Кладовище у Кульчині межує з людськими городами

Невеличке ківерцівське село Кульчин прославилося на цілу Україну через скандал із кладовищем. Звістка про те, що покійників почали хоронити прямісінько на людських приватизованих городах, сколихнула не лише місцеву пресу і телебачення. «Відомості» вирішили вдруге повернутися до цієї резонансної історії та врешті-решт з’ясувати, де насправді має розміститися нове кладовище у Кульчині та хто винен у тому, що небіжчика довелося перепоховати.

Почалося все з того, що 14 квітня на місці, яке ще два роки тому було освячене під новий цвинтар, поховали покійного чоловіка жительки Кульчина Феодосії Ширіної. А вже 17 квітня його тіло перепоховали, перенісши труну на кілька сотень метрів — туди, де кладовище запланувала зробити сільська рада. Інцидент викликав спротив у громади. Люди, не розуміючи ситуацію до кінця, збунтувалися.

У своєму зверненні до депутата обласної ради Олександра Свириди мешканці Кульчина вказують на підробку та перекручування інформації в документах сільським головою. Так, усім жителям відомо, що на розгляд Жидичинської сільської ради виносилося питання щодо розміщення кладовища. Але у рішенні №29/16 від 24.06.2009 року «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для кладовища в селі Кульчин» конкретного місця розташування не зазначено, тому кульчинці вважали, що йдеться про землю, яку ще попередній сільський голова обіцяв віддати під цвинтар. Там селяни і встановили хрест. У тому ж таки рішенні йшлося про площу в один гектар. Але, як з’ясували мешканці, у протоколі громадських слухань, які відбулися 2 грудня 2011 року, зазначається вже чомусь про півгектара площі, а саме кладовище переноситься на кілька сотень метрів від освяченого раніше місця.

Розповідають кульчинці і про порушення екологічних та санітарних вимог, мовляв, згідно з державними санітарними правилами, санітарно-захисна зона від території кладовища до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, колективних садів і городів повинна бути не меншою 300 метрів, а в населених пунктах, які користуються шахтними колодязями й іншими джерелами водопостачання, при розташуванні кладовища вище потоку ґрунтових вод розмір санітарно-захисної зони може бути збільшений до 500 метрів.

Виходить, що селяни не зовсім знають, чого хочуть. «Відомості» не стають на захист сільської ради, бо у її роботі теж є пробіли, але те, що вона пропонує, — краще, ніж те, що хочуть люди. Судіть самі: якщо слідувати бажанню мешканців Кульчина, то новий цвинтар виникне прямо біля житлового масиву, який тільки починає забудовуватися. Припускаємо, що прихильників такого сусідства серед кульчинців знайдеться мало. З двох лих, як відомо, вибирають менше. Якщо іншого місця для кладовища немає, то нехай воно уже межує з городами, аніж прилягає до жилих будинків.

— Попередній сільський голова розповідав мені, що громада думала над тим, де розмістити нове кладовище, — почав пояснювати Жидичинський сільський голова Олег Данкевич. — Ми підняли документи колишніх сесій, але ніякого рішення не знайшли. Проте знали, що на місці колишнього саду має бути цвинтар, тому ту землю нікому не давали. Коли ми детально почали вивчати ситуацію, то з’ясували, що те місце аж ніяк не підходить для захоронення, бо санітарні межі не витримані. Вийшло би так, що нове кладовище, як і старе, підходило б упритул до житлових будинків, що на вулиці Садовій, і ні про які 300 метрів санітарної зони і мови не було. Старий цвинтар практично в центрі села — він із усіх боків дотикається до людських помешкань. У нас є один депутат, який каже, що йому не потрібно навіть заходити на кладовище, бо квіти на могилу він може покласти через паркан, який межує з його будинком.

Олег Данкевич сказав, що сільській раді ще у 2009 році стало зрозуміло, що цвинтаря на тому місці, де його хотіла бачити громада, не буде. Довелося шукати альтернативне місце для поховань.

