Щоб отримати рецепт на ліки від тиску, треба мати здорову нервову систему

До редакції «Відомостей» завітала лучанка Надія Федорівна. Вона сказала, що прийшла розповісти, як реально придбати ліки від тиску за рецептом. Її розповідь заслуговує на те, щоб опублікувати.

— Мені 60 років. Уже три роки маю серйозні проблеми з тиском, перенесла інсульт. На щастя, важких наслідків він не дав, але мушу берегтися і постійно приймати ліки. У неврології мені прописали щодня приймати «Енап-Н» і «Енап 10». Це таблетки словацького виробництва. На місяць вони мені обходяться у 50 гривень. Пенсію маю маленьку — трохи більше тисячі. Але на ліках не економлю, бо відтоді, як почала їх приймати, тиск більш-менш стабільний. Коли почула, що вартість ліків для гіпертоніків компенсуватимуть, то зраділа: думала, ціна дійсно буде меншою. І ось пішла я за пільговим рецептом до сімейного лікаря. Проте знижка виявилась мізерною — таку можна отримати щонеділі, коли в більшості аптек на 10% дешевше. Подумала, що тільки час на ходіння до лікаря потрачу, й вирішила рецепт не брати. І ось минулої неділі мені в черговий раз треба було купити ліки. В аптеці сказали: без рецепта не продамо. Я в районі 33-го кварталу обходила декілька аптек, бо пігулок залишилося на два дні. Марно. Купити не змогла. Знервувалася, тиск підскочив. Тут мені сусідка принесла вашу газету зі статтею «Без рецепта ліки від тиску в аптеці не продадуть». Прочитала. Там так гарно розповідають, що отримати рецепт немає ніяких проблем. Без черги можна зайти до лікаря, виписати рецепт і піти в аптеку. Подумала: «Справді, навіщо робити проблему? Сходжу до лікаря». Тим більше, що іншого виходу немає.

У понеділок пішла до лікарки. Наша «сімейна» того дня приймала до 12-ї години. Я прийшла за 15 хвилин до закінчення прийому. Лікар якраз виходила з кабінету. Попросила її виписати рецепт. У відповідь почула: прийом на сьогодні закінчився. Я все життя у дитячому садочку пропрацювала. Ніколи не дозволяла собі ні запізнюватись, ні йти раніше з роботи. А наші лікарі чомусь можуть завершувати прийом раніше, робити перерви на чай-каву. Та вони ж у день тільки чотири години приймають! Відсидь їх на місці. Своїх пацієнтів за людей зовсім не мають. Потоптавшись під кабінетом, попрямувала додому. Таблеток залишилося тільки на один прийом.

Другого дня знову пішла у лікарню. Цього разу вже на початку прийому. Під кабінетом сиділи дві вагітні, ще дві жіночки та чоловік із явними ознаками застуди. Ще п’ятеро, як з’ясувалось, прийшли по рецепти. Пам’ятаючи, що начальник із облздороввідділу говорив, що по рецепт можна зайти без черги, спробувала це зробити. Люди під кабінетом відразу збунтувалися. Вагітна сказала, що їй також важко сидіти, хворі теж не на прогулянку зайшли. Одне слово, півтори години просиділа під кабінетом, щоб узяти рецепт. Як подумаю, що то кожного місяця по нього треба йти, просто жахаюсь. Імунітет-то у мене вже не дуже. А сидіти у черзі з хворими — наражати себе на небезпеку. Та головне — мені сказали, що за ліки я маю платити повну вартість: на «Енапи» відшкодування немає.

Надія Федорівна продемонструвала вибитий із такими зусиллями рецепт. Він виписаний на придбання 60 пігулок. Жінка бідкалася, що якщо всі доведеться купувати за один раз, то грошей на хліб до того, як отримає наступну пенсію, не вистачить. Бо кожна копійка — на рахунку. А тут одразу доведеться заплатити за подвійну дозу ліків.

Ми поцікавилися, чому пенсіонерка не купує «Еналаприл». Він коштує буквально копійки і має ті ж складники, що й «Енапи».

— Що ви, «Еналаприл» мені не підходить! Три роки п’ю «Енап» — і тиск більш-менш тримається у нормі. Міняти нічого не буду. Лікувати інсульт дорожче.

Щоб подивитись, як у нас «отоварюють» рецепти, «Відомості» вирішили піти з Надією Федорівною до аптеки. Молода фармацевт повідомила, що рецепти забирає. Тому купувати треба все відразу. Поміж іншим, зауважила, що виписаний цей документ неправильно. За «Енапи» Надія Федорівна заплатила понад 100 гривень.

— А коли б купила у неділю, то 10 гривень зекономила б, на три буханки хліба вистачило б, — бідкалася жінка.

На запитання про те, скільки це триватиме і навіщо рецепти на ліки, вартість яких не компенсується, аптекар лише плечима знизала.

— Ми не маємо права без рецепта навіть «Каптопрес» відпустити, — сказала вона.

Ця інформація привела Надію Федорівну в повний розпач.

— Це ліки так званої «швидкої» допомоги, коли піднімається тиск, — каже жінка. — От я перехвилювалась, у мене вночі тиск підскочив до 170. Випила таблетку «Каптопресу», збила. То тепер мені знову по рецепт треба йти? Залишилося тільки п’ять таблеток. Таке враження, що над хворими просто знущаються. Хочуть, щоб ми швидше повмирали.

У селах ситуація ще гірша. У редакцію зателефонувала жінка, яка представилася Ніною Володимирівною. Розповіла, що мешкає у Луцьку, проте щонеділі навідується до батьків у Горохівський район.

— Село невелике, свого лікаря немає. Якщо якась проблема, треба їхати до Берестечка. Батькам уже майже по 80 років. Звісно, мають проблеми з тиском. Тато приймає «Енап», мама — «Конкор». Останніх три роки мати ледве рухається: у неї хворі суглоби. А тиск піднімається часто, буває, що до 180–190. Я сама колишня медсестра й усвідомлюю небезпеку. Проте з села батьки категорично переїжджати не хочуть. До цього часу я возила їм медикаменти без проблем. А тепер що робити? Навіть якщо лікар і приїде у село (трапляється це вкрай рідко) та випише рецепт на місці, то аптеки тут усе рівно немає. Отоварити рецепт маю я в обласному центрі. Реально це означає, що мої батьки на цілий тиждень залишаються без необхідних їм пігулок. Грошової ж компенсації за ці препарати немає. Навіщо створювати людям такі проблеми, хто це придумав?

За останніх два тижні журналісти «Відомостей» почули чимало обурень щодо відпуску ліків за рецептами. Особливо це стосувалося тих препаратів, вартість яких держава не відшкодовує.