Багато ромських дітей навіть не знає, в якій країні живе

Саме такі результати показало соціальне дослідження «Контроль — якісні знання», проведене громадською організацією «Терне Рома». Не новина, що дорослих ромів мало цікавить освіта їхніх дітей, утім, і освітяни не надто зацікавлені навчити маленьких циган елементарної грамотності. 

— Ми відкрили для себе жахливу картину: на Волині є дуже багато ромів дорослого віку — 25–50 років, які не вміють читати й писати, а тим паче не можуть здійснювати найпростіші арифметичні дії. Вони соціально не адаптовані, звісно, не можуть бути корисними суспільству, тож не здатні жити відкрито, — розповідає керівник дослідження Віктор Пенько. 

За словами чільниці організації «Терне Рома» Тетяни Логвинюк, проблема освіти циган далеко не нова, неодноразово в області намагалися знайти різні шляхи її вирішення, зокрема відкривали спеціалізовані класи, але результату це не давало. Тож наприкінці минулого року було запроваджено проект «Контроль — якісні знання», щоби побачити рівень освіти ромських дітей і спробувати зрозуміти причини відсутності елементарних знань. 

Як повідав Віктор Пенько, освітяни не надто охоче долучалися до проекту. І коли врешті провели щорічне тестування циганчат, то результати виявилися, на його думку, надто «рожевими». Тож «Терне Рома» спільно з благодійним фондом «Відродження» ініціювали паралельне дослідження. Так, під приціл узяли Ківерцівський, Луцький і Горохівський райони, де опитали начальників районних управлінь освіти і їхніх заступників, директорів шкіл і завучів, учителів, що працювали з циганами. Звісно ж, опитали і самих ромів, що навчаються у других–п’ятих класах, і їхніх батьків. 

Результати опитування просто шокували дослідників. З’ясувалося, що 98% опитаних не знають, у якій країні вони живуть, жоден учень не зміг назвати сторони світу, 70% — сказати, звідки встає і де сідає сонце, 3% взагалі не відповіли ні на одне запитання, 99% не назвали жодного виду транспорту, щоправда, декотрі згадували «жигулі» й трактор. 

Оскільки опитували сільських дітлахів, дивним виглядало те, що 98% не пригадали назви жодної породи дерева, 75% не назвали хоч якогось свійського птаха і не знали фруктових дерев. Крім того, 75% не відрізняють квадрат від круга, 100% не розуміють різниці між річкою і озером, 90% не назвуть бодай один обласний чи районний центр, багато дітей не знали, що є таке місто, як Луцьк. 

Організатори дослідження не заперечують, що у такій ситуації є вина й батьків, котрі не надто зацікавлені, щоб дитина розвивалась. Але часто вони просто не можуть допомогти дітям освоїти знання, оскільки й самі неписьменні, та на це ніхто не зважає. За словами Тетяни Логвинюк, для ромів віддати малечу до школи — то подвиг, але в цьому вони часто розчаровуються. 

— Буває, батьки бачать, що дитина ходить у школу, а все одно нічого не знає. Кажуть, хай краще йде просить чи збирає брухт, то хоч сім’ї користь, — зазначає пані Тетяна. 

Зі слів Віктора Пенька стало зрозуміло, що вчителі не дуже хочуть панькатись із циганськими дітьми, мовляв, аби лиш іноді ходили в школу та сиділи тихенько, а вже якусь оцінку поставлять. Однак активісти переживають, що згодом таке ставлення може бути не лише до ромів, а й до решти учнів, оскільки вчителі роблять ставку на метод «зроби сам, а я лише перевірю». 

— Я хочу донести до кожного, що у нас немає ромської проблеми, в нас є ромський вимір. Те, що ми бачимо сьогодні щодо ромів, завтра може стосуватися кожної дитини, — зауважила Тетяна Логвинюк.