового нема навіть один день, йому вже зарплата не виплачується у повному обсязі, премія знімається, залишається голий посадовий оклад. Я сказав не виплачувати заробітну плату, поки не розберуся зі всіма заборгованостями.

— Нам обіцяли пільги, а їх нема! — знову ж таки обурювалися поранені бійці.

— Почалася видача посвідчень учасників бойових дій, частина їх уже отримала, — сказав губернатор.

Однак полковник Яцків зауважив, що видача таких посвідчень — це велика проблема і потребує часу, можливо, чотири місяці.

— Для подачі документів потрібно зібрати всі витяги із наказів вищого керівництва — там, де ви перебували по секторах, — пояснював полковник. — Щоб оформити документи на 10 чоловік, потрібен один день. Ми направили один пакет документів, нам забракували список. Їздила людина в Київ, і нам сказали, як переробити документи. Першочергово отримають посвідчення поранені, далі — решта. Тут потрібно розбиратися конкретно по кожній людині, бо це документ на все життя.