Посередники, які постачали дітям неякісні продукти торік, знову подають документи на тендер

Наприкінці минулого року голова ОДА Борис Клімчук доручив контролюючим органам перевірити якість продуктів, якими харчують у навчальних закладах наших дітей. Результати цієї перевірки шокували багатьох: із 34 зразків молокопродуктів 19 не відповідали вимогам нормативної документації — у них виявили рослинні жири. А це заборонені для дитячого харчування компоненти. Цими днями освітяни проводять нові тендери на постачання продуктів харчування. Чи отримають діти якісну продукцію, дізнавалися «Відомості».

Найперше, на що звернули увагу за результатами перевірки молочних продуктів, — продукцію постачають не виробники, а посередники. Завозять її переможці торгів із Миколаївської, Львівської, Рівненської, Житомирської областей. Чому волинських дітей годують привізними маслом і сиром? Чи будуть допущені ті фірми, які постачали фальсифіковані продукти у навчальні заклади, до тендерів на 2014 рік? Ці запитання «Відомості» поставили начальнику управління освіти і науки ОДА Олександру Хомичу.

— Замовники торгів, а це відділи й управління освіти, не мають права не допустити на тендер того чи іншого учасника. Ми мусимо прийняти всі заявки й обрати найліпшу пропозицію. Так пише закон. Утім, тендерні комісії мають право відхилити пропозицію недобросовісних постачальників. Що, наприклад, зробили у Володимирі-Волинському. Тут відхилили пропозицію учасника конкурсних торгів — приватного підприємства, яке притягували до адміністративної відповідальності за постачання неякісної продукції: у маслі (жирність — 73%), яке ця фірма привозила до навчальних закладів, було перевищення вмісту рослинних жирів. Тому від послуг такого постачальника на цей рік відмовилися. До речі, за результатами перевірки, яку провели на виконання доручення голови ОДА, нами внесено певні зміни до умов тендерів. А саме: має бути зазначено, що молочна продукція відповідає загальним технічним вимогам ДСТУ. Ніяких технічних умов. У договорах також прописана норма, що замовник торгів має право на власний розсуд будь-коли без попередження брати зразки продукції на дослідження щодо наявності у них рослинних жирів та інших домішок.

Олександр Хомич наголосив, що вирішення проблеми постачання якісних продуктів він бачить у тому, щоб продукцію закуповувати у місцевих виробників. Останніх усіляко закликають брати участь у тендерах. Проте тут освітяни стикаються з проблемою: виробники на конкурс практично не йдуть.

— Найбільша проблема у тому, що внаслідок того, що процедура тендерних закупівель громіздка та потребує багато зусиль, виробники просто не хочуть брати участь. Ми змушені кілька разів «переоголошувати» процедуру закупівель у зв’язку з відсутністю учасників, — наголосив головний освітянин області.

Черги виробників на тендерах немає

Тут, звичайно, виникає закономірне питання: хто з волинських виробників може постачати дітям молочні продукти? Виявляється, підприємств, що випускають готову продукцію, залишилося не так багато. У Шацьку та Рожищі виробляють масло. В останньому ще виготовляють твердий сир. Молоко, кефір і сметану роблять в Угринові. От і все. Серед підприємств, які розміщені на сайті ОДА як такі, що готові брати участь у тендерах, — лише угринівське. Інші виробники «молочки» з тендерами зв’язуватися не хочуть. Та й продукцію під торговою маркою «Угринівське» до кінцевого споживача — дітей — постачає, як свідчать документи, які є у розпорядженні «Відомостей», посередник. Тобто сам виробник безпосередньо участі у конкурсах не бере.

— Ми розвиваємо виробництво. Нещодавно почали випускати кисломолочний сир, із 1 лютого запускаємо лінію з вироблення масла вершкового. Якщо ж брати безпосередньо участь у тендерах, то, згідно з їх умовами, ми повинні доставляти продукцію до кінцевого споживача — у навчальні заклади, — розповіла «Відомостям» менеджер із маркетингу та реклами ПОСП ім. Шевченка Лариса Тодорук. — Для цього необхідно мати спецтранспорт. У нас же лише один автомобіль-холодильник. Разом із тим у нашого підприємства є п’ять офіційних дистриб’юторів. Укладаючи з ними угоди, ми ставимо обов’язкову умову: в бюджетні заклади вони повинні постачати продукцію за цінами виробника. Сьогодні наші представники працюють практично у всіх великих містах області.

До речі, як ми з’ясували у процесі роботи над матеріалом, саме необхідність мати солідний автопарк стримує виробників від участі у тендері. Адже продукцію треба не лише виробити, а й розвезти. А це додатковий великий напрямок розвитку бізнесу. От і виходить, що втілити ідею купувати продукцію безпосередньо у виробника не так-то й легко.

Представники фірм-посередників спілкуватися з «Відомостями» на тему тендерів не побажали. Лише один чоловік «для роздумів» журналістові сказав:

— Ми кілька років поспіль беремо продукцію на тому самому заводі. У нас є документи про те, що вони виробляють 73-відсоткове масло без додавання пальмової олії. Чому в тих зразках, що фірма завезла у школу, її виявили — запитання не до нас.

За якість продуктів ніхто не відповідає

«Відомості» вирішили перевірити, хто і як контролює якість продуктів харчування. Найперше ми звернулися в державне підприємство «Волиньстандартметрологія», яке має найкращу лабораторію.

— Ми вже не інспекційний орган, — зазначила заступник директора підприємства Тетяна Єрко. — Лабораторія госпрозрахункова і проводить аналізи лише за заявами інспекції з захисту прав споживачів, на доручення ОДА, а також після звернень підприємців. Усі аналізи платні, й їх результати видаються лише замовнику.

— Замовляти аналізи ми можемо, лише коли на це є кошти, — пояснив начальник інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області Іван Смоленг. — Торік на всі лабораторні дослідження продуктів харчування, промислових товарів тощо нам виділили 108 тисяч гривень. Цьогоріч сподіваємося на більшу суму.

Структура санітарної служби досі перебуває у процесі реформування. Всі аналізи проводить такий підрозділ, як Волинський обласний лабораторний центр.

— Згідно з законодавством, ми маємо право перевіряти навчальні заклади раз у рік, — зазначив його директор Микола Витвицький. — Хоча базу маємо: у нашій структурі працює п’ять лабораторій. Це цілком достатньо для нашої області. Треба закласти гроші у бюджеті. Інша річ — виробництво. Законодавець поклав контроль якості продукції на виробника. Кожне підприємство має свою внутрішню лабораторію і контролює сам себе. Ви часто чули, що на смітник викинули вибракувану сметану, кефір, сир, масло?

Отже, з цих коментарів можна зробити один висновок: контролюючих служб багато, а реально контролювати якість продукції, яку споживають наші діти, нікому. В усіх є обмеження. От і виходить, що освітяни проводять нібито прозорі тендери, вибирають за документами продукцію, яка відповідає усім стандартам. Посередники добросовісно її привозять до навчальних закладів. А там виявляється, що масло не зовсім масло, а сир не зовсім сир. І знайти крайнього у цьому ланцюжку вкрай важко. Всі ж бо формально слідують букві закону. А де той ланцюжок дає фальш, розбиратися ніхто не хоче. Тільки от страждають від цього чомусь діти. Залишається лише сподіватися, що у бюджетах міст і районів буде закладено достатньо грошей, щоби частіше без попередження робити перевірки якості продукції.