Беата Бживчи: Перед вступом в ЄС поляків теж лякали безробіттям, банкрутством

Україна на порозі підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, яке має відбутись у листопаді на саміті у Вільнюсі. Наскільки важливим і непростим є це рішення, ми можемо відчути з настроїв людей. Згідно з соцопитуванням фонду «Демократичні ініціативи», 41% населення виступає за європейський вибір, 38% — бачить себе у Митному союзі, 20% — не визначились. Як висновок — людям бракує інформації, чому європейський вибір є ліпшим за союз із Росією, Білоруссю та Казахстаном. «Відомості» спробують на прикладі нашої сусідки Польщі проаналізувати, чим європейське життя відрізняється від життя східних сусідів. І, можливо, переконати ті 20%, що життя в Європі за соціальними стандартами набагато вище від життя в тій же Росії. Сьогодні нашим співрозмовником є Генеральний консул Республіки Польща у Луцьку Беата Бживчи.

— Пані консул, ви в Євросоюзі з 2004-го. Наскільки тоді польський народ був готовий до цього кроку і чи виправдались ваші надії?

— Почну з того, що, коли Польща приймала рішення про підписання Угоди з Європейським Союзом, наша держава була на іншому етапі історичного розвитку та в іншій ситуації, ніж тепер Україна. Це були 90-ті роки: розпався табір комуністичних країн, ізоляція між східною та західною частиною Європи зникла. Почалася трансформація державного й економічного устрою. Тоді важливу роль у формуванні громадської думки щодо проєвропейського вибору відіграли особи, які мали надзвичайний авторитет серед населення. Це, зокрема, наш понтифік Папа Римський Іван Павло Другий. Особливо важливим був виступ Івана Павла ІІ під час засідання обох палат парламенту в червні 1999 року, в якому він багато уваги приділив інтеграції Польщі в ЄС. «Польща має повне право брати участь у загальному процесі світового розвитку, особливо — європейського. Інтеграція Польщі з Європейським Союзом із самого початку підтримується Апостольським Престолом», — сказав тоді він. Перші, частково вільні, вибори до Сейму 1989 року закінчилися поразкою комуністичної партії. Тоді європейське питання з’явилось у політичному дискурсі, але поляки не уявляли іншого шляху, ніж співтовариство з Євросоюзом. Що ближчою була Польща до євроінтеграції, то більше уваги присвячувалося європейським справам — користі й коштам. Звичайно, поляки були атаковані різною інформацією: з одного боку — проєвропейською, яку несли проєвропейські політики, з другого — посткомуністична преса та посткомуністичне i консервативно-ліберальне середовище намагалися показати загрозу з боку Європейського Союзу. Суспільство було поділене. Врешті, на референдумі 2003 року переважна більшість виборців проголосувала за вступ Польщі до ЄС. Співвідношення прихильників і противників євроінтеграції становило 77:22. Серед аргументів проти євроінтеграції були такі, які зараз використовуються в громадських дебатах в Україні. Поляків лякали банкрутством фірм, безробіттям, тим, що ми потрібні Європі лише як дешева робоча сила, а «польські землі будуть викуплені, загарбані іноземними інвесторами». А також тим, що фермери будуть зазнавати утисків і нічого не зароблятимуть, що під загрозою опиниться польська самосвідомість, а Європейський Союз забере від Польщі суверенність і країна не зможе самостійно діяти, розвиватись. Незважаючи на це, понад 77% поляків, що взяли участь у референдумі, все ж таки сказали своє «так» євроінтеграції. Як результат, серед позитивних змін після приєднання до Європейського Союзу з’явився такий елемент, як спільний ринок збуту товарів, запровадження європейських стандартів якості, що в свою чергу покращило якість вітчизняних товарів і послуг, однакові правові засади для розвитку економіки. Євроінтеграція дала можливість доступу до довгострокових інвестиційних кредитів, фінансової допомоги з боку європейських фондів підприємцям, економічної підтримки багатьох галузей виробництва. Польща використала шанс економічного розвитку, який їй надало членство у ЄС, будуючи при цьому свою економіку на здоровому фундаменті й розумній макроекономічній політиці.

— Польща, як хороший сусід, активно лобіює інтереси України на шляху до євроінтеграції. Це прагнення, щоб ми відірвались від Росії, чи все-таки ви бажаєте українцям ліпшого життя?

