Аматорський театр виганяють із Будинку культури. Влада має втрутитись

Минулого тижня учасники народного аматорського театру-студії «Гармидер» організували прес-конференцію, на якій звернулися по допомогу до громадськості. Колектив виселяють із приміщення Луцького будинку культури, де зараз вони проводять репетиції й виступають, а керівника театру Руслану Порицьку звільняють. Гармидерівці вважають, що причиною стала їхня остання документальна вистава «Ау! Сказане мільйонам», в якій фінал побудували на висловлюваннях громадян щодо кривавих нічних подій на Майдані 30 листопада. У відділі культури і туризму Луцької РДА називають зовсім інші причини, пов’язані з фінансами. То на чиєму ж боці правда і чому саме цей колектив став «неугодним», з’ясовували «Відомості».

Варто зауважити, що театр-студія «Гармидер» був створений у листопаді 2003 року. З 2009-го він почав діяти при Луцькому РБК. За цей час було показано 16 вистав, 11 малих театральних форм, реалізовано 6 театральних проектів. Трупа неодноразово представляла Луцьк на всеукраїнському рівні, а також Україну — на міжнародному, зокрема у Латвії, Литві, Польщі, Білорусі, Естонії.

— Все почалося від першогрудневого показу вистави «Ау! Сказане мільйонам», — розповідає керівник-режисер театру Руслана Порицька. — Це документальна вистава у жанрі вербатім, її сценарій побудовано на дописах пересічних інтернет-користувачів. Там порушуються найрізноманітніші проблеми — й особисті, і загальносуспільні. 30 листопада в нашій країні відбулося те, що не могло не зачепити жодну людину, яка думає, відчуває. Тому ми вирішили змінити закінчення спектаклю і доповнити дописами інтернет-користувачів про силовий розгін «Беркутом» Майдану. Й уже 13 січня мене викликали у кабінет відділу культури райдержадміністрації, де начальник сказала, щоб ми тихенько пішли з Будинку культури, тому що так чи інакше нас звідти «попросять». Вона була категоричною і дала трохи часу, щоб ми пішли добровільно. 16 січня мене знову запросили туди, і начальник повідомила, що підписала наказ про зміни у штатному розписі, згідно з якими 16 березня мене буде звільнено.

Руслана Порицька розповіла, що офіційно оформлена на роботу в БК майже рік тому, до цього моменту, попри те, що театр має звання народного, працювала на громадських засадах. Тому попросила начальника відділу культури дозволу й надалі працювати на добровільній основі, та за умови, що колектив не виганятимуть із Будинку культури.

— «Гармидер» — це для мене не просто та мінімальна заробітна плата, — пояснює режисер, — це справа мого життя. Ми дуже багато працювали, дуже багато доклали зусиль свого часу і, нарешті, своїх грошей для того, щоб «Гармидер» став таким, яким є. Однак у відповідь почула: «Ні, колектив також 16 березня має покинути районний Будинок культури, шукайте собі іншого місця». Надзвичайно складно знайти приміщення для колективу, який налічує майже 30 осіб. Нам потрібна не тільки репетиційна, а й службові приміщення для декорацій, технічного обладнання. Ми єдині з Волині та часто з Західної України представляли місто, область на багатьох міжнародних фестивалях. Проходили туди серйозні конкурсні відбори. На 7 березня маємо запрошення до Чехії — нас внесли у програму фесту, не знаємо зараз, що з цим робити. «Гармидер» — це колектив, який має стабільних учасників, які постійно розвиваються, вчаться; колектив, який має низку нагород, заслужених тяжкою працею; колектив, який намагається завжди долучитися до культурних заходів свого міста, до соціокультурних. І чомусь саме він єдиний із Луцького району потрапляє під скорочення.

Начальник відділу культури і туризму Луцької РДА Валентина Зінчук свої дії пояснила зовсім по-іншому. За її словами, вистава «Ау! Сказане мільйонам» тут ні до чого, мовляв, вона її навіть не переглядала. Провинилася керівник «Гармидеру» тим, що реалізовувала на спектаклі неліцензійні квитки.

