Майстриня з Боратина макулатуру перетворює на кошики та черевики

Хто б міг подумати, що якщо старі газети, журнали чи списані зошити скрутити в трубочки, то можна сплести чимало корисних речей. Виявляється, можна, що і доводить талановита вчителька з Боратина Оксана Гуркіна.

На перший погляд її паперові вироби скидаються на плетені з лози. Не поступаються їм і за міцністю та функціональністю.

У Боратинській школі сліди натхненної праці Оксани Володимирівни практично скрізь: вона декорувала стіну в коридорі тканиною та паперовими квітами, розписала стіну в класі, численні панно і декорації до шкільних вистав — теж її рук діло. Та нині найбільше захоплення вчительки образотворчого мистецтва і трудового навчання — плетіння з паперу.

— Кілька років тому завдяки Інтернету познайомилась із технікою плетіння з трубочок паперу. Мене захопило те, що з цього матеріалу можна сплести що завгодно, оскільки він доступний і дуже гнучкий. Спершу я зробила підвазонник, бо на весну хотілось якогось оновлення для дому. А потім сплела черевик, який згодом нарекли «боратинським», — розповідає пані Оксана.

За словами майстрині, для плетіння згодиться будь-який папір: і офсетний, і газетний. Гарно дивитимуться вироби з глянцевих журналів, у хід підуть і списані старі зошити, і навіть потріпані книжки. Щоб узятися за плетіння, спершу треба накрутити трубочок.

— Потрібно взяти листок паперу чи газетну сторінку і від одного краю почати накручувати на спицю чи заряд. Завершивши, краєчок необхідно закріпити клеєм. Трубочки виходять дуже щільними, більше того, в одну легко вставляється наступна, що забезпечує безперервне плетіння і міцність майбутнього виробу, — повідала педагог.

У плетінні з паперу виготовлення трубочок забирає найбільше часу, адже для простенького підвазонника їх потрібно щонайменше 400, а це кілька годин роботи. Сплести ж сам виріб майстриня може всього за годинку. Каже, насправді процес дуже простий і практично ідентичний із лозоплетінням. Так, використовує техніки плетіння шнурочком у два прути, плетіння круглого денця, спіральне. При цьому папір набагато гнучкіший, ніж лоза, тож закрутити його можна в будь-яку форму.

— Щоб виріб мав завершений вигляд, його можна проклеїти для міцності, а потім пофарбувати чи просто полакувати — все залежить від ідеї, — каже Оксана Володимирівна. — Деякі роботи не потребують фарбування, бо фактура паперу сама собою дуже цікава й утворює гарний малюнок. Наприклад, із глянцевих журналів вироби настільки пістряві й ефектні, що ми їх не фарбуємо.

Коли майстриня добре опанувала техніку паперового плетіння, то залучила до нього й школярів. Каже, що для дітвори це просто і цікаво.

— Дітям це подобається, бо на вишивання треба купити нитки, тканину, а тут купляти нічого не потрібно, — каже пані Оксана. — Матеріали можна легко заготовити навіть у шкільних умовах. Папір збираємо ціле літо, а вже з вересня починаємо крутити трубочки, щоб згодом узятися за саме плетіння.

У кабінеті образотворчого мистецтва і трудового навчання величезна виставка доробків учнів. Це численні вази та підвазонники, кошики, «боратинські черевики», автомобіль, гітара, капелюх, стілець, лебеді, й усе — з паперових трубочок.

Оксана Володимирівна розповідає, що кожна дитина в школі вже сплела по черевику — це така собі їхня «фішка». Та не всі вироби однакові. Так, один хлопчик виготовив двометрового кросівка, дівчатка ж часто декорують паперове взуття бісером чи розмальовують. Використовують «боратинські черевики» теж по-різному: хто як підвазонник, а хто — як вазочку для солодощів.

Оксана Гуркіна веде у школі ще й гурток із лозоплетіння, який з задоволенням відвідують і школярі, і їхні батьки, і навіть учителі.