На ярмарках волиняни купують свіжу та недорогу сільгосппродукцію від виробника

Ось уже сьомий рік поспіль Асоціація фермерів Волині проводить на території Луцька ярмарки з продажу сільськогосподарської продукції. Цей спільний із міською владою проект уже завоював прихильність багатьох лучан, яким до вподоби купувати завжди свіжі овочі та молокопродукти. Розгортаються ярмарки близько 7-ї ранку двічі на тиждень поблизу луцького РАЦСу та двічі — на вулиці Глушець. Якщо ще кілька років тому популярними були сезонні закупки, то тепер мешканці обласного центру не шкодують ніг і сил, щоб скуплятися щотижня. Лише за один день покупців на ярмарку можна нарахувати до півтори тисячі. Крім того, що задоволені городяни, у виграші залишаються і сільгоспвиробники, яким ярмарки дають хороший старт для ведення прибуткового бізнесу.

За словами заступника голови Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині Олега Галасуна, ярмарки — то реальний спосіб вирішити одвічну проблему селян, які не мають куди збувати сільськогосподарську продукцію. Як відомо, до великої торговельної мережі одноосібникам зась, адже через те, що вони не є юридичними особами, проблем із ними більше, ніж вигоди.

— У нас виходить так, що супермаркету невигідно брати продукцію в одноосібників, бо магазину, що співпрацює з фізичною особою, якою є одноосібник, треба сплатити як мінімум 13% податку з доходів фізосіб. Якщо супермаркет бере у селянина продукцію, він повинен додати 20% ПДВ, поставити націнку і виставити товар на продаж. Зрозуміло, що магазинам вигідніше взяти товар у юридичних осіб, які вже є платниками ПДВ, і не мати клопоту з одноосібниками. У Польщі існує система, за якою селянин, який виробляє сільгосппродукцію, сплачує фіксований податок. Він не платить, як у нас, податок із доходів фізичних осіб, і торговельна мережа не має проблем із відшкодуванням ПДВ, — каже пан Галасун.

Окрім невдоволення податковою системою, Олег Галасун нарікає і на ціну пального, яку держава за бажання у сезони посівної та збору врожаю могла б зменшити для аграріїв.

У таких умовах селянам не залишається нічого іншого, як іти торгувати на базар або на ярмарок. Як показує досвід, ярмарки себе виправдовують.

— Ярмарки за шість років змінилися. Перші три роки добре йшли сезонні продажі на вулиці Глушець, 17, та останнім часом інша тенденція — лучани перестали робити великі заготівлі на зиму, вони вже хочуть купувати щотижня або щодня свіжу продукцію. Це досягається завдяки тому, що виробники мають де зберігати свій товар, тому продають його свіжим. Щодо молока, то на ярмарку його постійно реалізують близько десяти виробників. На сьогодні серед них уже є такі, що за кілька годин торгівлі збувають 100–150 літрів молока, — каже заступник голови Асоціації фермерів.

Усього господарів, які згодилися реалізовувати власноруч вирощену городину, та фермерів-молочників на ярмарку нараховується 54. Не всі вони щоразу виставляють свою продукцію, але постійно ярмаркує 20–25 машин. Найчастіше їдуть із Луцького, Рожищенського та Ківерцівського районів, рідше — з Горохівського, Локачинського, Іваничівського, Турійського.

Приїздять ярмаркувати до Луцька й із інших областей. Так, із півдня країни привозили помідори, кавуни, виноград, але, як каже Олег Галасун, приймали з продукцією не посередників, а виробників. Хоча в принципі проти посередників господарник, каже, нічого не має, мовляв, і вони потрібні, але виключно як посередники, а не як основні отримувачі заробітків.

— Якщо заробить виробник, то і наступного року садитиме картоплю, а якщо посередник — селянин узагалі відмовиться від вирощування сільгосппродукції, і ціна на овочі знову полізе вверх, — переконаний пан Олег.

Щоразу ярмарки відвідує від 200 до півтори тисячі мешканців облцентру, по вівторках біля РАЦСу покупців менше, у п’ятницю та перед святами — більше. Стабільний продаж у молочників. Цікаво, що деякі мають постійних клієнтів, зідзвонюються з ними, якщо треба, то чекають, щоб кожен пішов із ярмарку з молоком, сметаною і сиром.

— Коли знаєш покупців у обличчя, дорожиш ними, намагаєшся не зіпсувати репутацію, щоб не втратити клієнта, — каже пан Олег.

А клієнти, як з’ясували «Відомості», цілком задоволені можливістю скуповуватися на ярмарку. Побачивши кореспондента газети з фотокамерою, лучани схвильовано почали допитуватися, чи, бува, не збираються закривати ярмарок, бо якщо так, то де ж вони ще знайдуть таке «толкове місце». Подобається відвідувачам ярмарку і те, що ціни тут не «кусаються»: городину продають уроздріб за оптовими цінами. А головне, що продукція свіжа і, якщо раптом якість товару не сподобалась, є кому виставити претензії, бо чи не на кожному автомобілі вказується прізвище фермера, який приїздить торгувати до Луцька.

Розповіли в Асоціації фермерів і про те, що є такі одноосібники, які вже «виросли» з ярмарків, заробивши собі авторитет серед покупців і розширивши своє виробництво. Одним із таких є фермер із Луцького району Микола Собуцький. Фермер почав ярмаркувати, як тільки така можливість з’явилась у Луцьку, за два-три роки йому вдалося знайти стільки клієнтів, що тепер лишень встигає приймати замовлення. Крім дитсадочків, сільськогосподарською продукцією пана Собуцького тепер годують пацієнтів дитячої обласної лікарні, онкодиспансеру, відвідувачів санаторію «Дачне» тощо. Місцем зустрічі з такими потужними замовниками Микола Тихонович називає якраз ярмарок на вулиці Глушець.

— Гроші лежать не на полі, бо виростити — одне, а от реалізувати треба вміти. Ярмарок — це один із варіантів, — резюмував Собуцький.

Такою ж стежиною довелося пройти і фермеру з Рожищенського району Руслану Хомичу: він теж починав із ярмарків, а тепер, облаштувавши потужне овочесховище, відвантажує продукцію не те що мішками, а фурами.