— Ініціативна група оглянула сільську місцевість. Були пропозиції розмістити кладовище на паях, але тоді б постала проблема будівництва дороги. До того ж власникам паїв треба було б надати рівноцінні земельні ділянки площею більше одного гектара кожна, яких на території Кульчина немає. Головний архітектор області Яків Сеник пропонував облаштувати цвинтар на лісовому масиві, але знову ж таки викорчувати дерева, прокласти дорогу — надто затратно для сільського бюджету. Зупинилися ми практично на тому ж місці, що й хотіла громада, тільки на триста метрів далі, щоб дотриматися санітарної зони від житлового масиву, — розповів сільський голова.

Чиновник підтвердив, що на обраній ділянці розміщені людські городи, проте, каже, з п’ятьма власниками тих земельних ділянок вдалося домовитись. У сільській раді «Відомостям» показали заяви від власників цих земель, які добровільно відмовилися від земельних ділянок «для суспільних потреб громади під розміщення кладовища» та погодилися на виділення рівноцінних в іншому місці.

Як пояснив сільський голова Олег Данкевич, п’ять ділянок по десять сотих виділено на тій території, де мало бути нове кладовище спочатку. За словами спеціаліста-землевпорядника Жидичинської сільради Світлани Ткач, наразі триває оформлення документів міни земельних ділянок.

«Відомості» поцікавилися, чому сільська рада змінила своє рішення, зменшивши площу кладовища наполовину.

— Все знову ж таки впирається в санітарну зону. Якщо ми охопимо цілий гектар, то відстань до житлових будинків уже не буде 300 метрів, — пояснив сільський голова.

— А як стосовно нарікань людей на можливі підтоплення їхніх домівок і городів трупними водами? — цікавимось у голови сільради.

— Про які трупні яди може бути мова? Це ж не масові могили по 30-40 чоловік. В інших селах так само кладовища роблять біля городів. У санітарних вимогах пишеться, що не можна розміщувати біля житлових будинків, дитячих садочків, шкіл, а також бажано, проте не обов’язково, щоб цвинтар не був біля людських городів, — зауважив сільський голова.

— Ділянки на вулиці Садовій роздавали у 1992 році, відтоді проблем із підтопленням не виникало. Потреби у дренажах не було. Це лише цього року так сталося. До нас приїжджала комісія, яка дійшла висновку, що нічого іншого не залишається, як робити проект відведення води, — взялася пояснювати землевпорядник.

Із перепохованням померлого чоловіка Феодосії Ширіної склалася неприємна ситуація, яку, як з’ясували «Відомості», можна було попередити. У день похорону до пана Данкевича зателефонував депутат сільської ради, який працює у церкві помічником священика. Він поцікавився, де все ж таки розташоване нове кладовище. Олег Данкевич каже, що вказав йому на ту територію, про яку неодноразово йшлося на сесіях сільради та на яку готувалися необхідні документи. Однак священик пішов за громадою та під впливом умовлянь кульчинських жіночок поховав покійника там, де був встановлений хрест, мовляв, раз немає документів на нове кладовище, то треба ховати на освяченому місці.

В цьому разі вважаємо, що сільському голові таки варто було особисто приїхати на похорон і ще раз пояснити громаді, де має бути цвинтар.

Однак через два дні після поховання було прийняте рішення перепоховати померлого. Ритуал був здійснений за всіма церковними канонами. Тому, як каже Олег Данкевич, наруги над могилою не було.

Такий прикрий інцидент послужив громаді уроком — тепер навряд чи хтось наважиться повторити історію Феодосії Ширіної.

Наразі у Жидичинській сільській раді чекають висновків від усіх перевіряльників. Якщо зауважень не буде, то кладовище загородять бетонним парканом, прокладуть дорогу. На це у сільському бюджеті вже є запланованих 45 тисяч гривень.