Круглий стіл на тему хабарництва у волинських вузах виглядав як піар-хід

Минулого тижня начальник відділу у справах сім'ї та молоді Луцької міської ради Ігор Гузь (він же депутат обласної ради) зібрав круглий стіл, щоб поговорити на тему «Стан та шляхи подолання хабарництва у вищих навчальних закладах міста Луцька». Вже сама назва заінтригувала — невже у наших вузах, зважаючи на нові правила вступу та навчання за Болонською системою, можливі випадки хабарництва? Адже останнім часом ні преса, ні правоохоронні органи про такі факти не говорили. Невже чиновнику стали відомі якісь нові випадки, про які він хоче повідомити громадськість?

Свою промову Ігор Володимирович почав з того, що сам нещодавно (у 2004 році) закінчив навчання на історичному факультеті Волинського університету ім. Лесі Українки, «де жодного екзамену не здавалося без хабарів». Сміливо, чи не так? Але чи не соромно депутату говорити такі речі? Виходить, що вчився він за гроші, хоч і казав, що ні. «Хабарництво — це система, бо я це знаю, — переконував Ігор Гузь. — Факти мені відомі, викладачі змушують студентів книжки свої купувати, столи накривати, за пляшкою збігати…

Адміністрація вузів на це дивиться крізь пальці. Але студентам вигідно вчитися за хабарі. Тому, вважаю, треба налагодити співпрацю з правоохоронцями. Якщо студент закладе викладача, який бере хабарі, це правильно. І не варто тут думати про морально-етичні моменти, адже страждає рівень нашої освіти».

Інший виступаючий, минулорічний випускник цього ж факультету Сергій Мартинюк, пішов ще далі. Він сказав, що «половина викладачів цього ж факультету туніядці та алкоголіки». «Мій шлях почався з хабарів і закінчився ними, — розпочав він. — Нам на кафедрі дали зрозуміти, скільки треба грошей, щоб скласти державну сесію. Викликають старосту і кажуть: треба стільки-то…».

Якщо посадовці дозволяють такі висловлювання, то, може, правоохоронним органам треба звернути особливу увагу на ВНУ ім. Лесі Українки, зокрема на історичний факультет? Інший державний виш Волині також не обділив своєю увагою депутат Ігор Гузь. Він повідомив, що зі слів студентів ЛНТУ, з якими він говорив, факти «давання грошей за іспити» в цьому виші є системними.

Особисто мені, як і ще декому з присутніх на цьому круглому столі, було соромно чути такі речі про рідні вузи, у яких недавно здобували освіту. Адже можемо навести інші приклади, коли здавали сесії, писали курсові й дипломні без грошей. Коли ти маєш мізки, проблем із навчанням не буде, інше питання — якщо ти трохи «тупенький», як висловився однин з учасників заходу, або лінивий.

На запитання «Відомостей», чому ж, будучи студентом, (а в 19 років він вже став депутатом) Ігор Гузь не боровся з таким ганебним явищем, як хабарництво, він відповів:

— Тоді я займався іншими питаннями — боротьбою з кучмізмом. Я був студентом опозиційним, тому вважаю, що тоді, піднімаючи ці питання, я не знайшов би якоїсь допомоги ні від органів влади, ні від правоохоронців. Після «Помаранчевої революції», демократизації це стало можливим.

І ще один момент — якщо говоримо про корупцію, то повинні спиратися на факти, а не чиїсь байки про те, що викладачі вимагають гроші. Працівник відділу боротьби з економічними злочинами УМВС України у Волинській області Віктор Тимощук навів приклади, але чомусь тільки за 2005 рік.

Сам Ігор Гузь намагався переконати всіх, що подібні круглі столи проводити треба, оскільки це призведе до більшої уваги суспільства до питання хабарництва у навчальних закладах. Може й так, а разом з тим приверне увагу до політика, який його організовує, бо ж вибори не за горами, а піар не буває зайвим. От і виходить — зібралися, поговорили, час потратили, а толку мало, зате ще раз засвітилися у засобах масової інформації.