Органічну продукцію, вирощену на вітчизняних полях, споживають європейці

Сьогодні модно дбати про своє здоров’я. «Просунуті» молоді люди відмовляються від вживання алкоголю і тютюну, відвідують спортзали. Та мало хто задумується про те, що у комплекс здорового способу життя входить і харчування. Назвати ж абсолютно нешкідливими продукти, куплені у наших супермаркетах і на ринках, не можна. У європейських країнах дедалі популярнішими стають відділи здорової, чи то пак органічної продукції. А як у нас? Відповідь на це запитання шукали «Відомості».

Продукцію, сертифіковану як органічну, в луцьких супермаркетах у спеціальних відділах не побачиш, адже таких відділів просто немає. На ринку, щоправда, бабуся чи підприємливий фермер гарно розкажуть, що виростили бурячок, картоплю, моркву абсолютно без «хімії», бо вона дорога. Але вірити на слово не завжди правильно. Тим паче, що не з чуток знаю, як багато господинь сьогодні поливають грядки з овочами, які вирощують для власного споживання, засобами проти бур’янів. «Навіщо мучитися і полоти?» — кажуть. Тому мало віриться, що ті, хто вирощує овочі на продаж, не користуються засобами для стимуляції росту і знищення шкідників. Сама ж ідея органічного виробництва полягає у повній відмові від застосування ГМО, антибіотиків, отрутохімікатів і міндобрив. Результатом мала б стати екологічно безпечна продукція.

В Україні до сьогодні немає спеціального закону про органічне виробництво: прийнятий депутатами у 2011 році, був ветований Президентом. Ідея ж органічного виробництва проста: заборона на використання ГМО, хімічних добрив і препаратів захисту рослин. Інакше кажучи, це спроба відродити сільське господарство, яке було сто  років тому. Від моменту відмови від хімікатів до того часу, коли господарство отримає відповідний сертифікат, що воно вирощує органічну продукцію, минає не один рік.

Тому дані, які наводять у Федерації органічного руху України, говорять самі за себе: у вітчизняному агросекторі задіяно близько 35 тисяч суб’єктів господарювання і лише 164 із них станом на 2012 рік були сертифіковані як органічні. Одне з них, до речі, єдине на Волині, — ТОВ «Старий Порицьк», що в Іваничівському районі.

— Три роки тому ми взяли курс на органічне виробництво. В результаті лише цього року одержали відповідний сертифікат, — зазначив «Відомостям» директор ТОВ «Старий Порицьк» Геннадій Тищенко. — Щоби його отримати, потрібно пройти певний шлях. Ми відразу акцентувались на тваринництві. Адже саме воно дає такий необхідний для органічного виробництва продукт, як гній. Сьогодні тримаємо 211 дійних корів і 400 голів молодняку. Годуємо їх тим, що вирощуємо самі. В органічне виробництво у нас залучено близько тисячі гектарів землі. 30% із них засіяно багаторічними травами, ще частину земель залишаємо під пар, решту удобрюємо гноєм і засіваємо пшеницею, вівсом, льоном. Всі ці продукти використовуємо у тваринництві.

Хоча порицьке господарство і має відповідний сертифікат як таке, що вирощує органічну продукцію, з її збутом є проблеми.

— Продукція органічного виробництва дорожча за собівартістю від тієї, яка вирощена за допомогою «хімії», — зазначив Геннадій Миколайович. — Для прикладу, в нас собівартість тонни пшениці — 1200 гривень. У звичайних господарствах — 700–900 гривень. У наших людей іще немає культури споживання органічної продукції. Коли я був у Швейцарії, то бачив у тамтешніх супермаркетах спеціальні відділи для неї. Ця продукція коштувала дорожче, проте люди її купували, бо у них є поняття культури споживання, турботи про своє здоров’я. Вони готові платити дорожче. Звичайно, в розумних межах. Там на закупи часто збираються три-чотири сім’ї, беруть продукти на цілий тиждень і отримують суттєву знижку. Наші ж торгові мережі навіть чути не хочуть про спеціальні відділи. Кажуть, нерентабельно.

До слова, декілька років тому саме директор ТОВ «Старий Порицьк» був ініціатором встановлення молочних автоматів у торговельних точках Луцька, щоб продавати з них екологічно чисте молоко, вироблене у господарстві. Ідея досі так і не реалізована. Підприємство ж здає своє молоко на звичайний молокозавод.

— Як органічну продукцію ми наразі продаємо лише гречку — по 20 гривень за кілограм. Її можна купити у Києві, — розповів Геннадій Миколайович.

Він погодився, що, з одного боку, це дорого, бо кілограм «неорганічної» гречки можна купити по 8-9 гривень, із іншого — цю кашу вважають особливо корисною для дітей. А яка від неї користь, коли на гречані поля виливають тонни гербіцидів? Варто задуматись.

На запитання, чи є державні програми підтримки органічного виробництва, пан Тищенко відповів, що держава наразі не те що не допомагає, а ще й додатковими податками обкладає.

— Торік, наприклад, ми платили податок на гній — 1 гривню 60 копійок за тонну. Кажуть, що він дає аміачні випаровування. Це дійсно так. Але чому не беруть податки з тих, хто вносить мінеральні добрива? Вони взагалі забруднюють землю.

Хоча дуже повільно, але органічне виробництво знаходить усе більше прихильників як серед господарств, так і серед споживачів. Згідно з даними Федерації органічного руху України, 2002 року в нашій країні нараховувалося лише 31 сертифіковане органічне господарство, 2005-го — 72, 2010-го — 121. Якщо нинішні темпи приросту збережуться, то в 2015 році ми матимемо не менше 200 сертифікованих органічних господарств. Зростає динаміка й обсягів споживання у нашій країні органічної продукції. У 2008 році вони складали лише 0,6 мільйона євро, у 2009-му — 1,2 мільйона, у 2010-му — 2,4 мільйона, у 2011-му — 5,1 мільйона, а торік — 7,9 мільйона євро. При цьому значна частина виробленої в Україні органічної продукції експортується і продається, на жаль, переважно у супермаркетах європейських країн.