Луцький басейн «Колос» від початку будували кустарним способом

Приміщення було небезпечним для відвідувачів уже з перших місяців роботи

Майже десять років тому басейн «Колос», що у Луцьку на вулиці Писаревського, продали з молотка за 125 тисяч гривень. Обласна рада, даючи дозвіл на проведення аукціону, керувалася тим, що басейн опинився у важкому фінансовому становищі та до всього ж потребував капітального ремонту. З того часу вже разів сто можна було довести басейн до ладу, проте його власники — приватне підприємство «РА-500-Луцьк», купивши «Колос», годували лучан пустими обіцянками, а потім уже й зовсім затихли. Розворушили цю справу нещодавно ветерани спорту — вони занепокоєні тим, що сталося з колись популярним серед молоді плавальним комплексом після приватизації. «Відомості», які вже не раз писали про доведений «до ручки» «Колос», вирішили знову повернутися до цієї теми.

Як будували басейн?

Перш ніж звинувачувати нових власників басейну, які в принципі теж доклали руку до того, що він став прихистком бомжів і ласим шматком для злодіїв, варто вдатися до історії. У 1989 році волинська Федерація профісіплок здала плавальний басейн «Колос» в дію, а вже через два роки головний санітарний лікар Луцька закрив його, оскільки приміщення вимагало нового водопроводу, каналізаційних труб, сантехніки, а «облицювальна плитка відпала невеликими ділянками, що може призвести до травмування відвідувачів». Подейкують, що басейн, як то полюбляють робити в нас у державі, будували авральним методом. Імовірно, його відкриття приурочували до якоїсь події, тому й не дивно, що зроблений нашвидкуруч ремонт дав тріщини вже за два роки.

Голова Волинської обласної громадської організації ветеранів фізкультури та спорту Станіслав Рупчев розповів «Відомостям», що луцький «Колос» занедбали ще до того, як його продали на аукціоні. Чи так це насправді, ми запитали у колишнього директора басейну Василя Дружука, який керував ним із 1991 по 2002 рік.

Василь Іванович повідав таке, від чого волосся стало дибки. Виявляється, басейн обласна Федерація профспілок будувала не планово, але з добрими мотивами — як не як, а вулиця Писаревського розташована у спальному районі міста, де бракувало таких осередків здоров’я. Проте, як каже пан Дружук, зводили басейн господарським способом, мовляв, грошей на будівництво не виділялося, тому робили як могли.

Саме через такий кустарний спосіб працівники басейну не раз, приходячи на роботу, заставали жахливу картину: то жіночі душові провалилися, то арматура оголилася на навколобасейнових доріжках, то вода просочувалася у підвал. Через брак матеріалів, за словами Дружука, порожнину між фундаментом і підлогою басейну засипали звичайнісінькою землею. Це ж скільки лучан могло постраждати, зважаючи на те, що заклад працював із восьмої ранку до одинадцятої вечора!

— Працювали ми з перебоями, і не через те, що у нас якісь там інфекції виявляли. Була одна проблема — ремонт, — повідав Василь Дружук. — Латали нам басейн як могли, іноді — за «спасибі». Зрозуміло, що в таких умовах від басейну високих прибутків не було, тому приміщення здавали в оренду для тренажерів, сауни. Дійшло до того, що нам доводилося красти гарячу воду. До вечора лічильник «мотав» правильно, а потім ми його перевертали — і він починав крутити нам на користь. Якось я вже не витримав і сам пішов у санстанцію, сказав, щоб закривали басейн, бо одна плита могла в будь-який момент обвалитися. Тоді б стільки дітей загинуло!

Басейн продали маловідомій фірмі «РА-500-Луцьк»

— То був 25-метровий басейн на чотири доріжки, Центральний мав шість доріжок… — каже заслужений працівник фізичної культури та спорту України Станіслав Рупчев. — Діяла при «Колосі» й школа з плавання, сауна. Скільки туди молоді ходило… Потім стало сутужно з фінансуванням, а чиновники, аби не мати клопоту з проблемним «Колосом», звернулися до обласної ради, щоб виставити його на продаж, .

