На екологію у Луцьку планують витратити 135 млн. грн.

Критичний погляд на одну з програм, затверджену виконкомом 135 мільйонів гривень — така сума передбачена на реалізацію «Міської програми охорони навколишнього природного середовища м. Луцька на період 2010-2015 роки», яку затвердив на останньому своєму засіданні виконавчий комітет. Уже сьогодні можна говорити про черговий утопічний документ, продукований міською радою. Достатньо поглянути лише на цифру, яка потрібна на реалізацію програми. На реконструкцію доріг протягом останніх двох років було потрачено менше, хоча у міській раді кажуть про «рекордну» суму. А тут 135 мільйонів на сферу, яка фінансується трішки краще, ніж культура.

Звичайно, можна погодитись із заступником міського голови, начальником екологічного відділу Борисом Сорокою, що все, що написано у прийнятому документі, все ж таки потрібно лучанам. Тільки от чого влада вважає лучан за, перепрошую, недалеких міщан, які вважатимуть, що раз написано на папері, то, значить, робота робиться.

Приміром, у затвердженій програмі прописано, що нам потрібно протягом п’яти років побудувати біоферментний завод із очистки молу від токсичних залишків для виробництва добрив. Вартість проекту — 60 мільйонів гривень. Завод такий, звичайно, мати непогано. От тільки говорять про нього вже декілька років. Крім балачок, більше нічого не зроблено. Питається, навіщо його будівництво включати у програму? Аби щось написати?

До речі, затвердженням цієї програми влада Луцька по суті визнала утопічність ідеї будівництва сміттєпереробного заводу у Брищі вартістю 90 млн. євро, адже у новому документі про нього — ні слова. Натомість передбачено добудову II-ї та будівництво III-ї черги полігону твердих побутових відходів у тому ж Брищі. Проект на розгляд виконкому мають винести вже в лютому. Бачте, тягнути нікуди: у 2010 році закінчується термін експлуатації наявного полігону, і обласний центр Волині абсолютно реально може просто загрузнути у смітті — щорічно його продукується сотні тисяч тонн. Лише це змусило луцьких владців реально подивитися на проблему утилізації відходів, а не шукати інвесторів на захмарні проекти.

Щодо нереальних проектів. Представляючи програму, Борис Сорока назвав цифри, які заставляють задуматися над тим, чим ми дихаємо. Виявляється, минулого року в атмосферу Луцька потрапило 16,5 тисячі тонн шкідливих речовин. На кожного жителя обласного центру в середньому припало майже по 80 кілограмів. Поліпшення екологічного стану повітряного басейну виписано як один із пріоритетних напрямків програми. Все нібито правильно. Якби не одне «але».

А саме — фінанси. За словами Бориса Сороки, щоб повітря у Луцьку стало чистішим, потрібно понад 30 мільйонів гривень. Півмільйона планують витратити з міського бюджету, 400 тисяч — з міського природоохоронного фонду, а 30 мільйонів — залучити від підприємств. Це при тому, що частка підприємств, установ і організацій у забрудненні атмосфери Луцька становить… лише 6%. Решта 94% припадає на пересувні джерела забруднення, тобто автомобілі. Таким чином у міській владі вирішили піти шляхом найменшого опору: «збити» гроші з підприємств, замість того, щоб розробити нові транспортні розв’язки, побудувати об’їзні дороги тощо. Воно й зрозуміло, адже кошти на це потрібно було «вибивати» з державного бюджету і закладати у місцевому. А так цап відбувайло уже готовий — керівники луцьких підприємств, які навряд чи у кризу захочуть викидати гроші на те, чого не роблять. А автівки як забруднювали повітря, так і забруднюватимуть.

Єдиний реальний проект, передбачений у програмі, — меліорація Центрального парку культури і відпочинку Лесі Українки. На неї, за підрахунками відділу екології, потрібно 5 мільйонів гривень (ще зовсім недавно ця сума становила 2 мільйони). Проте реалізацію проекту відклали до наступного року — програма ж розрахована на п’ятирічку. Прекрасна відмовка. Адже меліорацію центрального парку потрібно робити негайно, інакше він перетвориться на болото. Можливо, тому і відклали, що проект не віртуальний, а цілком реальний, і його виконання можна прокотролювати?

Склалося враження, що виконувати програму всерйоз ніхто і не збирається. Адже на запитання секретаря міської ради Анатолія Бірюкова, а де ж гроші взяти, міський голова Богдан Шиба чесно відповів, що все, що не виконають цього року, обов’язково наздоженуть наступного. Щось не особливо у це віриться, тим більше якщо зважити на те, що 30 травня вибори до місцевих рад, і гарантій залишитись Богдану Павловичу на посаді — ніяких.

Чи, можливо, він ще один орден хоче? На цей раз, скажімо, за кращу нереалізовану програму. А чого ж? Вручили ж луцькому мерові орден та диплом лауреата загальноукраїнського проекту «Екологія, довкілля та природокористування в Україні» в номінації «Лідер галузі». Це після того, як все минуле літо місто заростало бур’янами — ні комунальники, ні працівники «Зеленого господарства» і не думали приводити газони до ладу. Перед Днем незалежності міський голова сам взявся за косу і чиновників міської ради до такої роботи залучив. До першого снігу вдалося і траву покосити, і опале листя з міста вивезти. Чим не лідер?