Заступника голови Волинської ОДА звинуватили у привласненні грошей університету «Україна»
Звинувачення більше ніж серйозні. Особливо з огляду на те, що сьогодні Роман Карпюк обіймає високу посаду на державній службі.
Навколо керівництва Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна» минулого тижня розгорівся скандал: в «Урядовому кур’єрі» з’явилася стаття, де екс-ректор вишу, а нині заступник голови ОДА Роман Карпюк звинувачувався у присвоєнні коштів. «Відомості» вирішили детальніше розібратись у скандальній справі.
Суть звинувачень
У статті «Діяльність колишнього ректора завдала мільйонних збитків Луцькому філіалу університету «Україна» проти нинішнього високопосадовця ОДА Романа Карпюка висунуто низку досить серйозних звинувачень. Зокрема, у тому, що він «на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2010 року № 01/08/10 передав приватному підприємцеві» автомобілі, які вузу безплатно дали як конфіскат. За цим фактом була навіть відкрита кримінальна справа.
Проректор із економічних питань і головний бухгалтер вишу Валентина Журавльова зазначила, що, купуючи приміщення для навчального закладу, Роман Карпюк придбав на сам вуз 976,1 кв. м приміщення колишньої адмінбудівлі шовкового комбінату, а на свої приватні фірми оформив 5723,6 кв. м площі цієї ж споруди. Причому ці квадратні метри були куплені за далеко не однаковою ціною: вартість одного «квадрата» приміщень, придбаних для інституту, становила 563,47 гривні, а для підприємств Карпюка — 165,98.
Далі Роман Петрович «поселив» університет «Україна» у приміщення, які були оформлені на його приватні фірми, за що і «заробив» на орендній платі 5,9 мільйона гривень.
Президент університету, доктор технічних наук, професор Петро Таланчук написав, що саме центральний офіс «видав Карпюку довіреність від 12.07.2002 року № 1/26-77 на отримання кредиту в сумі 1066 тис. грн для придбання та переобладнання приміщень Луцького представництва (нині інституту) загальною площею 6701,1 кв. м».
Інакше кажучи, всі площі мали б бути оформлені на виш, а не на фірми Карпюка.
Карпюк каже, що він не корупціонер
Звинувачення більше ніж серйозні. Особливо з огляду на те, що сьогодні Роман Карпюк обіймає високу посаду на державній службі.
Посадовець усі обвинувачення категорично відкинув: ніколи службовим становищем не зловживав. А надрукована стаття — банальна помста.
— Коли я звільнявся з вишу у зв’язку з переходом на державну службу, мені у Києві було запропоновано віддати Луцькому інституту розвитку людини Університету «Україна» приміщення, оформлені на мої приватні фірми, задарма або «заплатити» 1,5 мільйона гривень. Я на це не погодився. В результаті мене звільнили за статтею «невиконання умов контракту». Стаття в «Урядовому кур’єрі» — це продовження цькування, — зазначив Роман Петрович.
Він розповів, що, коли вуз починав свою роботу в 2000 році, київська установа не дала для створення матеріальної бази нічого — навіть печатки. Їх цікавило тільки одне — 15% від заробітку філії за так званий «дах» — бренд університету «Україна». Решту мусили здобувати самі. Рік інститут розміщувався в будівлі Будинку профспілок. Іще рік орендували приміщення адміністративного корпусу колишнього шовкового комбінату. Потім його керівництво поставило умову: викуповуйте або з’їжджайте.
— Я почав шукати гроші, — пригадує Роман Карпюк. — Тоді й отримав довіреність на взяття кредиту на 1,5 мільйона від Таланчука. Але нею скористатися нагоди не було, і довіреність повернув у центральний офіс. Річ у тому, що ми домовилися про кредит із «Кредобанком». А у них була умова — одній фірмі давати не більше ніж 400 тисяч гривень. Тому-то й були мною створені дві фірми, на які взяли кредити. Таким чином приміщення було частинами оформлено на трьох юридичних осіб.
Карпюк запевнив, що зовсім не збагатився від орендної плати: інститут платив його фірмам стільки, скільки було необхідно для погашення позики. А якщо порахувати, то оренда квадратного метра була значно меншою від ринкової.
Щодо разючої відмінності у ціні, за яку було куплено приміщення для вишу та «для ректора», то Карпюк пояснив, що власник зменшив її уже під час купівлі.
Найлегше було пояснити ситуацію з автомобілями: кримінальні справи розслідувались у той час, коли Карпюк був у опозиції. Прокуратура їх закрила, криміналу не знайшли, машини повернуті державі.
Справжня ціна питання
Роман Карпюк стверджує, що, ставши держслужбовцем, він продав фірми, які володіють приміщеннями Луцького інституту розвитку людини. Ціна угоди — 300 тисяч гривень (при статутному капіталі 1,65 мільйона гривень). А купили їх депутат Луцької міськради Юрій Мишко та екс-проректор із навчально-виховної роботи Людмила Стасюк.
Саме ці приміщення мають стати базою для нового навчального закладу — Академії рекреаційних технологій і права 3–4 рівнів акредитації. За словами Романа Карпюка, найближчим часом навчальний заклад пройде ліцензування у Міносвіти. І туди вже готові перейти 150 із 160 викладачів із ЛІРоЛу. Принаймні таке рішення зборів трудового колективу озвучила Людмила Стасюк.
А якщо за викладачами у новий виш перейдуть і студенти? Тоді Луцька філія університету «Україна» потерпить крах. А ціна питання ні багато ні мало 10 мільйонів гривень у рік. Саме стільки, за словами Романа Карпюка, отримував центральний офіс із Луцька. Чи не через це і зчинилася буча?
— У 2010 році ми повністю розрахувалися з кредитами. І, як тільки це зробили, всі фінанси перевели у центральний офіс у Києві. Нам давали тільки на зарплату й енергоносії, — скаржився Карпюк. — До речі, за орендну плату мої фірми не отримували з 2010 року жодної копійки. Навіть на ремонт ліфтів грошей із Києва «вибити» не могли. А у нас же інваліди вчаться... Тому і вирішили створити свій волинський виш окремо.
Роман Карпюк запевнив, що у новому навчальному закладі буде лише викладачем.
