Чоловік створив на подвір’ї казку

Пройти повз обійстя Анатолія Деменіка, що у селі Переспа Рожищенського району, просто неможливо: обов’язково зупинишся, щоб роздивитися численні дерев’яні скульптури, які прикрашають його подвір’я. Чоловік уже звик до особливої уваги подорожніх і нікому не відмовляє у задоволенні ближче оглянути ту красу, яку створив своїми руками.

— Приїжджають, не знаю навіть хто, стоять за ворітьми, заглядають зацікавлено, — розповідає Анатолій Васильович. — Кажу: зайдіть, подивіться. Це ж вам не якийсь маєток олігарха за триметровим парканом, що й наблизитися не дозволяють.

Із перших хвилин розмови з паном Анатолієм стає зрозуміло, що він — людина оптимістична, позитивна, з почуттям гумору: любить пожартувати, анекдот розповісти, дотепами сипле.

Такі характер і вдача проявляються і в його роботах. От сидить витесане з берези тріо музикантів. Майстер жартує: «Як буде весілля у вас, то запрошуйте: зіграють і навіть грошей не візьмуть».

На фото: Тріо музикантів

Цікава дерев’яна бесідка — для тих, у кого ностальгія за радянськими часами, — прикрашена погруддям Леніна, червоним стягом, гармошкою й приклеєними до стелі банкнотами. Вона може вмістити аж вісьмох, каже Анатолій Васильович. Одначе для зустрічей із друзями, яких у Деменіків є багато, виявилася затісною, і господар вирішив побудувати другу, але вже значно більшу, так звану «Колибу». Прикрасив її дванадцятьма дерев’яними скульптурами та вимурував диво-піч, щоб узимку можна було погрітися.

А ще тут безліч старовинних речей. Бо, як виявилося, крім різьби по дереву, в пана Анатолія є інше захоплення — колекціонування. У кутку стоїть скриня, внутрішній бік кришки якої підбитий газетою 1949 року випуску — «Комсомольская правда». Також тут є старі жорна, ткацький станок, дитяча колиска та ще багато реманенту і різного дріб’язку, як-от: праски, гасові лампи, самовари й інше. Знайомі Анатолія Васильовича знають про його хобі, тому поповнюють його колекцію.

— Їдуть і, крім ковбаси, ще щось везуть, — жартує господар. — Ткацьких станків мені вже, мабуть, зо сорок пропонували. Та я тепер відмовляюся, бо ж, щоб їх десь поставити, знову треба щось будувати.  

Є на подвір’ї навіть фонтан, прикрашений природним камінням, яке спеціально для оздоби Анатолій Васильович привіз із Радошина Ковельського району. На підніжжі водограю примостилася черепаха, також із каміння, — ще один витвір рук майстра.

— Треба машину поладити — поладжу, треба з каменю щось зробити — зроблю, з дерева — без проблем. Я і зварювальник, і шофер, — відповідає на запитання про те, чим ще захоплюється, крім різьби по дереву.

— А куховарити вмієте? — випитуємо.

— Коли був на заробітках (працював у Росії й Польщі. — Авт.), то доводилося й їсти варити.

Ідея перетворити своє обійстя на казку, прикрасивши різьбленими фігурами, прийшла Анатолію Васильовичу після того, як побачив щось схоже у наших сусідів-поляків.

— Вирішив викорчувати перед хатою малину, бо вона може й на городі рости. Жінка проти була, плакала, проте викопувала, — розповідає пан Анатолій. — Онуки перші народилися, то для дітлахів і почав вирізьблювати різні речі, щоб їм цікаво було. Потім побачив, що й друзям це подобається. Так і пішло. А якщо я щось роблю, то душу в ту справу вкладаю. Інколи буває, що і до 12-ї ночі, і до 1-ї відірватися не можу. Спати на тому світі будемо, а тут треба щось робити.

Ще на обійсті є ставочок, прикрашений велетенськими ромашками з пластикових пляшок, вирізьбленими з дерева скульптурами, а на воді плавають качки — здалеку ніби справжні, але вони також — майстрових рук діло.

— І яку рибу тут розводите? — цікавимося.

— Розкажу вам, то зараз усі знати будуть, — жартома відповідає господар.

І додає, що до нього на відпочинок полюбляють приїздити друзі — не тільки на вихідні, а й у будні. Він завжди таким відвідинам радий.

До речі, через садибу Деменіків пролягає новий туристичний маршрут «Магія волинської казки», який в області відкрився з ініціативи Державної служби зайнятості.

На фото: Інтер’єр «Колиби» також казковий