У Промені чудотворна ікона зцілює людей

Стаються чудеса і в наші дні. Ось вам приклад: декілька років тому у селі Промінь Луцького району оновилася чудотворна ікона Божої Матері. «Відомості» мали нагоду побачити це сучасне диво.

Старовинна назва сучасного села Промінь — Пулганів. Серед місцевих жителів давно жила легенда про те, що у Свято-Миколаївській церкві зберігається чудотворна ікона. За переказами, її образ 300 років тому знайшли поблизу місцевої річки Чорногузки. Прийшли селяни з одного села і віднесли його у свою церкву, але він зник звідти, а невдовзі знову опинився біля води. Історія повторювалася кілька разів, допоки люди не занесли образ у пулганівську церкву, де Матір Божа залишилася до наших днів.

Цю легенду місцевий люд передавав із уст в уста протягом усього радянського періоду, говорили про дива, які вона робила, проте самої ікони ніхто не бачив. Новітня її історія почалася не так давно, коли вчитель історії промінської школи Олена Дармовіс і бібліотекар Галина Патута вирішили написати книжку про рідне село.

— Готуючи матеріали, часто спілкувалися з музейними працівниками, — розповіла Олена Адамівна. — Одного разу мене запитали, чи не про нашу ікону згадав у своєму заповіті Данило Братковський. Пояснюючи, чому він їздив до Києва (а йому в той час закидали, що нібито бунт хотів підняти), шляхтич відповів: «Не для бунтов я їздив, а для благородної справи — видати книжку про святі чуда полкуновські». Ми помізкували, зіставили деякі факти з життя Братковського та дійшли висновку, що йдеться саме про наші, пулганівські, події, названі полкуновськими на польський манер. Пішли до церкви, поговорили зі священиком — отцем Володимиром. Увагу привернула велика ікона Матері Божої, покрита ризами. Видно було лише лик і руки.

— Приблизно у той самий час мені наснився сон, — приєднався до розмови отець Володимир. — Явилася Божа Матір і каже: «Зніми з мене оклад». Ми зняли. І вона явилася у кольорах, але сама ікона ще була дуже темною. Тоді ми з громадою поїхали у Лище. Тут в одній сім’ї ікони оновилися. Взяли з собою наші старі ікони. Під час молитви вони оновилися. Потім дві ікони ми поставили поруч із цим великим образом Матері Божої, і поступово після служби Божої ікона почала оновлятися, з’являлись яскраві насичені кольори. Ми змогли побачити клейма, на яких зображені дива, які робила Пулганівська Матір Божа.

Як сказала історик Олена Дармовіс, клейма — досить рідко зустрічаються. На Україні вони є ще у Почаївської Божої Матері та Іллінської Чернігівської ікони Божої Матері. Крім того, Пулганівська Богоматір виявилася ще і коронованою. А це правдиве свідчення того, що ікона — чудотворна.

— Після того, як образ оновився, ми змогли побачити клейма та прочитати написи, — розповіла пані Олена. — На іконі зазначено дві дати. Перша — 1754 рік — час створення образа. Про нього свідчить напис унизу ікони: «Сей образ мальований із образа Чудотворної Пресвятої Богородиці Пулгановської», написаного на замовлення Параскеви та Дмитрія Дармовісів. Це означає, що у церкві нині зберігається копія ікони. Походження другої дати — 1665 рік — достеменно не з’ясоване. Існує думка, ніби вона вказує на час, коли в селі почали відбуватися чудеса. Вони, до речі, описані на клеймах. На одному показано вигнання злого духа з біснуватого, на другому — звільнення молодої дівчини від влади диявола, на третьому — оздоровлення покаліченого чоловіка, ще на одному зображено одужання важкохворої дитини. Сюжет останнього клейма невідомий — воно досі залишається темним.

Ми поцікавилися, чи трапляються дива у наші дні.

— Різне буває, — розповів отець Володимир. — Якщо щось і трапиться, то не всі люди розкажуть. От приходили до нас у храм батьки однієї дівчинки — Ані. Їй у Харкові треба було робити складну операцію на суглобі. Поки документи різні збирали, мама з дівчинкою весь час до церкви ходили, молилися. Приїхали в лікарню, а там сказали, що операція не потрібна. В дочки ще однієї нашої парафіянки стояв страшний діагноз: «вовча пасть». Рідні дитини молилися, і сьогодні дівчинка відмінниця у школі. А вірші як декламує! Перш за все треба вірити і молитися.

У Промені вірять, що Пулганівська Матір Божа все село охороняє. Адже у Другу світову війну всі навколишні села — Мостишин, Полонка, Лаврів — були поруйновані, Вербаїв німці спалили дотла. А у Пулганові нічого не сталося.

— Все, що трапляється у храмі, — Богородиця робить, — каже отець Володимир. — Переконаний, що і саму церкву вона зберегла. Адже у 1959 році радянська влада її закрила. Проте люди на великі свята приходили, двері відчиняли і молилися. У 1984 році тут відкрили музей атеїзму. І то добре, що не якийсь зерносклад. А вже у 1989 храм повернули вірянам. Увесь цей час ікона знаходилася тут, стояла у кутку й нікому не відкривалася.

— У 1978 році почали збирати сакральну колекцію у нашому музеї, — додала Олена Дармовіс. — Приїжджали науковці та забирали старі ікони. Ікону Спаса у Славі, яка сьогодні відкриває експозицію Музею волинської ікони, було узято з нашої церкви. Ще там знаходиться ікона Успіння Божої Матері. А от на образ Чудотворної Пулганівської Богоматері ніхто тоді уваги не звернув. Сьогодні музейники самі дивуються, як його не побачили.

Зовсім скоро, на Святу Трійцю, у Промені відзначатимуть 500-річчя першої писемної згадки про село. Люди сподіваються тут на нове чудо. А саме те, що копія чудотворного образа покаже, де зберігається оригінал. Адже його поки ніхто не бачив.