«Волинський Великдень» став справжнім українським концертом
Яскраве весняне шоу Тетяни Ціхоцької, незважаючи на його певну сезонність, можна узагальнено назвати справжнім українським концертом.
Яскраве весняне шоу Тетяни Ціхоцької, незважаючи на його певну сезонність, можна узагальнено назвати справжнім українським концертом. Оригінальні авторські твори, написані на народні слова і в народному ж стилі, складають основу двогодинного шоу. Серед яскравих родзинок – романси Ціхоцької, написані на вірші Лесі Українки, яскрава дитяча композиція, складена з дитячих пісеньок на вірші Олени Пчілки, гарні масові сцени – з танцями, мелодійними волинськими, галицькими, та навіть – сербськими (!) – народними піснями. Усього не перелічиш, та й все одно – це дійство треба бачити. І насолоджуватись справжнім українським мистецтвом – живим та вічно молодим.
Автори проекту та організатори — директор Дмитро Ураєв, та солістка – Тетяна Ціхоцька – зійшлись на думці, що з виключенням кількох тематичних, суто Великодніх номерів, цьогорічне дійство виросло до повноцінного концерту, назва якому – «український».
Тетяна Ціхоцька відмітила: «Вдоволений своєю місією на сцені виконавець — це гарантія задоволеного глядача в залі. Приємно, що до сьогодні отримую відгуки від вдячних глядачів. Шкода, що період, на який припадає дата концерту, не зовсім сприятливий для гастрольної діяльності, (тривалі вихідні, сезон «городів»), тому з цієї чи інших причин – аншлагу не було. Від людей, які відвідали наш концерт, чую, що вони не очікували такого високопрофесійного рівня в Луцьку. Тішить те, що в залі були як давні прихильники, так і багато тих, хто вперше познайомився з нашою творчістю.
Від «нових прихильників» звучало запитання — «за якою державною організацією Ви закріплені?». Чомусь нашим глядачам важко уявити, що ніяка державна структура не має до цього жодного відношення. Мабуть, спрацьовує стереотип, що національна культура «належить» державі, і тільки держава «має право» на популяризацію усього національного. Відсутність на концерті представників влади дивувало не менше. Скажу відверто – за присутності представників влади в залі, я співати краще не стану. Ніколи не чекала і не чекаю – ні звань, ні нагород. Чекаю завжди тільки глядачів, які хочуть чути нашу українську пісню і бачити красу наших традицій. Тішусь, що на концерт приходять сім’ями з маленькими дітками. Приходьте на наші концерти, ми готуємось для Вас і віддаємось своїй справі всією душею».
