У Луцьку під час застілля рівнянин зарізав свого знайомого

41-річного рівнянина Луцький міськрайонний суд засудив до 15 років позбавлення волі за скоєння умисного вбивства. На початку 90-х років чоловік уже відбував покарання за такий же злочин. Що спровокувало злочинця вдруге позбавити людину життя, «Відомості» вивчали у матеріалах кримінальної справи.

Того дня Петро Г. раненько виїхав зі свого рідного села Бронники Рівненського району, сказавши матері, що має зустріч із давнім товаришем у Луцьку. На автостанції його зустрів Володимир — так званий «друг по нещастю», з яким Петро познайомився у в’язниці майже двадцять років тому. Молоді хлопці тоді відбували покарання за важкі злочини, і там, у тюремних стінах, пообіцяли один одному, що більше не стануть на шлях криміналу. Останні кілька років вони часто зустрічалися і за чаркою горілки обговорювали своє життя. Володимир влаштувався на роботу, великих заробітків вона не приносила, але найнеобхідніше придбати міг. А от Петрові не щастило ні в сімейному житті, ні у роботі. Жив чоловік із матір’ю, яка постійно докоряла йому, мовляв, інші вже дітей няньчать, а Петрові, крім горілки, нічого не треба. Після таких слів він зривався, сідав у маршрутку та їхав до Луцька, де його завжди радо зустрічав Володимир.

Розлючений материнськими докорами Петро і цього разу попросився пожити у Володі кілька днів. Традиційно хлопці купили пляшку горілки та збиралися йти додому, як раптом дорогою Володимир зустрів знайомого Андрія. Той розповів, що у його дівчини сьогодні свято, і запросив у гості. Чолов’яги, не довго думаючи, пішли святкувати.

Компанія зібралася весела: дівчина Андрія, її краща подруга, сам Андрій, Володимир і незнайомий для їхньої компанії Петро. Захмелілі дівчата радісно сприйняли появу гостей та продовжили святкування. Тільки от Петрові, вочевидь, компанія не дуже-то й сподобалася. Він попросив Володимира у присутності нових знайомих називати його Дмитром, пояснивши це тим, що не хоче, щоб усі знали, хто він і яке у нього минуле. Володя погодився.

Застілля тривало довго. Після випитих кількох пляшок оковитої язики «розв’язалися» в усіх гостей. Подруга іменинниці Оксана почала розпитувати у Дмитра, тобто Петра, хто він, чим займається, чи одружений. Алкоголь зробив своє, і чоловік уже не мав сили брехати. Розповів про себе все: що безробітний, неодружений і так далі. Оксана сприйняла слова незнайомця зі сміхом і почала, як і матір Петра, докоряти йому, що той невдаха і якщо не змінить своє життя вже зараз, то помиратиме нікому не потрібним. Петро не стримався та вдарив Оксану в лице. Свято на цьому й закінчилося, бо за дівчину вступився Андрій. До всього ж іменинниця помітила, що у неї зник мобільний телефон. У крадіжці запідозрили нового знайомого.

Андрій кинувся з кулаками на Петра і почав гамселити його щодуху по обличчю. Кричав, щоб той повернув мобільний і більше ніколи не смів піднімати руку на жінок. Петро, ледве тримаючись на ногах, намагався боронитися від ударів. Аж раптом Андрій потягнув його до вікна зі словами: «Зараз викину тебе, паскудо!». Дівчата почали кричати, благаючи Володимира розборонити сп’янілих розбишак. Той відмовився, сказавши, що вони вгамуються самостійно.

Оксана не витримала та вибігла у під’їзд, щоб викликати міліцію. Коли жінка повернулась, у квартирі стояла мертва тиша. «Невже так швидко заспокоїлися?» — думала вона. Однак, увійшовши у кімнату, застала жахливу картину: на підлозі, стікаючи кров’ю, лежав Андрій. Володя обіймав ледве притомну іменинницю, а Петро витирав закривавлені руки об рушник.

Коли на місце злочину приїхали правоохоронці, вони знайшли знаряддя убивства — кухонний ніж, який під час проникнення у грудну клітку Андрія зламався, але Петро продовжував ним колоти свого нападника.

Під час з’ясування обставин слідчі встановили, що Петро свідомо назвався чужим ім’ям, щоб щось поцупити з квартири.

На суді рівнянин усіляко виправдовував себе, мовляв, встромив ножа у груди Андрія, захищаючись від нього, оскільки вбитий погрожував, що викине з вікна. Однак ні Луцький міськрайонний, ні Апеляційний суд Волинської області не взяли до уваги аргументи вбивці. Його засудили до 15 років позбавлення волі.

(Імена змінені з етичних міркувань)