Черг у поліклініці обласної лікарні не уникнути

До редакції газети «Відомості» звернулася жителька Любешівського району. Вона з хворим чоловіком приїжджала до обласної лікарні за направленням з районної, але у поліклініці були такі черги, що пройти обстеження за один день не вдалося. Вони були змушені повертатися додому, адже знайомих у Луцьку, щоб переночувати, не мають. Жінка обурена такою ситуацією, адже, за її словами, щоб висидіти по кілька годин під кожним кабінетом, треба мати дуже здорові нерви й серце.

І справді, у згаданій поліклініці ще в обідню пору, коли ми прийшли, було повно народу. Старенькі, молоді, в інвалідних візках і на милицях — усі тиснулися в коридорі. Одна молода жіночка бідкалася: мовляв, зайняла чергу здавати аналізи, а їй кажуть, що треба оплатити спочатку. Тому мусила ще під касою кілька хвилин чекати, а коли повернулася під кабінет, чергу довелося займати по-новому. Інших хвилювало, чому мусять тут знову здавати аналізи й робити рентген, якщо у себе в районі все це проходили. І треба зауважити, що в обласну лікарню, як правило, потрапляють важкохворі, ті пацієнти, яким не змогли допомогти у місцевій лікарні. А тут на них чекає новий стрес і переживання, які можуть лише зашкодити їх здоров’ю. Яка думка з цього приводу у керівництва лікарні і чи мають вони намір щось змінювати у роботі поліклініки, «Відомості» поцікавилися в головного лікаря Волинської обласної клінічної лікарні Івана Сидора.

— Поліклініка розрахована на 350 відвідувань у день, — пояснює Іван Миколайович, — а у нас буває по 800, 900 і 1000 пацієнтів. Вчора, наприклад, прийняли 970 хворих. Половина з них до нас їдуть без обстежень і направлень із районів. Відправити 400 чоловік і не надати їм допомоги також було б несправедливо. Всі хочуть обстежитися в обласній лікарні, всі хочуть лікуватися тут. Це зрозуміло, адже у нас сконцентровані кращі спеціалісти, кращі технології, та всю область взяти на себе фізично не можемо. Тому кожного дня через радіовузол оголошуємо, що до нас треба їхати зі своїми обстеженнями. Написали листи в райони з проханням, щоб направляли до нас тільки тих хворих, яких лікарі вважають за доцільне направляти.

Щодо повторної здачі аналізів, то, як пояснив Іван Сидор, в обласній лікарні роблять лише додаткові обстеження. Приміром, якщо є аналіз крові з району, то це лише 3-4 показники, а треба 17, щоб розібратися у причині хвороби. Так само приїжджають із загальними рентгенівськими знімками, а треба, наприклад, зробити бокові чи в інших проекціях.

— У стаціонарне відділення лише вчора поступило 160 хворих, — продовжує Іван Миколайович. — У нас сконцентрована вся важка патологія, вдень у середньому робимо 55 операцій. Замість 800 хворих, на яких розрахована лікарня, лежить 950­-1000, і всіх їх треба обстежити. Тому ми ставимо питання, щоб на рівні поліклініки хворого максимально обстежити або дообстежити. Лише так зможемо скоротити терміни перебування пацієнта на ліжку. Урологи, наприклад, як правило, сьогодні кладуть хворого, а завтра вже роблять операцію. У районах нема відділень щелепно-лицьової хірургії, судинної, нейрохірургії, онкопроктології, торакальної хірургії. Всі ці хворі йдуть сюди. Тому, звичайно, обґрунтовані скарги на черги, але нічого не зробиш. На колегії прозвучала думка, щоб лучан не приймати, але люди ж почнуть скаржитися. Іван Миколайович не вважає черги головною проблемою і запевнив, що докладе всіх зусиль, щоб їх у поліклініці зменшити. По-перше, буде використано резервних спеціалістів зі стаціонару. Наприклад, якщо до кабінету лора збереться багато пацієнтів, викликатимуть лікаря на прийом зі стаціонару. По-друге, з січня функціональну діагностику буде переведено в другий корпус, і на другому поверсі кілька кабінетів звільниться, щоб розширити поліклініку. Також головний лікар пообіцяв зробити все, щоб не було черг біля каси.

— Це проблема не тільки медична, а й соціальна, — запевняє Іван Сидор. — Щодо оплати наших послуг, то хочу сказати: якби не благодійні каси, ми б зупинилися за два дні повністю. Адже кожного року відкриваємо по 2­-3 відділення, зараз три знаходиться у стані реконструкції. Цього року за залучені 1 млн. 300 тисяч грн. купили для кардіоцентру монітори, моніторну станцію, наркозно­-дихальний апарат, електрокардіограф, дефібрилятор. Місяць тому придбали три апарати в лабораторії по 75 тисяч кожен і мікроскоп «Олімпус», купили УЗД для серця, без нього кардіохірургія працювати не буде. Він дає 100 відсотків діагностики кожного серцевого клапана. Плюс закупили для ремонтів будматеріали. Відкрили кардіоцентр, на який витратили своїх 1 млн. 200 та 400 тисяч державних коштів, 300 тисяч — з обласного бюджету. Ми не сидимо, склавши руки. Обладнання все імпортне, спеціалістів треба вчити. Тому вихід бачу один — запровадити бюджетну страхову медицину, тоді б ліквідувалися всі благодійні лікарняні каси. Але якщо запровадять страхову медицину і віддадуть в руки приватним страховим компаніям, то там гроші і залишаться. Поки що питання медицини в державі не вирішено. Сьогодні на першому плані політика і мільйони вкладаються у бігборди, а не в розвиток медицини.