Сільський голова спровокувала конфлікт між орендарями

До редакції «Відомостей» звернувся орендар Олег Поліщук із Горохівщини, про якого наша газета вже писала взимку цього року. Навколо ставка у селі Старостав площею 50 гектарів, який він свого часу взяв в оренду, склалася парадоксальна ситуація: голова Холонівської сільської ради Ніна Брикайло на вже орендований ставок видала документ ще одному орендарю, чим спричинила серйозний конфлікт між людьми, який уже довгий час ніхто не може розв’язати.

Пан Поліщук укотре поскаржився, що на його постійні звернення про порушення природоохоронного законодавства іншим орендарем Сергієм Балабухом — будівництво гаража, паркування, незаконне використання обвідного каналу, перекриття шлюзу — жодна контролююча служба не реагує. Навіть після надрукованої в газеті статті ситуація не змінилася.

На фото: Гараж, зведений орендарем Балабухом

Перш ніж з’ясувати, чому ця заплутана історія затягнулася до сьогодні, варто нагадати, як усе починалося.

27.02.1997 року Холонівська сільська рада, якою тоді керувала Ніна Брикайло, укладає із п’ятьма товаришами, серед яких є і пан Поліщук, письмовий договір оренди земельної ділянки водно-болотних угідь площею 50 гектарів (рішення №10/03). Хоча згідно з положеннями Земельного кодексу редакції 1992 року, рішення з виділення землі водно-болотного фонду може приймати тільки районна рада. Сільський голова пані Брикайло явно перевищила дані їй повноваження.

Горохівська РДА, як ідеться у рішенні Горохівського районного суду від 25.11.2009 року, двічі протягом 2000 року направляла листи до сільської ради, аби та переглянула прийняте рішення по оренді. Проте сільські чинуші вирішили проігнорувати районну владу. А на підставі того, що ніхто з п’яти орендарів, як написано у рішенні суду, не виявив бажання отримати ставок, сільська рада у 2002 році оголосила конкурс. Орендар Поліщук стверджує, що вже до оголошення конкурсу він мав погоджувальні висновки усіх контролюючих служб.

Не зайвим буде нагадати, що у разі, коли водойма знаходиться на території сільської ради, але за межами населеного пункту, то будь-які рішення щодо неї, зокрема, про виставлення на аукціон, приймає лише районна державна адміністрація, і то за умови, що ставки не перебували в оренді.

12.04.2002 року Холонівська сільрада провела конкурс і рішенням №1/6 надала землі водно-болотного фонду площею 50 га в селі Старостав і 30 га в селі Холонів у оренду Балабуху С. Є. Також сільська головиха Ніна Брикайло порушує клопотання перед обласною радою, яка в свою чергу 31.05.2002 р. затверджує оренду ставків загальною площею 80 га для нового орендаря. Пояснення потребує запитання: на якій підставі обласні депутати дали добро на оренду, якщо конкурс був проведений незаконно?

Задля страховки Сергій Балабух перед засіданням сесії зустрівся з п’ятьма орендарями та попросив у них написати заяву про відмову від водойми. Її підписали четверо, крім Олега Поліщука. З цього часу і виник конфлікт.

Як переконалися «Відомості», обоє орендарів — і Поліщук, і Балабух — мають документи, однак, якщо бути чесними, то й одному, й другому оренда надавалася з порушенням законодавства.

Тепер же контролюючі служби мають розбирати те, що залишилося їм у спадок від безвідповідальних сільських чиновників.

Під час розмови з журналістом «Відомостей» орендар Поліщук стверджував, що екологи та рибінспекція сфальсифікували акти перевірок. Чи так це насправді, ми запитали у керівників обласної екологічної інспекції, водного управління та Волиньдержрибоохорони.

Заступник начальника екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу обласної Державної екоінспекції Юрій Джам, підписи якого були помічені не під одним актом, які представив орендар Поліщук, почав із того, що ситуація, яка склалася між двома орендарями, — це питання винятково суддів. Еколог також пригадав статтю Земельного кодексу, згідно з якою між орендарями повинен діяти принцип добросусідства, а його, мовляв, немає між Поліщуком і Балабухом.