— Польща намагається передати Україні свій досвід, показати, скільки можна виграти на приєднанні до сильного партнера в особі Європи. Плюсів від зближення України з ЄС є багато. Як я вже казала, поляки вагалися щодо вступу в Євросоюз, але жодне з побоювань, які нам намагалися нав’язати, не збулося. Від зближення з Європою ми отримали ріст і розвиток економіки, збільшення надходжень іноземних інвестицій, що було викликане ростом довіри, економічної стабільності й інвестиційної привабливості нашої країни, а також пожвавлення економічних взаємин і з неєвропейськими країнами. Інтеграція з Євросоюзом викликала також зміни у польському селі — ріст прибутків від вирощення сільськогосподарської продукції та поліпшення фінансового становища фермерів. Ліквідація торговельних бар’єрів продемонструвала конкурентоздатність польської економіки на європейському рівні. Україна у 2007 році теж зробила перший крок у напрямку до євроінтеграції. І ми хочемо, щоб ви не зупинилися на півшляху, а обов’язково дійшли до мети.

— Асоціація — це ще не членство. Треба пройти якийсь відрізок часу, щоб європейська спільнота захотіла пустити тебе до себе. Як із цим справилась Польща і що чекає на Україну в разі підписання Угоди?

— Польща йшла до Євросоюзу 10 років. Цей час було присвячено численним переговорам. Одночасно ми багато працювали над тим, щоб наблизити галузі польської економіки до стандартів ЄС. Зокрема, це стосується рибальства, сільського господарства, харчової промисловості. Україні теж треба буде багато попрацювати над наближенням економіки, законодавчої та нормативної бази до стандартів Євросоюзу. Проте слід пам’ятати, що за цим — перспектива кращого майбутнього. Ми не були наодинці, експерти з Європи нам дуже допомагали дорадчими та консалтинговими послугами, інвестиційними фондами. Польські реформи, започатковані наприкінці 80-х років, із самого початку підтримувалися розвинутими державами Європи і світу. Однією з форм такої підтримки були започатковані поетапні програми фінансової допомоги для реформ у посткомуністичних країнах із метою їх включення до суспільної і економічної системи розвинутих західних країн. Допомога Польщі була насамперед безоплатною, хоча частина реалізованих проектів фінансувалася за принципом відшкодування позик і кредитів. Допомога мала характер державної, а також надходила від міжнародних організацій і навіть приватних фондів й інституцій. На початку реформ одним із найголовніших джерел фінансування інвестицій була програма ФАРЕ. Характер європейської допомоги поступово змінювався. На першому етапі вона направлялася, як правило, на підтримку політичної і економічної реформи, а з часом почала набирати проінтеграційного характеру. В 2000 році для десяти країн-кандидатів були запроваджені дві нові передвступні програми ІСПА і САПАРД. Насамперед, вони мали на меті підтримку виконання передумов, які відкривали можливість користатися фондами, доступними для членських держав. У 1990–2003 роках Польща отримала з Європейського Союзу допомогу в сумі понад 7 мільярдів євро.

Саме завдяки фінансовій допомозі ЄС ми маємо можливість розбудовувати дорожню та залізничну інфраструктуру, а польські фермери, які всерйоз побоювалися, що вступ до Євросоюзу зруйнує їхні господарства і весь життєвий лад, отримали такі дотації з європейських фондів, які з лишком покрили їхні витрати з приведення сільськогосподарської діяльності до норм ЄС.

— Сьогодні перетинаєш кордон із Польщею — і ніби потрапляєш в інший світ. Найперше, що вражає, — інфраструктура, зокрема дороги. Створюється вражання, що їх будівництво — нескінченний процес. Звідки гроші?

— Зміни не відбулися б, якби ми користувались лише державними, місцевими та загальноєвропейськими фондами. У 2004–2006 роках ми, наприклад, отримали понад 12 мільярдів євро в рамках Програми вирівнювання потенціалу бідніших країн і країн середнього рівня Європейського Союзу. Цю суму віддали на будівництво автодоріг і залізниць, охорону навколишнього середовища, підтримку малого та середнього бізнесу, профорієнтацію безробітних. У 2007–2013 роках одержали понад 60 мільярдів євро зі спільного фонду, з яких 23 мільйони теж пішло на будівництво доріг і залізниць.

— Для кожної країни важливим є розвиток власного виробництва і просування товару на ринки інших країн. Чи вдається це робити Польщі при високій конкуренції?

