Анатолій Тимощук не почувається «дядьком» в оновленій збірній

Капітан збірної України Анатолій Тимощук − рекордсмен українського футболу за кількістю зіграних матчів. Перед матчем із чорногорцями на його рахунку 122 гри за країну.

У непростий час глобальних змін у збірній − і тренерського штабу, і нової генерації футболістів, на одного зі «стовпів» тактичної схеми «синьо-жовтих» лягає додаткова відповідальність за мікроклімат в команді. Про настрій і перспективи нинішнього покоління збірників капітан розповів в ексклюзивному інтерв’ю для офіційної програми матчу.

- Цей збір розпочався для гравців національної команди із новини про операцію головного тренера. Ви пережили справжнє потрясіння…

- Так, і це трапилося несподівано. Думаю, головне на даний момент те, що цей напад трапився в той час і в тому місці, де лікарі змогли надати необхідну допомогу, оперативно знявши проблему. Звісно, ми переживаємо, щоби Олег Володимирович одужав і процес реабілітації пройшов якомога краще для нього. Вся команда, весь штаб збірної бажають тренеру швидкого повернення до повноцінного життя і улюбленої роботи .

- Ще раніше збірники довідалися про те, що Олег Блохін припиняє роботу зі збірною. Чи має місце у думках футболістів роздум про те, хто буде новим головним тренером?

- Не стану заперечувати, що всім цікаво, хто ж очолить національну команду. Багато гравців читають спортивні видання, відстежують інформацію і прогнози спеціалістів щодо можливих кандидатів на цю посаду. Та відповідь на це запитання залежить від рішення керівництва Федерації футболу: продовжити попередній напрямок роботи на чолі з українським фахівцем, якому добре відомий місцевий менталітет, чи віддати перевагу іноземному тренеру.

- А ти сам кому відаєш перевагу?

- Не знаю. Якби мені дали кандидатури для вибору − я би свій погляд висловив (сміється). Для мене найважливіше, щоби від цього була користь національній команді. Зараз прийшла нова генерація футболістів, відбулася зміна поколінь, можна бути задоволеним стартом у відбірному циклі. Але це лише початок і треба працювати далі. Натомість постає чергова проблема: підбиратимуть нового тренера збірної. Не знаю як це відіб’ється на виступах збірної.

- Наступний наш суперник − Чорногорія, наш прямий конкурент у боротьбі за путівку до Бразилії. Чи можеш когось виділити у складі суперника?

- Перш за все Вучинича з «Ювентуса» і Йоветича з «Фіорентини». Ці гравці можуть вирішити долю гри самотужки. Загалом у Чорногорії, котра після вересневих матчів стала лідером групи, чимало кваліфікованих гравців, котрі виступають у «топ»-чемпіонатах. Однак, з іншого боку, у нас є хороша команда, котра під час Євро-2012 підняла планку гри на доволі високий рівень. 

- Гра збірної в Англії викликала дуже добру реакцію. У матчі з командою із «топ»-п’ятірки європейського футболу українці грали на рівних і були близькими до перемоги. Чи можна сказати, що це новий крок в еволюції збірної?

- Піднявши планку, потрібно утримувати рівень на цій висоті. Матч проти англійців йшов під нашим ігровим контролем. Ми мали перевагу у володінні м’ячем − 60 на 40 відсотків. Це хороший показник. Всі знають наскільки грізно виглядають господарі на легендарному «Уемблі». Ми показали свою гру: не боялися, грали самовіддано, грали серцем, були одним цілим. Тому й досягли такого результату.

- Важко відчувати себе своєрідним «дядьком» у збірній, де багато молодих гравців?

- Не важко. Просто молоді гравці лише починають виступи у збірній, і я не так довго з ними спілкувався, як зі згаданими вище «ветеранами». Скажімо, з Вороніним ми грали з 16 років: практично все своє футбольне життя я знаю його як гравця. Ми виступали за українські збірні різних вікових груп. З Шевченком грали у національній команді упродовж 12 років − тому спілкування зовсім інше. Та я вірю, що молоді гравці у найближчому майбутньому покажуть своє вміння на футбольному полі і стануть справжніми лідерами. 

- Наскільки сильна нинішня збірна і чого вона могла б досягти у найближчому майбутньому?

-  Дух боротьби і самовіддачі дуже важливий упродовж всіх років існування збірної України. Якість і майстерність лише підвищать наші шанси на здобуття якихось вагомих перемог. Перше завдання на сьогодні − потрапити на чемпіонат світу. На даному етапі для нашої збірної це уже буде дуже хороший результат. За цей період молоді гравці здобудуть досвід і зміцніють − і у матчах за збірну, і в єврокубках. Для нас буде великими плюсом, якщо ми поїдемо на чемпіонат світу і будемо уже там ставити перед собою наступну мету. 

- Чи варто замислюватися про закінчення кар’єри у 33 роки чи краще не думати про це, як і про те, що можна досягти цифри у 150 ігор за збірну?

- (Сміється) Я наразі про це не думаю. Поки почуваю себе добре, відчуваю сили допомогти національній команді. Для мене − задоволення приїжджати на виклик збірної. Це особливо сильно відчуваєш, коли граєш за кордоном і не часто буваєш на батьківщині. Тому запрошення до національної команди - і стимул, і радісна подія водночас.