Трактористка Людмила Турук: «Техніка — це моя стихія»
Трактористка зі стажем віддає перевагу свіжому повітрю в кабіні трактора, а не лежанню на дивані перед телевізором.
Коли нещодавно за кермом трактора побачив жінку, яка поралася на своєму городі, то, чесно кажучи, здивувався. Закортіло дізнатися, що змусило представницю прекрасної статі виконувати нелегку чоловічу роботу. Механізатором у жіночому обличчі виявилася 60-річна Людмила Турук із села Привітне. Поспілкуватися з нею вирішив прямо на полі…
— До в’язання чи вишивання у мене душа не лежить, а от техніка — моя стихія змолоду, — каже співрозмовниця. — Водійське посвідчення я отримала ще у 18 років, бо дуже хотіла кермувати мотоциклом. Навчаючись тоді в місті Ковелі, не раз приїздила звідти своїм «Іжем-Юпітером» до мами в село Конюхи. Згодом із легкістю освоїла й автомобіль, свого часу мені навіть доводилося заробляти на життя перегоном із Німеччини машини на продаж, — продовжує жінка.
Останні сімнадцять років пані Людмила мешкає в Привітному, сюди вона переїхала на постійне місце проживання з Ковеля до свого обранця Сергія Омеляновича Турука, аграрія з чималим стажем. Білоручкою містянка не була, тож швидко адаптувалася до нових умов життя.
— Раніше, — оповідає Людмила Турук, — мій чоловік частенько їздив на заробітки до Києва, тож мені доводилося самостійно вправлятися з п’ятьма гектарами поля та чималим господарством, виникла потреба освоювати сільськогосподарську техніку — вчитись орати, боронувати, сіяти… Місцеві ж люди, бачачи мене за кермом трактора, ще й нині інколи здивовано посміхаються, —додає жінка.
Донедавна в господарстві Туруків був МТЗ-82, але вони вирішили його замінити на менш потужний, але більш економічний тракторець китайського виробництва «Донг Фенг». Кермувати «азіатом», за словами жінки, одне задоволення: тут тобі й комфортабельний салон, і до двигуна практично заглядати не треба. В пані Людмили механізаторські навики залишилися ще з часів роботи на Ковельському сільськогосподарському заводі, на якому працювала понад 20 років. Також жінка була майстром на станції технічного обслуговування. Нині ж вона, наче професійний механік, розповідає, як правильно доглядати за технікою та здійснювати ремонт її комплектуючих…
Узагалі ж Людмила Турук — господиня на всі руки. Здається, що для цієї кмітливої жіночки з веселою вдачею нема нічого неможливого. Каже, що і хліва вдома штукатурила, і будівельні блоки разом із чоловіком виготовляла, і в оселі стіни та стелі самотужки гіпсувала.
— От мої подруги розповідають, що посеред дня серіали якісь дивляться, а в мене на це часу немає. В селі клопотів вистачає цілий рік. То буряки йду сапати, то засіки на зернові до жнив готую, двічі на день мушу корову подоїти, поросята підростають — треба на базар везти, — розповідає про свої сільські будні колишня городянка.
І хоча працювати на землі, на думку жінки, нині не вигідно, все ж вона вважає, що цікавіше та корисніше сидіти на свіжому повітрі в кабіні трактора, ніж убивати час на дивані перед телевізором.
