Дівчата за викликом обслуговували клієнтів двох луцьких саун

Власникові прихованих борделів і його спільникам дали іспитові строки, бо все було добровільно Якщо на чомусь можна заробити, не гребуй цим шансом. Напевно, саме таким девізом у житті керувався приватний підприємець із Луцька. Чоловік, набравши у кількох банках кредитів, вклав гроші в оренду — в обласному центрі Волині відкрив сауну, а в заміському селі — лазню. З часом ці два санітарно-розважальні заклади перетворилися на справжнісінькі борделі.

Як 40-річному підприємцю Петрові Суховію прийшла в голову ідея тримати при саунах повій — достеменно невідомо. Але на суді чоловік пояснив, що хтось із його знайомих, які є власниками аналогічних закладів у інших містах, порадив підібрати кількох дівчат, які б надавали сексуальні послуги клієнтам парилок.

А відсотками від їх «роботи» погашати власні позики. Аморальний і незаконний бізнес розпочався з осені 2007 року, фактично відразу, як запрацювали сауна в Луцьку і лазня у селі Гаразджа. Звісно, Суховій не міг сам усе організувати, тому виклав свій план адміністраторам розважальних комплексів. Ті, як не дивно, без вагань погодилися і надалі активно допомагали своєму роботодавцю. Загалом у цій справі про сутенерство, включно з головним організатором, якому ще й інкримінували відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, проходить дев'ять чоловік — шестеро жінок (п'ятьом із них уже за 50) і двоє молодих хлопців. Говорячи мовою правосуддя, ця «злочинна група забезпечувала і контролювала надання сексуальних послуг проститутками чоловікам у вищезазначених закладах».

І сам Суховій, і його помічники розшукували жінок та дівчат, які мали матеріальні проблеми. Іншого способу підзаробити вони не мали, від безвиході заняття проституцією здавалося прийнятним. У ході слідства встановлено 13 путан, причому двоє із них — неповнолітні.

Схема була налагоджена до дрібниць. Спершу адміністратори саун записували телефони всіх дівчат, які погодилися виконувати функції повій. Далі, коли на відпочинок приходили компанії чоловіків, їм пропонували додаткову послугу. Якщо клієнти погоджувалися, черговий по сауні викликав одну чи кількох «нічних метеликів» — за бажанням усе тих же клієнтів. Такса влаштовувала всіх: година секс-розваг коштувала 250 гривень, із них 200 діставалося повії, а 50 — Петрові Суховію, який забезпечував їх місцем для «роботи». Частка адміністраторів складала 10 гривень із кожної години. При цьому велася сувора звітність — облік проституток, бухгалтерія, запис годин. Відповідно до цих записів слідчі й встановили кількість «розпусних» фактів: бувало, що клієнти сауни й лазні замовляли дівчаток щодня по кілька разів, а траплялося і два-три дні простою.

Але «бізнес» ішов, кожен із його учасників отримував прибутки. Допоки у жовтні 2008 року правоохоронці не прикрили ці притони. У ході слідства з'ясувалося, що приватний підприємець Петро Суховій, якому належали сауни, на сутенерстві заробив понад 10 тисяч гривень. Його судили за двома статтями — 209 ч. 1 (легалізація доходів, тобто «легкі» гроші він справно ніс у банк, погашаючи свої позики та відсотки) і 303 ч. 3 (втягнення в заняття проституцією), його спільників — лише за статтею про сутенерство. Клієнтів, які замовляли собі для розваг неповнолітніх юнок, знайти, на жаль, не вдалося, бо їх імена у зошитах не зазначалися. А то їм можна було б пред’явити звинувачення за розтління малолітніх.

Любителям легкої наживи на чужому тілі загрожувало ув’язнення на строк від 3-5 років і більше. При цьому всі учасники злочинної групи відразу визнали свою провину і просили їх суворо не карати. Пом’якшуючими обставинами у справі Луцький міськрайонний суд назвав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Крім того, майже у кожного з членів групи сутенерів на утриманні перебував близький хворий родич — у кого дитина, у кого матір, а хтось і сам мав групу інвалідності. У «начальника» — Петра Суховія — без засобів до існування залишалися троє неповнолітніх дітей та неповносправна мама.

Врахувавши всі обставини, а також те, що дівчат, які погодилися стати повіями, до цього ніхто не змушував, тобто розважати клієнтів саун вони йшли добровільно, суд звільнив адміністраторів і власника закладів від відбування основних покарань. Їм дали іспитові строки: Суховію — 2 роки, решті — по одному. Прокуратура спершу подала апеляцію на таке рішення, але згодом прокурор її чомусь відкликав, і вирок суду першої інстанції залишився без змін. Тож можна сказати, що ця історія, до речі, абсолютно нетипова для Волині, мала майже кіношний фінал — хеппі енд.