— Є інструкція ведення квиткового господарства, — пояснює чиновниця, — де чітко написано, що квитки мають бути придбані в організацій, які мають ліцензії на їх виготовлення, а не надруковані на принтері. Неодноразово директора Будинку культури запрошували сюди на розмову, я його попереджала про ці порушення. Саму Руслану Порицьку я так само викликала, пояснила, де можна закупити ті квитки, і просила дати цьому лад. Термін був до 1 січня.

Другою причиною начальник відділу культури назвала те, що театр «Гармидер» жодної вистави не поставив на селі та не бере участі у культурно-масових заходах.

— Так, вони талановиті, у них є гарні вистави, та якщо працюють при районному Будинку культури, то, як і всі інші колективи, обслуговують Луцький район. На жаль, колектив «Гармидеру» жодну виставу не поставив на селі. Їхні спектаклі надзвичайно філософські, сільський глядач їх не зрозуміє так, як потрібно було б зрозуміти. До Руслани я зверталася, щоб увела в репертуар виставу, з якою можна було б їздити. Вона мені пообіцяла, проте, на жаль, не зробила.

Виходить, зі слів начальника відділу культури, якщо ти живеш у Луцьку, то розумний, а якщо у селі — то тобі трохи розуму брак.

Також начальник відділу культури звинувачує Руслану Порицьку в тому, що не платять оренди за приміщення, мовляв, іде витрата електроенергії.

На запитання, якою повинна бути ця плата, відповіла, що бухгалтерія має обрахувати, тоді вона готова буде сказати. То невже досі не порахували?

На запитання, чи платять інші колективи (а їх при Луцькому будинку культури сім) відповіла трохи дивно:

— Всі колективи беруть участь у заходах району. І друге питання, — продовжила начальник відділу культури, — якусь суму за продані квитки вони здавали нам у касу, але, згідно з інструкцією, скільки продано білетів, стільки має бути здано грошей. Я, як керівник, маю право робити контроль, і якщо є конкретні порушення цієї інструкції, маю право звертатися до правоохоронних органів. Аналізуючи роботу, дійшла висновку, що нам такої штатної одиниці в районному Будинку культури не потрібно.

Хай там як, але «Гармидер» усе ж таки заробляв гроші для районного бюджету. Скажімо, за попередній рік від продажу квитків здали вісім тисяч гривень. Хіба не вистачить на електроенергію?

На запитання про співвідношення внеску в бюджет району «Гармидеру» й інших колективів очільниця відділу культури сказала, що цифрами не володіє.

Директора Луцького будинку культури Степана Цику всі перелічені причини звільнення Руслани Порицької дивують. Адже, за його словами, театр-студія «Гармидер» завжди бере участь у різноманітних культурно-масових заходах, постійно — у творчому звіті, в концертах, ставить благодійні вистави. Одного разу виступали у селі Воротнів. Але, каже, у селах важко зробити постановку через технічний бік. А те, що гармидерівці повинні платити оренду, називає повним абсурдом.

— Жоден аматорський колектив не платить оренди, — прокоментував Степан Тадейович. — Де таке є? Це смішно. Ми повинні сприяти духовному росту людей, залучати їх до культурного дозвілля, а не вимагати у них за це гроші.

Щодо квиточків на вистави, то повідомив, що їх друкують у бухгалтерії того ж відділу культури, реєструють, бо замовити ліцензійні проблематично, адже найближча друкарня, яка має ліцензію на їх виготовлення, — у Львові.

— Був обласний семінар, я спілкувався з колегами, то вони казали, що так само роблять: у себе самі друкують і гроші від продажу здають у бухгалтерію, — розповів Степан Тадейович. — Якби Порицька не здавала гроші, тоді інша справа. Можливо, для прикладу, було 150 квитків, а продали 100, але ж вони мають право роздати квитки безкоштовно запрошеним. То не є комерційний театр, ми не ставимо цілі заробляти гроші. Крім того, наприкінці минулого року в нас була серйозна перевірка з фінінспекції. Повірте, якби були якісь порушення, то вони б їх виявили.

Степану Тадейовичу дуже прикро, що театр-студію виганяють із Будинку культури:

— Вони аматори, фанати театру, і це рідкість, що всі вони зібралися, хотілося б, щоб колектив працював.