Аденоїди спричиняють запалення середнього вуха

Якщо дитина постійно дихає ротом, хропить уночі, часто змінює настрій, то цілком імовірно, що у неї аденоїди, тобто надмірно збільшений носоглотковий мигдалик. В основному на цей недуг страждають діти дошкільного віку, буває, що хворіють і зовсім маленькі. Для дорослих же він не характерний, оскільки після десяти років аденоїдна тканина зазвичай піддається зворотному розвитку. Про особливості цієї хвороби «Відомостям» розповів завідувач ЛОР-відділення Волинської обласної клінічної лікарні Георгій Щурук.

— Назвіть фактори, що сприяють розвитку хвороби.

— Запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, інфекційні захворювання (кір, скарлатина, дифтерія, грип), при яких відбувається ураження слизової оболонки порожнини носа та мигдаликів, що призводить до порушення носового дихання. Саме тривале затруднення носового дихання є основною ознакою аденоїдів. Одночасно виникають надмірні виділення з носа, які стікають у носоглотку.

— За якими ознаками можна визначити, що в дитини аденоїди?

— Хворі діти сплять із відкритим ротом, хроплять. Вони мляві, апатичні, їх непокоїть головний біль, часто турбує знижений слух. При повному припиненні носового дихання дитина дихає ротом. Він постійно відкритий, нижня щелепа відвисає, згладжуються носогубні складки. При тривалому порушенні носового дихання змінюється склад крові, знижується кількість еритроцитів і гемоглобіну, збільшується кількість лейкоцитів, порушуються функції нирок і шлунково-кишкового тракту, а також обмін речовин, виявляються гормональні порушення. Все це впливає на нервову систему дитини. З’являється зміна настрою, дратівливість, яка часто переходить у плач.

У низці випадків переважають інші ознаки: неспокійний сон, часті катаральні запальні процеси в порожнині носа, кашель.

— До яких наслідків може призвести затруднення носового дихання?

— Можливі запалення приносових пазух, порушення росту скелета обличчя. Виділення з носа призводять до подразнення шкіри та верхньої губи. Ковтання виділень може спричинити захворювання шлунково-кишкового тракту. Поверхневе дихання через рот поступово призводить до неправильного розвитку грудної клітки (так званої «курячої грудини»). Вдихання через рот холодного повітря сприяє розвитку запальних захворювань глотки, гортані, трахеї, бронхів. Крім того, аденоїди є причиною запалення середнього вуха, нефриту, нічного нетримання сечі, нападів бронхіальної астми. При порушенні носового дихання страждає і мова, з’являється так звана закрита гугнявість, коли приголосні звуки [м], [н], [р], [к], [х] чуються як [б], [д] або [л].

— Чи існує поділ аденоїдів на певні види?

— Аденоїди розрізняють за чотирма ступенями. Їх визначає лікар-оториноларинголог під час огляду дитини. Також вирізняють аденоїдит, або запалення аденоїдів. Аденоїдит може бути гострим або хронічним, коли є запалення носоглоткового мигдалика. Хронічний аденоїдит — наслідок перенесеного раніше гострого аденоїдиту. Він часто супроводжується збільшенням носоглоткового мигдалика та наростаючими ознаками захворювання. Потрапляння в гортань слизу та гною, особливо вночі, викликає тривалий кашель.

Хронічне запалення в носоглотці призводить до хронічного запалення слухової труби, порушення її прохідності, а внаслідок цього — до виникнення секреторного середнього отиту, а отже, до зниження слуху. Хронічний аденоїдит може супроводжуватися невисокою температурою та симптомами загальної інтоксикації — підвищеною стомлюваністю, головним болем, поганим сном, зниженням апетиту. Найчастіше гострий аденоїдит буває в ранньому віці при активізації мікрофлори носоглотки, переохолоджуванні, вірусних захворюваннях. У дитини з’являються слизово-гнійні виділення з носоглотки, глотки, що стікають по задній стінці, утруднене носове дихання, підвищення температури. Запальний процес із носоглотки може поширитися на слухову трубу, а через неї — у вухо, що зумовлює виникнення гострого середнього отиту в дитини. Отже, гострі аденоїдити часто призводять до виникнення середніх отитів у дітей, що, у свою чергу, веде до порушення слуху.

— Яким чином лікують аденоїди?

— Лікування аденоїдів в основному хірургічне. Консервативні методи застосовують при невеликому ступені збільшення носоглоткового мигдалика чи за наявності протипоказань до їх видалення. В будь-якому випадку рішення про метод лікування аденоїдів приймає лікар, зважаючи на стан дитини. Основним сигналом до видалення аденоїдів є затруднене дихання через ніс і різні порушення загального та місцевого характеру (отит, фарингіт, ангіна, хронічний тонзиліт, ларингіт, трахеїт, пневмонія, деформація лицьового скелета, грудної клітки, нетримання сечі й інші). Видалення аденоїдів протипоказане, наприклад, при хворобах крові, інфекційних, шкірних захворюваннях, якщо недавно дитина перенесла якесь гостре запальне захворювання. Найчастіше операцію роблять у три, п’ять і сім років. При різкому погіршенні носового дихання та зниженні слуху аденоїди видаляють і в ранньому віці, навіть грудним малятам.