У руках волинської лялькарки народжуються стильні іграшки

З Олею ми зустрілися на вулиці. Вона, широко усміхаючись, переходила дорогу з чималим паперовим пакетом у руках, а з нього визирав кіт. Стильно вбраний у в’язаний зимовий светрик і з пухнастими навушниками. Котик, звісно ж, іграшковий, пошитий вправними руками майстрині.

— Це моя нова забавка, нещодавно завершила над нею роботу, ще навіть імені не встигла дати. Це буде центральна іграшка на передріздвяній виставці у Києві, — починає свою розповідь Ольга.

Киця вже вбрана по-зимовому. На ній сукня з ялинковим принтом, такий же ґудзичок на в’язаному светрі, теплі ажурні колготки та черевички на хутрі. Всі витвори майстрині стильні, вони наче з якогось модного журналу. Ось елегантний котик у діловому костюмі, з краваткою, як справжній кавалер, тримає у лапках букет квітів. Серед іграшок і кішечка в сукні у горох, зодягнена в рожеве пальтечко, такого ж кольору гетри та з чарівною пов’язкою на голові, до того ж через плече у неї — сумка з пензлями, бо вона — художниця.

Загалом про вбрання кожного персонажа можна розповідати довго, адже тут усе підібрано до деталей, вражають неймовірні тканини, милі плетені речі, ретельно дібрані аксесуари, дивовижне взуття, цікаві шапочки та шалики. Й усе це — діло рук майстрині.

— Я в школі шити не вміла та не любила. Щоправда, з дитинства в’язала лялькам. Але коли взялася за іграшки, все це полюбилось. Усе вчилася робити самостійно, до всього приходила сама, жодного майстер-класу не дивилась, викрійки чужі не брала. Іноді мене просять дати викрійку якоїсь одежинки, але в мене їх немає, я роблю все на око. Приміряла, приклала, сподобалося — пошила. Тканини для одягу в нас знайти нелегко, тож часто доводиться замовляти через Інтернет. Доброю знахідкою стали бабусині запаси, але таку матерію не завжди можеш використати, бо вона підходить лише для якихось ретро-образів, — ділиться Ольга Масалова. — Спочатку навіть взуття для лялечок шила самостійно, якось на свій лад майструвала туфельки з фетру й інших твердих тканин. Але це забирало надто багато часу, з мініатюрними детальками було чимало копіткої роботи, тому нині взуття купую. Так, мої іграшки взуті в звичайні дитячі пінетки, капці, чобітки. Якщо є можливість, замовляю їх за кордоном, бо у нас дуже дорогі. Буває, купую щось дітям, то, якщо не підходить, дістається лялькам. Іноді потрапляю на розпродаж колготок, то передусім вибираю їх для іграшок.

Часто ляльки створюються за образами конкретних людей. Майстриня намагається максимально відтворити їхній стиль одягу та життя. Кожен витвір має ім’я, що зазначене на бирочці на руці, чи то пак лапці, іграшки. Забавки, які шиє Ольга, в народі називають «лялька-примітив» — так їх нарекли через однотипність самої викрійки та простоту обрисів, а от уже одяг — справжнє багатство, саме завдяки йому і створюються різноманітні образи. Більшість Олиних іграшок — коти. Дивлячись на них, дивуєшся, як, маючи однакову форму, вони міняються залежно від вбрання.

Менше як два роки тому Ольга вперше задумала пошити ляльку. То був зайчик.

— Коли тільки починала шити іграшки, то першим змайструвала зайця за мотивами забавок російської майстрині Тетяни Конне. Пошивши кілька таких вуханів, вирішила, що потрібно вигадувати щось своє. Оскільки змалку обожнюю котів, просто хворію ними, то й іграшки набули вигляду саме цих тварин. Так і з’явилися мої фірмові коти. Потім додалися ще мишки. Бувало, шила й ляльок у людській подобі, янголів. Можливо, найближчим часом подумаю над тим, щоби почати робити песиків різних порід, — каже рукодільниця.

Нині Ольга Масалова на повну готується до виставки «Медвін» у столиці, куди повезе цілу гвардію нових забавок із новорічним настроєм.