Для мешканців Полісся грибний сезон — можливість поповнити сімейний бюджет

На Волині — пік збирання грибів, тож мешканці поліських районів поспішають до лісу на «тихе полювання», щоб заробити трохи грошей. Жити за рахунок дарів лісу на Поліссі — звичайна справа, адже з роботою там ситуація не дуже втішна. Тільки от говорити, що на грибах звичайна сім’я може збити статки, нечесно, бо грибний сезон триває всього лише місяць. І, щоб отримати копійчину, до лісу йдуть і старі, і малі.

Маневицький район на Волині вважається одним із найбагатших на гриби. Традиційно з середини вересня тут розпочинається «полювання» на білі. Саме їх можна вигідно продати або здати заготівельникам, інші ж цінуються мало, тож місцеві часто їх минають або ж беруть лише для себе.

— Скільки себе пам’ятаю, ходжу до лісу по гриби, — розповідає мешканець села Черськ Маневицького району Богдан Медведюк. —  В дитинстві цій справі мене навчав батько, тепер і сам знаю, де грибні місця. Щодня, як тільки розвидніється, вирушаю до лісу, адже хто перший встиг на грибні місця — того й урожай. У селі кожному грибнику відомі хороші місця, в нас знають, що під тією чи тою сосною точно має вирости гриб. Тож до лісу ми ходимо гриби збирати, а от приїжджі їх шукають. Цього року помітив, що гриби більше ростуть у траві, в ягідниках, ще й невеличкими купками, а не поодиноко.

Богдан повідав, що, перш як іти до лісу, потрібно визначитися, по які саме гриби йдеш. Сам, якщо вирушає за білими, то бере лише їх, усі інші до відра не кладе, навіть як і трапляються, бо потім із ними ходити важко. А от уже для консервування та приготування вдома може набрати і польських, і маслюків, але на це виділяє окремий день.

У цьому селі знають, що найкраще гриби ростуть, коли молодий місяць і, звісно, після дощу. Кажуть, останніх два роки врожаї дуже хороші, а от три роки тому грибів було так мало, що ледь вистачило для себе заготовити.

Щоправда, така врожайність призвела до зниження ціни. Так, більшість мешканців Черська везе гриби до Ковеля: там кілограм відбірних білих можна продати за 30 гривень, а якщо трохи старіші, то ще дешевше. В Луцьку за ті ж гриби просять уже 45–50 гривень. А от здавати на точки прийому, що розміщені по селах, узагалі невигідно, бо за кілограм дають не більше 20 гривень.

— У минулі роки заготівельники і по 40 гривень давали за білі, а тепер зовсім небагато, — ділиться інша мешканка Черська Валентина Корнійчук. — Я працюю вчителем у школі, вирватися по гриби вдається максимум на дві годинки в день, тож за тиждень заробила 600 гривень.  Хто має час, намагається вивезти свій «улов» хоча б на Ковель. Так, люди йдуть на дев’ятнадцяту годину на дизель (до станції близько 5 км. — Ред.) до Ковеля, там біля вокзалу завжди ввечері збираються грибники. Не всі зібрані гриби ми збуваємо відразу — частину з них сушимо та консервуємо і продаємо вже взимку. Іноді таким способом можна заробити ще краще.

В Черську по гриби ходять усі, навіть школярі після уроків за якісь дві годинки назбирують по кілограму і вже мають свою копійку. А от досвідчені грибники можуть і до десяти кіло за день набрати.

— За ранок у середньому назбирую близько п’яти кілограмів справжніх грибів, а після дощу можу й дев’ять принести, — повідав Богдан Медведюк. — Свої гриби, ще трохи зібравши по людях у сусідньому селі, відвожу в Ковель, там здаю заготівельникам, іноді — перекупникам на базарі. Буває, маю замовлення з ресторанів чи кафе, а іноді в мене купують люди з Червонограда, які у Львові продаватимуть значно дорожче. Оскільки я «кручусь» і шукаю місця, де вигідніше продати, то за сезон заробляю непогано. Мій знайомий щодня передає не менше десяти кілограмів грибів дітям на Ковель, і вони там продають. При ціні 30 гривень за кілограм у день вдається заробити близько 300 гривень. Якщо врахувати, що сезон триває близько місяця, то за цей час можна заробити десь дев’ять тисяч гривень, але це якщо кожного дня здавати по десять кілограмів. Звісно, якщо сім’я велика й усі хороші грибники, то заробити вдасться більше.