Зняти житло без посередника в Луцьку практично нереально

Зняти житло з хорошими умовами та ще й недорого у Луцьку доволі важко. Молоді сім’ї традиційно в погоні за однокімнатними помешканнями, студенти шукають бодай кімнату, щоб не жити в гуртожитку, для сімей із дітьми потрібне хоча б двокімнатне житло. Здавалося б, усього цього на ринку вистачає, та, як показує досвід винаймачів, підібрати достойний варіант не просто.

Розпочнемо з однокімнатних помешкань. Як вдалося з’ясувати, квартири такого типу дуже різняться в ціні. Все залежить від місця розташування та наповнення житла різними благами цивілізації. Скажімо, в непопулярних районах міста можна знайти невеличку квартиру й за 1200 гривень із так званим косметичним ремонтом і частиною меблів і побутової техніки. Якщо ж уже сучасний ремонт, нові меблі, побутова техніка й Інтернет, то дешевше 1500 годі шукати. До цієї суми, звісно, потрібно додати ще плату за комунальні послуги. «Однокімнатка» в новобудові коштуватиме ще більше.

Як ми сказали, впливає на ціну і район. Скажімо, на проспекті Волі вдалося знайти помешкання за 1800 гривень плюс оплата за світло та воду. За словами господарів, квартира з косметичним ремонтом, є меблі, холодильник і телевізор. За такі гроші можна знайти навіть двокімнатне помешкання, тільки в іншій частині Луцька. А якщо пощастить, то й ще дешевше. В середньому ж вартість двокімнатного житла з нормальним ремонтом, меблями, частиною побутової техніки становить 2000 гривень плюс оплата комунальних послуг. Звичайно ж, в елітній новобудові це коштуватиме дорожче. За тих самих дві тисячі подекуди можна зняти й трикімнатну квартиру, хоча здебільшого просять 2500 гривень.

Якщо говорити про винайм кімнат, то тут усе набагато простіше. За місце в кімнаті в середньому просять 400–500 гривень. Ідеться про квартири, де мешкають без господаря. Зазвичай у них досить непогані умови, от тільки в основному здають дво- та трикімнатні оселі, де в кожну з кімнат заселяють по дві особи.

Попри те, що пропозицій оренди багато, виявляється, відшукати відповідне житло, яке б задовольняло й умовами, й ціною, непросто.

— Я вже чула від друзів, що знайти квартиру в Луцьку — завдання не з легких, але не думала, що все настільки складно, — розповідає лучанка Анна. — Хотілося, щоб помешкання було нормальне, придатне для життя, з меблями та мінімумом техніки і за адекватну ціну. Шукати почали в Інтернеті, адже там і працюємо, і фактично «живемо». Перша проблема, з якою зіткнулись, — це агентства нерухомості.

Слова співрозмовниці можемо підтвердити й ми, оскільки левова частка оголошень, за якими телефонували, була подана агентствами. Традиційно з’ясовувалося, що тієї квартири, про яку йшлося в оголошенні, вже немає, туди начебто мало не щойно заселили. Зате було безліч інших варіантів, щоправда, при детальному розпитуванні з’ясовувалося, що то помешкання насправді не на Київському майдані, а десь у відносно до нього наближених провулках, то з індивідуальним опаленням, маємо на увазі пічне, а побутову техніку представляє старенький холодильник.

— Як виявилось, у Луцьку майже нереально знайти квартиру без посередників. Принаймні нам не вдалося. Ці служби працюють за рахунок наймачів, тобто власник просто дає ключі від квартири, а вже ріелтор приймає дзвінки та показує помешкання. Платить людина, яка шукає житло. Та тут треба бути обережним, тому що деякі агентства пропонують спочатку зареєструватися, сплатити певну суму, а потім уже показують різні варіанти. В нас вийшло по-іншому. Розраховуватись треба було вже після вселення, та й ціна доволі адекватна — 400 гривень, — поділилася дівчина.

А от вляпатися в історію з агентством «пощастило» іншій нашій співбесідниці, теж Анні. Вона, як годиться, спершу дзвонила за оголошеннями, але зрозумівши, що це марно, таки пішла в агентство. Купилась на 300 гривень, сплативши які отримала три телефонні номери власників помешкань.

— За одержаними номерами я додзвонилась, одначе якогось результату це не дало. По-перше, ціни були набагато вищими, ніж ми з подругою розраховували. По-друге, побутові умови не задовольняли. По-третє, жити довелося б із господинею. Виявилося, що ми заплатили по 100 гривень за один телефонний номер і жоден із них користі не приніс. А потім працівниця агентства взагалі зникла зі зв’язку та з роботи, а в агентстві нас приписали до тих, кому вже знайшли житло, — повідала дівчина.

Зважаючи на те, що наша співрозмовниця не місцева, але працює в Луцьку, шукати квартиру для неї — звичне діло, тож відчути на власній шкурі всі тонкощі цього процесу доводилось не раз.

— Агентства зазвичай спочатку беруть гроші, тоді дають тобі декілька номерів, які дуже часто не відповідають. На тому їхня робота й закінчується. Ти обдзвонюєш, інколи нариваєшся на грубість, бо квартиру ніхто не здає, варіантів відповідей безліч, та актуальних дуже мало, — розповідає Анна. — Більше того, всі вони обіцяють, що за умови підписання договору будуть із вами працювати, аж поки ви не заселитеся. Та, на жаль, це не так. Для початку запропонують вам кілька варіантів, а потім просто перестають надавати інформацію, і на тому все. Я взагалі не знаю, за що таку ціну луплять за свої послуги. Можна й за 450 гривень договір підписати, а буває, що просять і 500, і 720 гривень. Цінова політика в них, певно, береться «від ліхтаря». А ще цікавий факт, що агентства прохають не казати господарям, хто порекомендував їхню квартиру. Інколи якась бабуся просто дивувалася, що тільки надумала здавати, а вже стільки охочих.

З цього можна зробити висновок, що варто працювати з такими агенціями, що беруть кошти лише тоді, як вас поселяють. Інакше ризикуєте так і залишитися без житла або ж розтягнути його пошуки на довгий час. Крім того, шукаючи квартиру самостійно за оголошеннями, не полінуйтеся просто «вбити» в пошуковику номер телефона з того ж оголошення. Якщо він повторився кілька разів, то знайте: це агентство нерухомості, а от чи працювати з ним, вирішуйте самі.