Про волинського Шерлока Холмса можна написати книжку

Пенсіонер міліції Петро Карпюк розкривав 100% злочинів

Мешканець села Усичі Луцького району Петро Карпюк понад 20 років віддав службі в органах внутрішніх справ, розкриваючи практично 100% злочинів. У його практиці повсякчас траплялися заплутані випадки. Його винахідливості та кмітливості може позаздрити будь-який досвідчений оперативник. Тож пенсіонер міліції — цікавий співрозмовник, з досвіду якого можна написати і веселі, і повчальні кримінальні мемуари. У патрульній службі починав... і форми не вдягав На службу в міліцію Петро Карпюк прийшов у 1970 році. Спершу влаштувався на посаду радіотелеграфіста у штаб цивільної оборони. Та одного дня зустрів однокласника Миколу Франчука, який уже охороняв порядок у патрульно-постовій службі міськвідділу внутрішніх справ. Той запропонував: «Іди до нас!» Зарахували новобранця до ППС, але раптом перестрів його у коридорі начальник розшуку: «Хто такий? Прийнятий у патрульно-постову? Форму вже вдягав?» — «Ні». — «І не вдягай!» Ось так замість чергувань по охороні громадського порядку Петро Карпюк став ходити по місту в цивільному одязі й ловити кишенькових злодіїв. Якось піймав знаменитого карманника Мясоєдова — той потім висловлював претензії керівництву: «Я всю міліцію знаю, а цей...»

На «щипачів» Карпюк полював близько двох років, згодом перевівся з міського у Луцький районний відділ внутрішніх справ, у карний розшук. Чотири доби — під дощем за кущем За словами пенсіонера ОВС, їхав з дому до райвідділу рано-вранці, повертався пізно ввечері. Вже після того як пішов на пенсію, півроку схоплювався з ліжка, почувши, як по вулиці їде машина — думав, що то по нього, на виклик. А коли мав мотоцикл, накручував ним по району зо три тисячі кілометрів щомісяця...

Найчастіше доводилося розкривати крадіжки з сільських магазинів. Петро Карпюк пригадав один випадок. Якось у селі Веселе невідомий обікрав крамницю — набрав повний полотняний мішок ковбаси, шоколаду, коньяку, горілки і заховав у кущах. Оперативники знайшли ту здобич і влаштували засідку — сиділи там три доби за будь-якої погоди. На четвертий день — у дощ, у грозу (!) — злодій прийшов по крадене, надіючись щасливо забрати, а дзуськи: міліціонери засідку не покинули і його зловили. То газета, то одежина виводила на слід Цікавим є епізод, пов'язаний із пресою. В одному з сіл украли десяток поросят. Колгоспний сторож у той момент сумлінно спав, ніхто нічого не бачив і не чув. Проте завдяки уважному огляду місця події Петро Карпюк знайшов газету «Радянська Волинь». Роздивившись її, зрозумів, що адресат-передплатник — не місцевий житель. Поїхав до обласного центру, опитав листонош — одна впізнала, що на газеті скорочено написано назву вулиці Офіцерської. Звісно, вказаний був і номер будинку.

Виявилося, що там мешкають квартиранти — сім'я з малою дитиною. Характеризуються позитивно, і в помешканні наче все чисто, культурно. Аж раптом Карпюк вловив запах свиней, після чого виявив гноївку і рештки зарізаних тварин.

Як з'ясував Петро Васильович, глава згаданої сім'ї промишляв удвох із братом, котрий мешкав у селі Дубова Корчма на Горохівщині. Аж у семи районах Волині крали свинок! Коли затримували того брата, він попросився в туалет і дременув: виявилося, в нужнику задньої стінки немає. Але колега Карпюка наздогнав свинокрада. А тепер уявіть, як злодюга лаяв себе за те, що взяв на крадіжку злощасну газету — закортіло, бач, почитати в дорозі...

Ще один пам'ятний випадок: у Маяках хтось украв шкіряну куртку — свою зняв і залишив, а чужу вдягнув та непомітно зник. Карпюк узяв ту, залишену, і пішов по луцьких ательє. Один закрійник підпоров підкладку і знайшов бірочку. Перебрали квитанції за кілька років і встановили замовника. Але поки оперативник шукав зловмисника, той продав крадену шкірянку аж в Одесу. Два міліціонери взяли відрядження і полетіли туди літаком: у нинішній час це нереально, а тоді було можливим. В Одесі Петро Васильович з колегою не лише знайшли куртку потерпілого, а ще й «накрили» притон — між іншим, там якраз інструктор райкому Партії з повією розважався... Довіряй, але знов перевіряй Варто розповісти про епізод, коли Петро Карпюк розкрив злочин завдяки особливій ретельності. У селі Буяни в День рибалки дівчину збив мотоцикл. Петра Васильовича саме з риболовлі й викликали на місце події. Небайдужий громадянин підказав: «Отакий-то їхав». Однак товариш із відділу карного розшуку обласного управління заявив: «Він уже перевірений!» Послухав його Карпюк та й... вирішив перевірити ще раз. Господар оселі визвірився на міліціонерів: «Скільки ви будете ходити?!» На Карпюка це не подіяло: «Покажіть мотоцикл! Де скло?» — «Він без скла!» — «Не обманюйте, вчора був зі склом!» І врешті-решт син господаря зізнався у скоєному ДТП, при якому те скло й розбилося.

А який цікавий випадок мав місце в селі Городище! У старенької жінки з хати пропали гроші, які лежали на дні скрині. Підозри відразу впали на «заїжджих»: біля сусіднього села стояв циганський табір, і одна жінка заходила до потерпілої. Почали міліціонери підозрілих громадянок відпрацьовувати. Невдовзі з’ясувалося, що під довгою спідницею циганки ховалося мале циганча, навчене красти, і коли матуся зайшла в хату, дитя непомітно вилізло, миттю відімкнуло скриню, витягло гроші і шмигнуло назад під спідницю! Гроші старенькій повернули, а кримінальну справу закрили: у циганки 9 чи 10 дітей...

У 1991 році Петро Карпюк пішов на пенсію. Так в Усичах і проживає, господарство має, у сезон полювання диких качок стріляє. Син Петра Васильовича — лікар-терапевт у Торчинській лікарні, дві дочки вчителюють у Луцьку. Можливо, для онуків чудового опера покликанням виявиться служба в міліції...