Мисливські угіддя прибутку не приносять, але віддавати їх користувачі не поспішають

Днями депутати Волиньради та журналісти побували у лісництвах і мисливських угіддях Ківерцівського та Маневицького районів. Така «екскурсія» дещо пролила світло на багато непорозумінь, які виникали серед обласних обранців під час прийняття рішень щодо передачі мисливських угідь у користування. «Відомості» і для себе намагалися з’ясувати, угіддя якої форми власності кращі та наскільки це затратна і вдячна справа.

На Волині є 1 мільйон 600 тисяч гектарів угідь, із них 850 тис. га — це територія громадських мисливських організацій, ще 300 тис. га надано у користування приватним особам. Державні підприємства контролюють ведення мисливського господарства на 500 тис. га.

За словами начальника обласного управління лісового та мисливського господарства депутата облради Богдана Колісника, на ведення мисливського господарства всіма користувачами угідь було витрачено майже шість мільйонів гривень.

То скільки ж зубрів — 12 чи 26?

Підтвердженням того, що державі важко утримувати угіддя, є Звірівське мисливське господарство. Хоча його й називають одним із кращих на Волині, проте директор МГ Андрій Шпорук повідомив депутатам, що доглядати тварин на державні гроші тяжко.

— Звірівське мисливське господарство функціонує за рахунок державних дотацій. Ефективність ведення господарства становить 30%, воно себе не окупає, бо для цього потрібно перестріляти все, що тут є, — наголосив Богдан Колісник.

А дичини тут водиться немало: близько 240 козуль, 220 кабанів, майже 430 плямистих і 170 благородних оленів та до п’яти лосів.

На підгодівлю диких тварин через важку зиму в Звірові пішло 300 тисяч гривень. Як з’ясувалося, є у господарства також земельні ділянки, відведені для вирощування кормів. Утім, за словами Андрія Шпорука, їх засаджують, але врожай не збирають. Робиться це для того, щоб дикі кабани мали що рити і не зазіхали на людські городи.

Журналістів цікавило, навіщо Звірівське господарство відмовилося від майже восьми тисяч гектарів і взяло стільки ж у іншому місці. Пан Шпорук пояснив, що це пов’язано з кількістю звірів. Мовляв, на тій території, від якої вони відмовилися, було надто багато дичини, яку господарству прогодувати вкрай важко, тому довелося проміняти угіддя на ті, де тварин менше.

Торкнулися депутати й болючого для громади питання чисельності зубрів, одначе почути чіткої відповіді так і не вдалося. Нагадаємо, що під час цьогорічної зимової таксації червонокнижних тварин у Звірові налічили всього 12 особин.

— Узимку спільно з екологами ми проводили облік, але фактичної кількості на сьогодні встановити не можна. Не було сприятливих умов, щоб їх порахувати. За минулорічними показниками у Звірівському господарстві є 26 зубрів, — повідомив пан Шпорук.

Заступився за свого підлеглого Богдан Колісник. Він наголосив, що за поголів’я зубрів відповідає управління екології, а не лісники.

Тоді журналісти поцікавились, яким чином здійснюють підрахунок інших тварин. Приміром, за офіційною інформацією, зайця-русака у волинських лісах нараховується 36 717 особин. Як же можна підрахувати невеликих прудких вуханів, а не змогти зубрів?

— А ви мені доведіть, що це не так, — подивував відповіддю пан Колісник. — Полічіть і скажіть, що їх більше чи менше.

«Феміда-Інтер» заробляє на угіддях у 6,5 разу менше, ніж витрачає

Показати, що приватні користувачі можуть господарювати ліпше, ніж держава, взялися представники ТзОВ «Феміда-Інтер», яке ось уже тринадцятий рік користується 18,7 тисячі гектарів угідь у селі Соф’янівка Маневицького району. Проте, як з’ясувалось, і їм утримувати мисливські угіддя сутужно.

— Штат без найманих працівників складається з шести осіб: директора, мисливствознавця та чотирьох єгерів. Періодично залучаємо до робіт 10-15 місцевих мешканців — для заготівлі кормів, на посівну тощо. Загальні витрати по мисливському господарству в 2012 році склали трохи більше 544 тисяч гривень. Надходжень від проведення полювань «Феміда-Інтер» отримала всього 85 тисяч, — повідомив мисливствознавець господарства Сергій Береза.

Він зауважив, що затрати на утримання мисливських угідь окупляться нескоро. Тому доводиться шукати додаткові джерела заробітку. Зокрема, планують прокласти доріжки для кінних прогулянок, розвивати зелений туризм.

Найчастіше полювання на території угідь «Феміди-Інтер» проводиться індивідуальне. Тут, як наголосив Сергій Береза, інша, європейська, культура полювання.

— Нам доводиться тримати марку, бо люди їздять за кордон, бачать, як це робиться у цивілізованих країнах. Полювання на наших угіддях не є дешевим. Наприклад, одноденне індивідуальне трофейне полювання на козулю вартує близько семи тисяч гривень, але охочі є — приїжджають не лише волиняни, а й мешканці інших областей, — розповів пан Сергій.

Відповідно до зимового обліку, на початок 2013 року в господарстві нараховувалося 40 лосів, 7 благородних оленів, 170 диких кабанів, 375 козуль. Ліміт добування на мисливський сезон 2013 року — 22 козулі та 25 кабанів.

Для мисливців на території «Феміди-Інтер» створені всі умови для комфортного відпочинку. Зокрема, зведені будиночки, в яких може розміститися 24 людини.

На фото: Будиночки для мисливців у Соф’янівці

До слова, «Феміда-Інтер» утримує 50 дорослих лайок і 20 щенят. Собаки зібрані зі всього світу, найкращої крові, зазначив єгер-кінолог Віктор Гурин.

За словами Сергія Берези, у них один із найвідоміших розплідників лайок у країнах СНД.

На фото:«Феміда-Інтер» розводить чистокровних лайок

— Наших собак знають за кордоном, вони їздять на виставки, випробування. Пес — це душа полювання, бо до звіра не завжди можна підібратися. Світова статистика свідчить, що за допомогою собак добувається 80% дичини, — повідав він.

Депутат Василь Столяр, чиє ім’я неодноразово пов’язували з фірмою «Феміда-Інтер», розповів, що біля лайок утримували в клітці й ведмедя, проте коли почали надходити приписи щодо утримання тварини, клишоногого віддали до такого ж господарства на Закарпатті.

Оглянувши угіддя державні та приватного користування, голова Волиньради Володимир Войтович наголосив, що наразі тринадцять мисливських угідь в області чекає свого користувача. Він переконаний, що варто йти за досвідом Європи, де мисливські угіддя — не компетенція держави.

Богдан Колісник теж не проти передачі у приватні руки, проте має трохи іншу думку:

— Утримання мисливських угідь — це дорога справа. Мине час, і ми станемо свідками того, що користувачі відмовлятимуться від угідь. Для деяких багатих це модно, престижно. Наша думка така: прапор вам у руки, працюйте, а ми перевіримо, — сказав Колісник.