— Спочатку було дуже складно. Нові ринки, нові вимоги до якості товарів… Важко було конкурувати. Але з кожним наступним кроком такого членства в Європейському Союзі конкурентоздатність нашої продукції щоразу зростала. Сьогодні наші продукти харчування отримали досить високу оцінку. З моменту вступу до Євросоюзу утримується додатне сальдо у торгівлі. В 2003–2007 роках експорт зріс на 25%, а у 2003 році майже 2/3 сільськогосподарського і споживчого експорту направлялося до країн ЄС. І зараз спостерігається стабільний постійний ріст постачання товарів на європейські ринки. Зауважу, в 2012 році польський експорт на ринки ЄС був більшим, ніж із інших країн Євросоюзу. З іншого боку, країни ЄС є головними партнерами Польщі. Тобто обмін товаром іде в обидві сторони. Крім того, Польща також підтримує торговельні відносини з країнами Азії, зокрема Китаєм, та так званими країнами БРІКСу, серед яких Бразилія. Польський експорт становлять в основному сільськогосподарська продукція, товари хімічної, машинобудівної, деревообробної, целюлозної і легкої промисловості. Імпортуємо насамперед промислові товари, машини й автомобілі. Польща належить до країн із середнім рівнем розвитку.

— Українцям постійно нав’язують думку, що ми цікаві Європі лише як сировинна країна з дешевою робочою силою. Поляки теж на собі це відчули?

— Відкриття кордонів — це одна справа. Що стосується відкриття ринку праці, тут усе виглядало інакше. З самого початку деякі країни поставили низку вимог щодо вільного переміщення працівників між «старими» та «новими» державами ЄС. Наприклад, був п’ятирічний перехідний період із Німеччиною й Австрією, коли полякам не дозволялось вільно працевлаштовуватись у цих країнах. Тому поляки їхали насамперед до англомовних країн. У 2004–2011 роках, згідно з нашими статистичними даними, з Польщі тимчасово мігрувало два мільйони поляків. В основному до Англії, це відсотків 30%, до Німеччини — 20%, трохи менше — до Ірландії та Голландії. Такою можливістю скористались як особи, які мали відповідну кваліфікацію, так і ті, від яких не вимагалось особливих знань. Такий процес міграції був тісно пов’язаний із високим безробіттям у Польщі та фінансовою привабливістю європейських ринків праці. Більшість населення, звичайно, виїжджала тимчасово, з метою заробити, тому що в країнах Євросоюзу вищі заробітки, більші можливості для працевлаштування, відповідно, і кращі умови праці. Сьогодні багато поляків повертається назад у Польщу, і вже вдома, використовуючи здобутий там досвід, відкривають власний бізнес.

— Порівняно з українськими зарплати у поляків усе одно вищі.

— До зростання оплати праці ми йшли послідовно. З року в рік польська економіка сприяла тому, щоб збільшувались заробітні плати, шляхом зростання ВВП на душу населення, збільшення товарообороту між країнами, відповідно, збільшувались фінансові надходження.

— На якому рівні ви сьогодні оцінюєте свою медицину? Наскільки доступною вона є для людей?

— Буду відвертою, маємо певні проблеми з безкоштовним лікуванням. У державному бюджеті щорічно передбачається певна сума на медичне обслуговування. Ці кошти перераховуються Національному фонду здоров’я, який укладає з клініками угоди на безкоштовне медичне обслуговування пацієнтів. Під кінець року коштів часто не вистачає. Альтернативою лишається приватна страхова медицина. Такі медичні заклади пропонують різноманітні послуги: стоматологічні, терапевтичні, невідкладної медичної допомоги. Є різні пропозиції: можна скористатись одноразовою річною оплатою або щомісячними внесками. Часто роботодавці для своїх працівників викупляють медичний пакет. Що стосується медичного обладнання, підготовки персоналу, то все відповідає європейському рівню. Зазначу, безкоштовно лікуватися можуть застраховані особи, тобто ті, які сплачують до страхових фондів 9% від заробітної плати, а також незастраховані особи певних категорій чи безробітні.

— Певні зміни у вас відбулись і в освіті. Все більше молодих українців бажає навчатись у польських вузах.

— Освіта не належить до сфер, які підлягають обов’язковому реформуванню, хоча польська система освіти задовольняє найвищі стандарти Євросоюзу. Тому вона є такою привабливою для іноземців. Оскільки Польща є членом Європейського Союзу, то молоді поляки можуть здобувати освіту в навчальних закладах інших країн на таких же засадах, як і громадяни тієї країни. Крім того, законодавство ЄС допускає за певних умов взаємне визнання дипломів, що дає можливість після закінчення навчання працевлаштуватися в іншій державі.