Волинянин будує вітрильники у себе на подвір’ї

У кінці серпня на Світязі мешканець села Липини Луцького району Василь Яблонський випробував свій витвір — вітрильну яхту. Про незвичайне захоплення з кораблебудівником спілкувалася кореспондент «Відомостей».

Як виявилось, у недалекому минулому Василь Йосипович працював у Палаці учнівської молоді викладачем картингу на станції юних техніків. На пенсію вийшов передчасно за станом здоров’я — у 2008-му переніс інсульт. Але, попри хворобу, свого захоплення не полишає — знову і знову йде у майстерню, щоб вдосконалювати свої вітрильники. Змайстрував їх уже два. Перший спустив на воду в 2001 році. А другий почав будувати у 2011-му й нещодавно завершив.

— Мене завжди цікавило використання дармової енергії — вітру, сонця, — розповідає Василь Йосипович, — тому й зупинився на паруснику. Адже під парусом ходити — це одне задоволення. До того ж друг Саша Зайцев, майстер із яхтового спорту, підтримав мою ідею, коли я надумав змайструвати собі човна, щоб можна було брати на відпочинок на водойму. Та як утілити задумане, я не знав, тому звернувся за порадою до іншого друга — Володимира Плотнікова, знаного на Волині майстра з суднобудування. Він мене проконсультував, дав роздруківки з журналу «Катера и яхты». Пізніше я купив усю підшивку цих журналів і почав вникати у тему глибше. Ось мій перший човен, — веде у приміщення біля будинку пан Яблонський. — Це також вітрильник. Уже використовували його і на Світязі, і в Боремелі, на Білому озері.

Поки розмовляли, до Василя Йосиповича завітав його приятель Володимир Єляшович — також дуже цікавий чоловік, адже працює яхтовим капітаном — возить туристів у Хорватії по морю.

— Вже вісім років живу в Німеччині, — розповідає пан Володимир. — Сюди приїжджаю тільки влітку. Раніше в Луцьку працював у спорт-клубі «Екстремум», де ми влаштовували дитячий табір і вчили водити парусники спочатку на Люб’язі, потім — на Світязі, а взимку діти допомагали ремонтувати яхти.

На запитання, що було найважчим, коли майстрував вітрильник, Василь Яблонський задумався. Його випередив товариш:

— Найважче було прийняти рішення про будівництво.

— Так, ми довго зважувались, а потім як узялися до роботи, то вже зупинитися не могли, — підтверджує Василь Йосипович. — А ще важко щось переробляти. От при експлуатації виявилося, що ніс у парусника затирає, тепер треба подумати, як це виправити. Але якихось особливих переробок не було.

— Головне, що у нього є база, де можна будувати, — додає капітан. — Мало хто має такі умови тут, у Луцьку.

— Сам, звичайно, я б не впорався, — продовжує Василь Йосипович, — мені багато син допомагає. 50% усієї роботи — це його заслуга.

— З якого матеріалу виготовлена яхта? — цікавлюся.

— Ось тут фанера, — показує майстер, — оздоблення — з червоного дерева, зверху поклеєне склополотно, а потім пофарбовано.

Чоловік розповів і про свою мрію. Виявляється, він хоче змайструвати третій вітрильник, але з прозорим дном, щоб на Світязі було видно, що під водою.

— Таким човном було б цікаво поплавати не на Світязі, а на Адріатиці, де видимість води не два-три метри глибини, а до п’ятдесяти, — зауважує яхтовий капітан.