Бізнес не важко розпочинати, якщо ти фахівець своєї справи
Попри те, що сьогодні багато хто нарікає на життя, мовляв, немає грошей, роботи, економічна криза і так далі, є молоді люди, які відважуються розпочинати бізнес.
Попри те, що сьогодні багато хто нарікає на життя, мовляв, немає грошей, роботи, економічна криза і так далі, є молоді люди, які відважуються розпочинати бізнес. Як повідомила під час прес-конференції перший заступник директора обласного центру зайнятості Світлана Корецька, лише за чотири місяці цього року 171 безробітний на Волині започаткував підприємницьку діяльність, серед яких 85 осіб — це молодь до 35 років.
За словами Світлани Корецької, одноразові суми, які отримують безробітні, невеликі — від 6 до 22 тисяч гривень. А сфери діяльності, в яких започатковують підприємництво, традиційні — торгівля (50%), надання послуг (35%), сільське господарство (10%).
— Цікавими прикладами започаткування власної справи цього року є організація комп’ютерного центру «Інфоком» (Іваничівський район), — зазначає Світлана Миколаївна, — пасажирські перевезення (Локачинський район), організація комп’ютерного клубу (Ратнівський район), надання юридичних послуг (Старовижівський район), відкриття масажного кабінету (Володимир-Волинський), виготовлення м’яких меблів, ремонт взуття.
Поділитися власним досвідом, розповісти про проблеми і мотиви відкриття власної справи на прес-конференцію прийшли «новоспечені» молоді бізнесмени.
— Більше 10 років батько займається виготовленням столярних виробів, — розповідає підприємець із Рожища Володимир Дмитрук. — За спеціальністю я вчитель фізкультури, рік попрацював у школі, але бачу, що це не моє. Батько запропонував стати його помічником, тому спочатку пішов потрудитися у майстерні на виготовленні меблів, бо відразу прийти і керувати, не знаючи процесу, та вимагати від працівника якоїсь якості не можна. Поступово вникав у бухгалтерію, хоча раніше нічого не розумів: ні що таке дотація, ні податки. У Рожищенському районному центрі зайнятості мені розказали про курси «Підприємець-початківець», де навчать, які документи потрібні для відкриття підприємництва, розкажуть про податкове законодавство, плюс я зможу отримати одноразову виплату допомоги. Тому, не зволікаючи, став на облік як безробітний.
Володимир запевняє, що поки бізнес не приносить великих прибутків, адже виробництво потребує затрат.
На фото: Володимир Дмитрук продовжує батьківський бізнес
В Олександра Антипенкова, приватного підприємця з надання будівельних послуг, трішки інша історія. Працював заступником начальника будівельної служби у «Луцьктепло», проте потрапив під скорочення, це і змусило розпочати власну справу. Оскільки досвід уже мав, адже свого часу підпрацьовував на будівництві, їздив навіть за кордон на заробітки, тому й вирішив зайнятися ремонтами. Пройшов у центрі зайнятості всі необхідні курси й семінари, склав бізнес-план. До речі, на розвиток підприємницької діяльності отримав 19 тисяч гривень. Каже, їх вистачило для старту — купити інструменти, матеріали. Власних заощаджень не залучав.
— Переважно робимо косметичні ремонти, — розповідає про свій бізнес Олександр. — Великогабаритні об’єкти не буду брати, бо там потрібне ліцензування, сертифікація, поки що це затратно. Щоб розвиватися, треба починати з маленького. До речі, обидва підприємці уже залучили найманих працівників.
А от Наталія Шумик тільки-но відкриває свій салон краси. Дев’ять років пропрацювала у сфері перукарських послуг, має солідний досвід. Каже, виплата допомоги по безробіттю стала хорошою матеріальною підтримкою, адже облаштування салону — справа затратна.
На запитання, як же збираються конкурувати на ринку новоспечені підприємці, бо і перукарень, і будівельних фірм є більш ніж достатньо, молоді люди відповіли, що акцентуватимуть на якості своїх послуг.
— Будівельні компанії не будуть братися за малогабаритні об’єкти, їм цікавіше там, де великі кошти, — пояснює свої переваги на ринку Олександр Антипенков. — Парадокс, але багато наших людей їде на заробітки за кордон, а сюди, до Луцька, приїздять будівельники з Закарпаття. Тому навіщо десь мандрувати, якщо можна заробляти тут, на місці. Нехай спочатку це буде кілька кабінетів на підприємстві чи кілька квартир.
У тому, що справжніх спеціалістів-майстрів сьогодні бракує, впевнений і директор обласного молодіжного центру праці Петро Лавринюк. Адже, за його словами, «шабашників» вистачає, а от професіоналів — ні. Він презентував проекти, спрямовані саме на виявлення підприємливих людей. До прикладу, сьогодні діє програма «Молодь міста — підприємствам міста», коли за гарну ідею щодо покращення бізнесу того чи іншого підприємства молода людина може отримати солідну посаду в цій же організації.
— До кінця червня приймають ідеї два комунальні підприємства «АвтоПаркСервіс» і «Парки та сквери міста Луцька», — розповів Петро Лавринюк. — А серед приватних — диспетчерська служба «Морячок-таксі».
Цікавим є спільний проект зі службою зайнятості щодо розвитку сільських громад, який називається «Територія позитивних змін». Він має на меті віднайти в селі ініціативних, креативних людей, у тому числі молодь, які б дбали про розвиток і добробут громади.