«Відомості» поцікавилися в Юрія Джама, чому екологи закривають очі на те, що на березі ставка паном Балабухом зведена споруда, що нагадує гараж. На це він відповів, що будівля знаходиться за межами водоохоронної території, тобто належить до дачного масиву. Хоча голова садово-городнього товариства масиву «Старостав» Юрій Кутас підтверджує у своєму листі, що земельна ділянка Сергію Балабуху не надавалася, членом товариства він не є, а територія, на якій побудований гараж, не відноситься до земельного масиву товариства «Старостав».

— Чому ви не реагуєте на те, що орендарю Поліщуку перекривають шлюзи? — запитуємо далі у Юрія Джама.

— Питання шлюзів і незаконного використання обвідного каналу краще поставте управлінню водного господарства. Я не експерт у цих справах, — розповів еколог.

Щоправда, дав одну пораду обом орендарям: сісти за стіл переговорів, бо ж вода потрібна обом.

А от виконувач обов’язків начальника Держекоінспекції в області Олександр Ткачук каже, що такі «розборки» забирають багато часу в його підлеглих, і стверджує, що родина Поліщуків перекручує факти.

Дійти компромісу порадив орендарям і заступник начальника управління водних ресурсів Петро Панасюк. Посадовець розповів, що ситуація навколо ставків у Староставі «з бородою», кожен із орендарів має документи, але головне — один ставок залежить від іншого, тому проблеми не вирішити, якщо не сісти за стіл переговорів.

Доказом того, що у справі «Поліщук проти Балабуха» кожен має свою правду, стала й наша розмова з начальником Волиньдержрибоохорони Тарасом Куньчиком. У зверненні до редакції орендар каже, що інспектор згаданого відомства Юрій Ришневський сфальсифікував акт перевірки та безпідставно склав припис. Тарас Куньчик показав журналісту акт перевірки від 13.12.2011 р. У ньому справді написано, що водойма перебуває в задовільному стані та що порушень природоохоронного законодавства не виявлено. Припис же був складений на відсутність дозвільних документів на спеціальне використання риби й інших водних ресурсів, відсутність накладних, які б свідчили про зарибнення ставка. Крім того, як стверджує пан Куньчик, його інспектор зафіксував ремонтні роботи, які велися на дамбі, чого без проектної документації робити не можна.

Стосовно договору з ДП «Укрриба», то чільник Волиньдержрибоохорони радить орендареві все-таки його укласти. Оскільки три гідротехнічні споруди на території ставка, який орендує пан Поліщук, є державним нерухомим майном і перебувають на балансі «Укрриби», відповідно, ці споруди використовуються протиправно, за них не вноситься орендна плата. Зі слів Куньчика, орендар Сергій Балабух має договір із «Укррибою», тож проблем у нього менше, а Поліщук отримуватиме приписи ще не раз, поки не укладе договір.

«Відомості» запитали, чому рибні інспектори не пояснять до ладу орендареві, що йому потрібно робити, на що почули: «Поліщук пішов на принцип, а незнання закону не звільняє його від відповідальності».

Насамкінець нам стала цікава думка іншого орендаря, Сергія Балабуха. До нього ми вирушили з купою запитань. Найперше поцікавились, чи готовий він до перемовин із Олегом Поліщуком, на що отримали заперечну відповідь, мовляв, йому немає про що з ним розмовляти. І якщо добре розібратися, за словами пана Балабуха, документи на оренду в нього оформлені на всі 50 га, і це лише з його доброї волі орендар Поліщук користується сімома гектарами водойми.

Аби не бути голослівним, Сергій Євстафійович представив рішення судів різної інстанції: Горохівського районного, Луцького міськрайонного, Апеляційного суду Волинської області та Львівського апеляційного. Усі вони підтверджують його право оренди ставка у Староставі.

Як вирішити конфлікт, ми запитали в юридичному відділі обласної ради. Заступник начальника Сергій Хитрик повідав, що в цьому разі обласна рада фактично є безсилою, це може вирішити лише суд. Хоча на цей момент чинним є рішення облради від 31.05.2002 року, за яким Сергію Балабуху надано 80 га ставків.

Це вже зараз обласна рада стала безсилою, але якби депутати хоча б інколи думали над тим, за що голосують, а сільські голови не вважали себе «пупами» землі, то таких конфліктів було б набагато менше.