Лікування дітей-діабетиків обходиться батькам у кілька тисяч гривень на місяць

На Волині 155 дітей страждають цукровим діабетом. Щороку цю страшну недугу діагностують у середньому в двох десятків маленьких волинян. Хвороба ніяк не проявляється зовні — цукор зсередини вражає та роз’їдає всі органи. Єдине, на що спроможна держава, — це забезпечити хворих діток інсуліном іноземного виробництва. З рештою проблем родини діабетиків борються самотужки. З чим стикаються сім’ї, де ростуть хворі на цукровий діабет діти, дізнавалися «Відомості».

Завідувач ендокринологічного центру Волинського обласного територіального медичного об’єднання Тетяна Черниш розповіла, що цукровий діабет серед дітей діагностують навіть у дошкільному віці. Якщо раніше недуга проявлялась у підліткові роки, то тепер її виявляють у новонароджених і дошкільнят. Помітивши, що дитина багато п’є, часто ходить у туалет, має нормальний апетит, але при цьому втрачає вагу, батьки повинні звернутися до лікаря. Якщо діагноз «цукровий діабет» підтвердиться, дитину госпіталізують і визначають тип діабету. За словами пані Черниш, маленькі волиняни переважно страждають діабетом І типу, коли підшлункова залоза втрачає здатність виробляти інсулін самостійно, через що таких пацієнтів одразу «підсаджують» на інсулін.

Лучанка Ірина В., якій довелося зіткнутися з цукровим діабетом, поскаржилася «Відомостям», що інсулін приписують одразу всім, незважаючи на те, що є інші шляхи лікування. Так, за її словами, був випадок, коли батьки повезли дитину на обстеження до Києва, де дізналися, що діабет на такій стадії можна було почати лікувати без уведення інсуліну.

Ендокринолог Тетяна Черниш каже, що волинські лікарі спеціально не призначають пацієнтам інсулін. Мовляв, є таке поняття, як «медовий місяць» діабету, коли в організмі інсулін може певний час продукуватися сам. Були випадки, коли діти «сходили» з інсуліну, однак після перенесення інших хвороб змушені були повертатися до його введення знову. Лікар запевнила, що держава забезпечує волинських діабетиків потрібним гормоном на сто відсотків.

Батьки луцьких діток-діабетиків підтверджують, що перебоїв із видачею інсуліну дійсно не було давно, але їх непокоять інші проблеми. Найперша — тестові смужки для визначення рівня цукру в крові. Їх потрібно використовувати перед кожним прийомом їжі, щоб знати, скільки гормону колоти і що можна з’їсти. В середньому на день потрібно п’ять-шість таких смужок. Коштують вони недешево — в межах 250 гривень за 50 штук, яких вистачає трохи більше як на тиждень. У місяць лишень на одні смужки треба витратити майже тисячу гривень. Навчені бідою батьки вже знають, що купувати тест-смужки вдвічі дешевше у Польщі або Білорусі.

Матір хворої на діабет дитини пані Світлана каже, що держава надає їм усього по 10–11 упаковок смужок на рік, їх вистачає ледве на три місяці, але цьогоріч ще жодної смужки вони не бачили. Завідувач ендокринологічного центру Тетяна Черниш підтвердила, що смужок поки не виділяли, але, за її словами, до кінця року кожна інсулінозалежна дитина їх отримає.

Бідкаються родини маленьких діабетиків і тим, де взяти гроші на інсулінову помпу. Лікарі називають її штучною підшлунковою залозою. Помпа дає можливість не колоти інсулін кожні кілька годин, оскільки він уводиться у спеціальний резервуар, задається програма, завдяки чому гормон потрапляє в організм дитини тоді, коли треба, у необхідній дозі. Резервуар із інсуліном і голки доводиться змінювати раз на кілька днів. І якщо помпи надаються безкоштовно, то купівля голок і резервуара обходиться сімейному бюджету до півтори тисячі гривень на місяць. Статистика підтверджує, що волиняни таких грошей не мають. У Луцьку з 34 дітей-діабетиків усього шестеро ходять із помпами, ще 18 розподілені в інших районах Волині.

— Помпа — це, звісно, не панацея, але можливість відірватися від дому. Через те, що потрібно постійно колоти інсулін, дитина прив’язана до місця проживання. Помпу можна «вибити» у держави безкоштовно, але в такому разі треба на п’ять років укласти угоду з фірмою «Медтронік», у якої ми повинні закуповувати голки й інсулінові резервуари для помп. Іншого виходу немає, оскільки ця фірма обслуговує помпи, а купити їх самотужки мало хто спроможний: вартує такий пристрій 26 тисяч гривень, — розповіла лучанка Ірина.

— Діабет — хвороба, яка вимагає дорогого лікування. Щоб підтримувати цукор у нормі, необхідні великі гроші. Крім медикаментів, потрібне ще й спеціальне харчування. До всього ж ми купуємо ліки, які за кордоном надаються діабетикам безкоштовно. Йдеться про вітаміни, гепатопротектори, — поскаржилася пані Тетяна, син якої уже 11 років живе з цукровим діабетом.

«Відомості» поцікавились у завідувачки ендокринологічного центру Тетяни Черниш, чи можливо забезпечити діабетиків потрібними ліками, крім інсуліну. Лікар повідала, що ні, на жаль, держава іншими медикаментами допомогти не може, та наголосила, що батьки хворих на цукровий діабет діток отримують соціальну допомогу, сума якої становить трохи більше тисячі гривень на місяць. Крім того, 20–25 маленьких волинян-діабетиків щороку їздять на оздоровлення у санаторії.

— Якщо держава відмовляється від нас, нам доводиться рятуватися самостійно. Хвороба серйозна, потребує великих грошей, які не всі мають. І дитина, коли бачить, що у родині фінансові труднощі, почувається неповноцінною, а це дуже позначається на стані її здоров’я. В європейських країнах такого немає. Сім’я живе спокійно, бо не переймається тим, чи буде завтра інсулін, де взяти гроші на інші потреби, — каже лучанка Ірина.

Тому луцькі родини вирішили об’єднатися, щоб створити громадську організацію, яка б надавала елементарну підтримку сім’ям, у які прийшла біда під назвою «цукровий діабет». Поки вони планують працювати у Луцьку, залучаючи бізнесменів, благодійників, які могли б придбати необхідні медикаменти для маленьких лучан.