Нові штучні легені обіцяють вмістити в рюкзак

Легенева недостатність або дихальна недостатність першого типу в гострій важкій формі, як правило, приковує пацієнтів до апаратів екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО). Ці прилади штучно очищають кров від вуглекислого газу і насичують її киснем, прокачуючи через зовнішній газообмінник.
Але тривалий безперервний постільний режим, який має на увазі така терапія, значно послаблює м'язову систему пацієнтів, що різко скорочує їх шанси на успішне відновлення, а також суттєво послаблює організм в період очікування трансплантації. Навіть прості прогулянки по території лікарні за допомогою медичного персоналу змогли б вирішити цю проблему, але головна перешкода до цього - громіздкість апаратів і велика кількість довгих трубок.
Проблема загострилася зі спалахом свинячого грипу в 2009 році, коли різко зросла кількість хворих, яким знадобилася система ЕКМО для боротьби з важкими наслідками інфекції. 
Але справа в тому, що створити штучні легені дуже непросто, на відміну, наприклад, від серця. Серце - це, по суті, просто насос, а легені являють собою складну систему очищення і насичення крові з величезним потенціалом газообміну. На жаль, на даний момент не існує такої технології, яка дозволила б хоча б наблизитися до природної ефективності цього органу.
Команда дослідників на чолі з Вільямом Федершпілем (William Federspiel) з Піттсбурзького університету поставила собі за мету зробити ЕКМО якомога більш компактним. Вчені розробили комбінований апарат, який отримав назву "екстракорпоральна амбулаторна підтримуюча система легень" (PAAL).
PAAL поєднує в собі функції штучного серця і легенів. Пристрій буде приєднуватися до шиї пацієнта і зв'язуватися з його кровоносною системою за допомогою досить короткої трубки. Сам апарат - компактний і легкий, так що цілком може поміститися в рюкзаку.
Автори дослідження опублікували результати перших випробувань свого пристрою на вівцях у виданні The journal of heart and lung transplantation. Перший експеримент проводився на чотирьох тваринах і тривав шість годин, за які кров була повністю очищена і насичена киснем. На другому етапі система успішно працювала протягом п'яти днів.
У тому ж Піттсбурзі, але вже в Університеті Карнегі - Меллона (CMU) випробування проходить ще один вид компактних штучних легенів. Цей апарат розрахований на пацієнтів, чиє серце функціонує нормально і підключається до його артерій. Трубки будуть виходити до пристрою через груди хворого, а сам він буде закріплюватися на тілі.
На жаль, в обох випадках присутності кисневого балона уникнути не вдалося, але пошук рішення проблеми вже ведеться. Зрештою, вчені сподіваються знайти можливість використовувати атмосферне повітря замість чистого кисню, який може бути безпечно упакований лише у величезні і важкі металеві балони.