Військовий об’єкт «вбиває» лучан потужним випромінюванням

Кілька років тому на території штабу Луцького прикордонного загону встановили станцію тропосферного (космічного) зв’язку. Все б нічого, якби величезна тарілка, зовні схожа на телевізійну супутникову антену, не межувала з житловими будинками, що на вулиці Коновальця, 3 та 5. Кількарічне сусідство з «космічним монстром» дало про себе знати жителям інших вулиць — Гулака-Артемовського, Арцеулова, проспекту Грушевського. Мешканці прилеглих будинків, відколи станція запрацювала, почали помічати перебої у роботі мобільних телефонів, телевізорів, радіоприймачів, автомобільних сигналізацій, скаржитися на погіршення самопочуття. Якщо раніше йшлося про раптове підвищення тиску і головний біль, безпричинну втому, то тепер лучани розповідають про ріст онкозахворювань. Найстрашніше те, що поблизу ретранслятора розміщений дитячий садок.

Як з’ясували «Відомості», станція космічного зв’язку є джерелом шкідливого радіологічного випромінювання. Такі об’єкти за радянських часів дислокувалися щонайменше за 15 км від населених пунктів. Залежно від кута нахилу дія антени може сягати більше кілометра. Жильці також розповіли, що численні звернення до контролюючих служб і прикордонного загону, в чиєму розпорядженні перебуває станція, не дали результатів. За їхніми словами, в санстанції казали, що не мають приладу для вимірювання радіації, а прикордонники повідомляли, що станція є стратегічним об’єктом закритого типу і керівництво нею здійснюється безпосередньо з Києва.

Мешканця вулиці Коновальця Валерія Скришевського по праву можна назвати експертом у цій справі, адже він — колишній військовий зв’язківець, а тому з особливостями роботи таких станцій обізнаний добре.

— Людей треба забирати на кілометри від прямого сигналу станції. Хто взагалі міг дати дозвіл облаштувати в житловому районі об’єкт, який забезпечує тропосферний зв’язок? Частоти цієї станції, якщо вона працює на передачу сигналу, розхитують нервову систему, руйнують судини. Це додаткове випромінювання на людей. Мені кажуть, що вона не працює на передачу, а лише приймає інформацію. Не вірю. От супутникова антена телебачення прикріплена до стіни… Я повірю, що вона працює лише на прийом сигналу, але станція космічного зв’язку — ні. Вранці встанеш — вона повернута в одну сторону, ввечері — в іншу. На основі тих знань, які мені дала радянська наука, ця станція дає можливість записувати телефонні розмови не лише України, а всієї Європи, фіксувати пуски ракет і зліт літаків із будь-якого аеродрому. Це все дуже схоже на шпіонаж, — розмірковує Валерій Якович.

Зі слів місцевих мешканців, цю станцію ставили без дозволу, сподіваючись на нетямущих людей. І дійсно, попервах лучани взагалі не знали, що то за штуковина. Тепер же чи не весь Привокзальний район уболіває за те, щоб антену звідси забрали.

У Луцькому ж прикордонному загоні переконують: станція безпечна і встановлена згідно з вимогами.

— Ця станція є об’єктом для підтримання зв’язку. Вона використовується для прийому сигналу для зв’язку з віддаленими підрозділами, що дислоковані на ділянці Луцького прикордонного загону. Стосовно побоювань громади, яка думає, що об’єкт небезпечний, скажу таке: станція тропосферного зв’язку працює виключно на прийом інформації,  передача сигналу здійснюється іншими шляхами з використанням засобів телекомунікації. Неодноразово громадяни зверталися до командування Луцького прикордонного загону, мерії. Здебільшого це були безпідставні звинувачення у тому, що станція впливає на стан здоров’я, — каже перший заступник начальника Луцького прикордонного загону, начальник штабу Олег Шевченко.

З його слів, станція облаштована з дозволами та з проведенням необхідних вимірювань. Щоправда, документів, які б це підтверджували, військовий не надав.

Місцева активістка Віра Дмитрук розповіла «Відомостям», що у березні цього року телефонувала на урядову гарячу лінію зі скаргою на те, що станція шкодить її здоров’ю через високе випромінювання. Проігнорувати столичну вказівку луцька санстанція не змогла і таки прийшла виміряти радіацію.

— Ми зверталися в санстанцію і раніше, але вони не приходили, бо не було дозиметра. Добре, що додзвонилася на міністерську гарячу лінію, то їх змусили провести виміри, — розповіла Віра Пилипівна.

Щоправда, її побоювання не підтвердились. У листі Луцької міськрайонної СЕС від 26.03.2013 вказано: дослідження рівня електромагнітного випромінювання у квартирі пані Дмитрук і на території дитячого садка на вулиці Коновальця, 10а показали, що перевищення гранично допустимих рівнів електромагнітних випромінювань не встановлено.

Віра Пилипівна переконана, що результати дослідження неправдиві, адже вимірювати радіацію треба було б у ті хвилини, коли станція працює.

— Я часто відчуваю вібрації вночі. Об одинадцятій годині вечора, буває, що о другій ночі кілька хвилин вібрує… Вібрації такі сильні, що здається, наче дрижить земля. Це так на психіку впливає… Хіба це нормально? Це тільки наші військові можуть поставити у густонаселеному районі! — поскаржилася жінка.

Підполковник Олег Шевченко каже, що не може відповідати за дії санепідеміологів, мовляв, їхні фахівці самі знають, коли краще проводити виміри.

Наразі мешканці будинків, які потерпають від дії станції космічного зв’язку, збирають підписи під зверненням, яке адресоване Президенту й усім можливим міністерствам. У разі невирішення проблеми лучани залишають за собою право вдатися до різної форми громадських протестів.

На фото: Ось така тарілка межує із жилими будинками