Стрибати на велосипеді цікавіше, ніж пити пиво в барі

2 вересня 2009, 16:05

Джерело: Відомості

Дьорт. Вперше це слово почула десь місяць тому, хоча цей екстремальний напрямок велоспорту виник ще у 1980-х роках. В Україну він потрапив на початку 90-х, а у віддаленому від столиці Луцьку стрибками на двоколісному кілька хлопців зацікавилися приблизно у 2000 році. Дьорт-джампінг — захоплення для сміливих і… працьовитих, бо будувати траси, насипати трампліни доводиться самотужки. Донедавна луцькі любителі велоекстриму пристосовували для тренувань заміські лісосмуги, парки, каталися на вуличних парапетах, але тепер мають постійне місце. Їм безкоштовно виділили територію у спортивно-розважальному комплексі «Адреналін Сіті». Зараз хлопці її облагороджують, а з часом планують започаткувати уроки дьорт-джампінгу, щоб діти змогли змістовно проводити вільний час. — У нашу команду входить до 20 хлопців віком від 17 до 27 років. Кожен займається в середньому 2-3 роки, дехто більше, — розповідає керівник групи Юрій Купріянчик. — Дьорт — це сукупність трамплінів із землі чи дерева, призначених для вильоту й приземлення велосипедиста. І хоч спорт небезпечний, але дуже захоплює. Раніше ми займалися, де доводилося, а недавно нас запросили в «Адреналін Сіті», виділили ділянку. Директор Олег Кобись надав техніку, яка підвезла землю, висипала у потрібних місцях. Далі — справа за нами: розрахувавши відстань для розгону, формуємо трампліни заввишки 1,5-2 метри, обсипаємо їх спеціальною сумішшю глини і піску. Ще треба збити дерев’яний виліт. Паралельно будуємо малу серію трамплінів спеціально для навчання. Правда, є готові конструкції з металу, з дерева (скейтпарки), але вони дуже дорогі. Одним словом, роботи вистачає, але тішить те, що це вже наше місце, в будь-який час можемо приїхати і пострибати. Особливої витривалості або силових якостей дьорт не вимагає, єдина порада професіоналів — починати з невисоких гірок. З екіпірування допоможуть шолом, наколінники, міцні рукавички, одяг та зручні кеди. Наука теж немудра — крутити педалі треба тільки при розгоні на перший трамплін, а далі — вільний політ. У дьорт-джампінгу важливий ритм: якщо зіб’єшся, втратиш швидкість і не долетиш до наступного приземлення, то можна поламати і байк, і себе. — Звичними травмами є розтягнення рук, ніг, синці, забої, трапляються переломи, струси мозку, — пояснює Юра. — Та попри це в дьорту купа плюсів. По-перше, активний відпочинок, який додає здоров’я. Просто попити пива в барі нам уже нецікаво. По-друге, виробляється швидка реакція на непередбачувані обставини: людина збирає всі свої сили, щоб не впасти і не забитися, така концентрація допомагає і в повсякденному житті. По-третє, цей вид спорту не має чітких правил і обов’язків, тобто він вільний, що й приваблює молодь. Для дьорт-джампінгу потрібен спеціально модифікований гірський велосипед або типу BMX: невисокий, з однією передачею, без амортизаційної вилки, без переднього гальма — щоб виконувати трюк із обертанням переднього колеса, широкі педалі-«топталки» і покришки. Деталі, зауважує Юра, доводиться міняти часто — то колеса погнуться, то рама трісне. Тут і виникає проблема, адже в Луцьку нема спеціалізованих магазинів, де можна придбати потрібні запчастини. Тому зазвичай екстремали з Волині їздять у Київ, Львів, а останнім часом почали замовляти деталі через Інтернет. Хлопцям, за словами луцького дьорт-джампера, є куди розвиватися і до чого прагнути. — Екстремальний велоспорт стає популярним. В Олімпіаду вже включили заїзди 4Х — швидкісний спуск з перешкодами, у якому одночасно беруть участь 4 спортсмени. Визнані у світі змагання з екстремальних видів спорту — Х-games, призові фонди тут сягають до 100 тисяч доларів. Проводиться багато локальних турнірів. В Україні, наприклад, такі організовує «Red Bull». Недавно у Карпатах завершилася першість України з даунхілу, на початку вересня чемпіонат для професіоналів відбуватиметься в Ялті. У Рівному, Львові часто проводять змагання з тріалу (долання перешкод на невеликій території). А щоб організувати щось у Луцьку, не вистачає масштабу. Приміром, у західній столиці катається кілька сотень чоловік, у нас же і ста не набереться. У нас пристосована до дьорт-джампінгу територія — перша, у Львові таких шість. Влада ж поки не виявляє до нас інтересу. Єдине — зрідка запрошують на якісь заходи з показовими виступами: минулого року на День міста у Ківерцях, цьогоріч — на День незалежності в Луцьку. Принагідно запитала, чи не збираються волинські стрибуни на велосипедах заявити про себе на всеукраїнському конкурсі «Україна має талант». У першому сезоні цього телепроекту рівнянин, що займається тріалом, дійшов до фіналу. — Ми знайомі з Яном Соколовським, який класно виступав на конкурсі талантів, — відповідає Юра Купріянчик. — Але ніхто з місцевих хлопців поки на телебачення не збирається. Розуміємо, що нам ще не вистачає майстерності. От Ян катається більше семи років, у нього великий досвід, відпрацьовані трюки, а нам ще треба багато працювати над технікою.