Так, 19 лютого 2002 року обласна рада прийняла рішення про передачу басейну з балансу Федерації профспілок Волині, яка не в змозі була його фінансово утримувати, у комунальну власність області. А вже 08.11.2004 року відбувся аукціон із продажу басейну. Стартова ціна — 114 тисяч гривень. Із двох претендентів перемогло приватне підприємство «РА-500-Луцьк» в особі Ольги Іванівни Шевцової, яке запропонувало 125 800 гривень. «Відомості» дізналися, що і на сьогодні право власності на плавальний комплекс «Колос» загальною площею 721,8 кв. м зареєстроване на ПП «РА-500-Луцьк».

Після продажу нові власники обіцяли, що басейн відновить свою діяльність до кінця 2005 року, мовляв, профіль закладу не зміниться — це буде не просто дитячий басейн, а цілий спорткомплекс із тренажерами й іншим спортивним обладнанням. Однак жодна з обіцянок не була виконана.

Цікавим виявився і той факт, що обласна рада, яка нібито переймалася долею басейну, зрозумівши, що новий власник не виконує своїх зобов’язань щодо відновлення плавального комплексу за цільовим призначенням, звернулася з позовом до суду, щоб розірвати договір купівлі-продажу, але провадження у цій справі було припинено у зв’язку з тим, що позивач, тобто рада, відмовився від позову.

Ветерани фізкультури та спорту розповіли «Відомостям», що звертались у прокуратуру, щоби та зобов’язала ПП почати ремонт згідно з договором купівлі-продажу. Однак порушень у виконанні умов договору приватним підприємством «РА-500-Луцьк» прокуратура не вбачає. Зокрема, у листі від 27.08.2013 року йдеться про таке: «…приміщення не використовується, роботи з ремонту і реконструкції не проводяться у зв’язку з відсутністю у його власника коштів, а також погоджень відповідних органів державної влади. Будь-яких умов щодо терміну проведення реконструкції чи ремонту договір купівлі-продажу не містить, умова щодо збереження профілю діяльності не порушена».

Басейн «Колос» — пам’ятник безгосподарності

Побувавши на території басейну та частково зазирнувши всередину, важко повірити, що колись це був потужний плавальний комплекс. Споруду оточують зарості та чагарники, вікна забиті дошками. В підвалі — сліди від нещодавніх пиятик і ночівлі безхатченків. А в приміщенні колишньої роздягальні можна знімати фільми жахів: там вогко, зі стелі капає вода, смердить цвіллю. Усе, що можна було здати на брухт, вкрадене.

З нинішнім власником басейну «Відомості» намагалися зв’язатися протягом двох тижнів, однак спроби виявилися невдалими. Цікавило одне: що ПП «РА-500-Луцьк» збирається робити з приміщенням басейну. В Інтернеті ми знайшли лишень інформацію про те, що підприємство зареєстроване на вулиці Львівській, 138, у звичайній квартирі. Зазначено, що воно займається «забезпеченням фізичного комфорту». Слухавку стаціонарного телефона ні вранці, ні увечері ніхто не підіймав. Щоправда, власником уже вказано не Ольгу Шевцову, а Віталія Шаварського.

Однак, із огляду на реалії, висновок напрошується один: басейн «Колос» узагалі не треба було здавати в експлуатацію, зважаючи на те, яким чином його будували. Як би не кортіло ветеранам спорту відновити його діяльність, усе ж варто подумати про безпеку відвідувачів басейну, над якими протягом багатьох років нависає загроза обвалу плит чи арматури. А нинішнім власникам, вочевидь, відновити «кустарщину» зовсім не по кишені, тільки от навіщо вони бралися за це — запитання, на яке, сподіваємося, найближчим часом почуємо відповідь від підприємства «РА-500-Луцьк».

На фото: Тут колись були роздягальні